- •VI. Фотосинтез
- •6.1. Планетарне значення фотосинтезу
- •6.2. Основні етапи розвитку уявлень про процес фотосинтезу
- •6.3. Фізико-хімічна суть фотосинтезу
- •6.4. Листок як орган фотосинтезу
- •6.4.1. Мофологічна будова листка
- •6.4.2. Фотосинтетичні пігменти, їх хімічні й фізичні властивості
- •6.5. Первинні процеси фотосинтезу. Світлова стадія
- •6.5.1. Організація і функціонування 1 та 2 пігментних систем.
- •6.5.2. Електронтранспортні ланцюги фотосистем
- •6.5.3. Механізм участі у процесі перетворення сонячної енергії
- •6.5.4. Фотоліз води
- •6.5.5. Фотосинтетичне фосфорилювання
- •6.6. Темнова стадія. Метаболізм вуглецю при фотосинтезі
- •6.6.1. Цикл Кальвіна. С3 – шлях фотосинтезу
- •6.6.2. Цикл Хетча-Слека. С4-шлях фотосинтезу
- •6.6.3. Інші шляхи перетворення вуглецю при фотосинтезі
- •6.6.4. Фотодихання
- •6.7. Системи регуляції фотосинтезу
- •6.7.1. Регуляція фотосинтезу на рівні фотосинтетичного апарату
- •6.8. Фотосинтез і обмін речовин у рослинній клітині
- •6.8.1. Біосинтез полісахаридів, амінокислот, білків, ліпідів, фітогормонів, полісахаридів
- •6.9. Транспортування метаболітів
- •6.9.1. Транспорт асимілятів і його регуляція у листковій пластинці
- •6.9.2. Паренхімний транспорт асимілятів
- •6.9.3. Флоемний транспорт фотоасимілятів
- •6.10. Залежність інтенсивності фотосинтезу від світла
- •У світлолюбних (1) і тіньовитривалих (2) рослин.
- •6.11. Вплив інших факторів на інтенсивність фотосинтезу
- •6.12. Генетика фотосинтезу. Міжвидова і внутрішньовидова мінливість фотосинтезу
- •Методи визначення інтенсивності фотосинтезу
- •Фотосинтез як основа продуктивності сільськогосподарських рослин
- •6.15.Загальна біологічна продуктивність рослин
- •6.15.1. Світлокультура сільськогосподарських рослин
- •6.15.2. Залежність фотосинтезу і газообміну фітоценозу від режиму фар
- •Падіння сонячних променів
- •6.15.3. Шляхи підвищення інтенсивності й продуктивності фотосинтезу у посівах
- •6.16. Кругообіг вуглекислого газу і кисню
- •Питання для самоконтролю
6.6. Темнова стадія. Метаболізм вуглецю при фотосинтезі
Відновлення вуглецю до вуглеводів відбувається за допомогою енергії АТР і “відновлювальної сили” – НАДР*Н2, без прямої участі сонячного світла і має назву темнової стадії фотосинтезу.
6.6.1. Цикл Кальвіна. С3 – шлях фотосинтезу
Ця стадія фотосинтезу була детально вивчена у 1946–1956рр. американським біохіміком М. Кальвіном з співробітниками яка відома також під назвою циклу Кальвіна.
Прослідкувати весь цикл реакцій темнової стадії фотосинтезу стало можливим завдяки використанню у наукових дослідженнях радіоактивного вуглецю у поєднанні з паперовою хроматографією.
Слід нагадати, що принцип хроматографії розробив і вперше використав у біохімічних дослідженнях російський учений М.С. Цвєт.
У дослідах американських учених з міченою вуглекислотою вже через 2 с після введення цієї сполуки у суспензію водорості хлорели або хлоропластів, радіоактивний вуглець виявили у 3-фосфогліцериновій кислоті (ФГК). Дещо пізніше (через 7 с) радіоактивна мітка локалізувалася у монофосфатах і дифосфатах цукрів. Це дало підставу стверджувати, що первинними продуктами фотосинтезу є фосфогліцеринова кислота, а акцептором СО2 – рибулозо-1,5-біфосфат (РБФ).
