- •VI. Фотосинтез
- •6.1. Планетарне значення фотосинтезу
- •6.2. Основні етапи розвитку уявлень про процес фотосинтезу
- •6.3. Фізико-хімічна суть фотосинтезу
- •6.4. Листок як орган фотосинтезу
- •6.4.1. Мофологічна будова листка
- •6.4.2. Фотосинтетичні пігменти, їх хімічні й фізичні властивості
- •6.5. Первинні процеси фотосинтезу. Світлова стадія
- •6.5.1. Організація і функціонування 1 та 2 пігментних систем.
- •6.5.2. Електронтранспортні ланцюги фотосистем
- •6.5.3. Механізм участі у процесі перетворення сонячної енергії
- •6.5.4. Фотоліз води
- •6.5.5. Фотосинтетичне фосфорилювання
- •6.6. Темнова стадія. Метаболізм вуглецю при фотосинтезі
- •6.6.1. Цикл Кальвіна. С3 – шлях фотосинтезу
- •6.6.2. Цикл Хетча-Слека. С4-шлях фотосинтезу
- •6.6.3. Інші шляхи перетворення вуглецю при фотосинтезі
- •6.6.4. Фотодихання
- •6.7. Системи регуляції фотосинтезу
- •6.7.1. Регуляція фотосинтезу на рівні фотосинтетичного апарату
- •6.8. Фотосинтез і обмін речовин у рослинній клітині
- •6.8.1. Біосинтез полісахаридів, амінокислот, білків, ліпідів, фітогормонів, полісахаридів
- •6.9. Транспортування метаболітів
- •6.9.1. Транспорт асимілятів і його регуляція у листковій пластинці
- •6.9.2. Паренхімний транспорт асимілятів
- •6.9.3. Флоемний транспорт фотоасимілятів
- •6.10. Залежність інтенсивності фотосинтезу від світла
- •У світлолюбних (1) і тіньовитривалих (2) рослин.
- •6.11. Вплив інших факторів на інтенсивність фотосинтезу
- •6.12. Генетика фотосинтезу. Міжвидова і внутрішньовидова мінливість фотосинтезу
- •Методи визначення інтенсивності фотосинтезу
- •Фотосинтез як основа продуктивності сільськогосподарських рослин
- •6.15.Загальна біологічна продуктивність рослин
- •6.15.1. Світлокультура сільськогосподарських рослин
- •6.15.2. Залежність фотосинтезу і газообміну фітоценозу від режиму фар
- •Падіння сонячних променів
- •6.15.3. Шляхи підвищення інтенсивності й продуктивності фотосинтезу у посівах
- •6.16. Кругообіг вуглекислого газу і кисню
- •Питання для самоконтролю
6.5. Первинні процеси фотосинтезу. Світлова стадія
Система первинних процесів світлової фази фотосинтезу складається з чотирьох послідовних етапів: 1) поглинання квантів світла молекулою пігменту (хлорофілу або іншого) та її збудження; 2) енергія збудженого електрона молекули пігменту розсіюється при флуоресценції або мігрує до іншої молекули хлорофілу (наприклад, реакційного центру) і збуджує її; 3) збуджена молекула передає один з електронів на первинний акцептор і переходить у окислений стан; 4) переданий електрон рухається по електронтранспортному ланцюзі, віддаючи енергію для синтезу АТР або іншому кінцевому акцептору електрона і протона – НАДР+.
Для розуміння механізмів поглинання кванта світла молекулою пігменту і наступної трансформації енергії необхідне знайомство з організацією пігментних систем.
6.5.1. Організація і функціонування 1 та 2 пігментних систем.
У вищих рослин усі фотосинтетичні пігменти містяться у хлоропластах – складних пігменто-білково-ліпоїдних внутрішньоклітинних утвореннях, де безпосередньо відбувається поглинання сонячного світла і його трансформація у органічні сполуки.
У вищих рослин хлоропласти мають еліпсоподібну форму з діаметром 4–6 нм. і товщиною 2–5 нм. Розмір цей непостійний і значно змінюється навіть у однієї і тієї ж рослини. У нижчих рослин хлоропласти більш різноманітні за величиною і формою. Кількість їх дуже варіює, залежно від виду рослин і тканин (від кількох десятків до сотень хлоропластів на одну клітину). Вони мають мембранну будову: зверху покриті подвійною мембраною, з’єднаною з внутрішніми мембранами двох типів: тилакоїдами гран і тилакоїдами строми. Між тилакоїдами міститься колоїдний розчин – строма хлоропласта (рис. 34).
Рис. 34. Будова хлоропласта мезофілу кукурудзи
(модель за Силаєвою А.М.): 1– подвійна мембрана; 2 – строма;
3 – тилаколоїди грани; 4 – тилаколоїди строми; 5 – пори.
На мембранах тилакоїдів розміщені світлозбиральні пігмент-білкові комплекси, електронтранспортні ланцюги фотосистеми 1 (ФС 1) і фотосистеми 2 (ФС 2), АТР-синтетаза і деякі інші ферменти. Ферменти циклу Кальвіна зосереджені у стромі хлоропластів.
Дослідження останніх років свідчать, що більша кількість молекул хлорофілу у хлоропластах міститься у вигляді світлозбиральних антен, а менша – у фотосинтетичних реакційних центрах. Крім хлорофілів а і в, у світлозбиральних антенах містяться каротиноїди. Такий комплекс молекул, поглинаючи енергію світлових квантів, передає її фотохімічно активним молекулам хлорофілу реакційного центру, які набувають при цьому здатності переносити електрони від молекули-донора до молекули-акцептора. Цей процес сполучений з ланцюгом ферментативних реакцій, що призводять до утворення відновлених нікотинамідаденіндинуклеотид-фосфатів (НАДР.Н2) і аденозинтри-фосфатів (АТР).
Відповідно до сучасних уявлень, світлова енергія, необхідна для фотосинтезу, надходить до двох ділянок фотосинтетичного ланцюга переносу електронів за допомогою двох послідовних фотохімічних реакцій. Ділянки ці розміщені у тилаколоїдних мембранах хлоропластів і називаються фотосистемами 1 і 2 (ФС-1, ФС-2). Кожна з них характеризується певним складом молекул хлорофілу і пов’язаних з ними переносників електронів. Енергія квантів світла, поглинутого пігментами світлозбиральних антен, мігрує до реакційних центрів, основою яких є Р700 (фотосистема 1) і Р680 (фотосистема 2). У цих центрах здійснюються реакції фотосинтетичного фосфорилювання – перетворення світлової енергії у лабільну хімічну енергію високоенергетичних сполук АТР і НАДР.Н2.