Приєднання вуглекислоти до акцептора і подальші перетворення її до цукрів мають складний характер, вимагають участі енергії і певних ферментів і відбуваються у три послідовні етапи: 1) карбоксилювання акцептора; 2) відновлення вуглекислого газу; 3) регенерація рибулозобіфосфату.
Перший етап полягає у приєднанні СО2 до акцептора за участю ферменту рибулозо-1,5-біфосфаткарбоксилази. Внаслідок цього утворюється нестійка шестивуглецева сполука, яка миттєво гідролізується до двох молекул фосфогліцеринової кислоти (ФГК):
На другому етапі темнової стадії за участю енергії АТР і “відновлювальної сили” - НАДРН2 утворюється глюкоза, а саме: до кожної з двох молекул ФГК за допомогою ферменту фосфогліцеринкінази приєднується по одному залишку ортофосфорної кислоти, внаслідок чого утворюється дифосфогліцеринова кислота, яка під впливом ферменту дегідрогенази і НАДР.Н2 відновлюється до фосфогліцеринового альдегіду (ФГА). Одна з молекул цієї сполуки при участі тріозофосфат-ізомерази ізомеризується до диоксиацетонфосфату (ДОАФ). Із двох тріоз - ФГА і ДОАФ – за допомогою альдолази здійснюється синтез однієї молекули шестивуглецевої сполуки – фруктозо-1,6-біфосфату (ФБФ), яка є вихідною сполукою для утворення інших вуглеводів (сахарози, крохмалю):
Заключний, третій етап циклу Кальвіна полягає у регенерації рибулозо-1,5-біфосфату. Він складається з ряду реакцій, у яких з 3,4 і 7-ми вуглецевих сполук утворюються пентози. У одній із перших реакцій від фруктозо-6-фосфату під дією транскетолази відокремлюються два атоми вуглецю і утворюється еритрозо-4-фосфат. Ця сполука конденсується з ДОАФ за участю альдолази і синтезується цукор - седогептулозобіфосфат (СДФ). Від нього відокремлюється ортофосфат, внаслідок чого утворюється седогептулозо-7-фосфат, який набуває транскетолазної активності з відокремленням двох атомів вуглецю. Виникає нова сполука – пентоза рибозо-5-фосфат. За допомогою ізомерази ця сполука перетворюється у рибулозо-5-фосфат.
Фонд пентоз поповнюється також за рахунок транскетолазних реакцій: двовуглецевий компонент приєднується до фосфогліцеринового альдегіду і утворюється пентоза ксилулозо-5-фосфат. Завершальним процесом етапу є перетворення пентоз до рибулозобіфосфату. Він утворюється з фосфомонопентоз, які повторно фосфорилюються за рахунок АТР, що надходить від світлової стадії фотосинтезу.
Із 12 молекул ФГА на синтез вуглеводів використовуються дві, а основна їх кількість (10 молекул) витрачається на відновлення акцептора СО2, тобто рибулозобіфосфату.
Завдяки цьому рослина досить швидко нагромаджує велику кількість молекул акцептора і тим посилює інтенсивність поглинання СО2.
Регенерований рибулозо-1,5-фосфат приєднує молекулу СО2 і знову підключається до циклу.
У циклі Кальвіна відбувається перетворення тріоз, тому рослини з таким циклом фотосинтезу називаються С3-рослинами, а шлях фотосинтезу – С3-шляхом фотосинтезу. Переважна більшість рослин (близько 80%) мають такий шлях фотосинтезу. Спрощена схема циклу Кальвіна показана на рис. 37.
Рис. 37. Схема С3-шляху фотосинтезу (Лібберт Е, 1976, з деякими змінами).
