- •VI. Фотосинтез
- •6.1. Планетарне значення фотосинтезу
- •6.2. Основні етапи розвитку уявлень про процес фотосинтезу
- •6.3. Фізико-хімічна суть фотосинтезу
- •6.4. Листок як орган фотосинтезу
- •6.4.1. Мофологічна будова листка
- •6.4.2. Фотосинтетичні пігменти, їх хімічні й фізичні властивості
- •6.5. Первинні процеси фотосинтезу. Світлова стадія
- •6.5.1. Організація і функціонування 1 та 2 пігментних систем.
- •6.5.2. Електронтранспортні ланцюги фотосистем
- •6.5.3. Механізм участі у процесі перетворення сонячної енергії
- •6.5.4. Фотоліз води
- •6.5.5. Фотосинтетичне фосфорилювання
- •6.6. Темнова стадія. Метаболізм вуглецю при фотосинтезі
- •6.6.1. Цикл Кальвіна. С3 – шлях фотосинтезу
- •6.6.2. Цикл Хетча-Слека. С4-шлях фотосинтезу
- •6.6.3. Інші шляхи перетворення вуглецю при фотосинтезі
- •6.6.4. Фотодихання
- •6.7. Системи регуляції фотосинтезу
- •6.7.1. Регуляція фотосинтезу на рівні фотосинтетичного апарату
- •6.8. Фотосинтез і обмін речовин у рослинній клітині
- •6.8.1. Біосинтез полісахаридів, амінокислот, білків, ліпідів, фітогормонів, полісахаридів
- •6.9. Транспортування метаболітів
- •6.9.1. Транспорт асимілятів і його регуляція у листковій пластинці
- •6.9.2. Паренхімний транспорт асимілятів
- •6.9.3. Флоемний транспорт фотоасимілятів
- •6.10. Залежність інтенсивності фотосинтезу від світла
- •У світлолюбних (1) і тіньовитривалих (2) рослин.
- •6.11. Вплив інших факторів на інтенсивність фотосинтезу
- •6.12. Генетика фотосинтезу. Міжвидова і внутрішньовидова мінливість фотосинтезу
- •Методи визначення інтенсивності фотосинтезу
- •Фотосинтез як основа продуктивності сільськогосподарських рослин
- •6.15.Загальна біологічна продуктивність рослин
- •6.15.1. Світлокультура сільськогосподарських рослин
- •6.15.2. Залежність фотосинтезу і газообміну фітоценозу від режиму фар
- •Падіння сонячних променів
- •6.15.3. Шляхи підвищення інтенсивності й продуктивності фотосинтезу у посівах
- •6.16. Кругообіг вуглекислого газу і кисню
- •Питання для самоконтролю
6.5.3. Механізм участі у процесі перетворення сонячної енергії
Суть світлової стадії фотосинтезу полягає у перетворенні енергії квантів світла в енергію хімічнх лабільних високореактивних сполук – АТР і НАДР.Н2. Утворення їх відбувається послідовно під час фотофізичного і фотохімічного етепів.
Ефективність фотофізичного етапу визначається енергією кванта світла, поглинутого молекулою хлорофілу реакційного центру. При поглинанні світла молекула переходить у збуджений стан, тобто один з її електронів потрапляє на більш високий енергетичний рівень. Якщо поглинуто квант синього світла (65 кДж.), то електрон у молекулі хлорофілу з основного (S0 рівня) підніметься до синглетного рівня – S2* (рис. 35).
Такий стан енергетично нестійкий, і електрон майже у ту ж мить (через 10-12 – 10-9 сек) повертається до основного (початкового) рівня. Енергія збудження на зворотному шляху від S2* до S1* частково перетворюється на тепло, а на ділянці S1* – S0 розсіюється у вигляді тепла або флуоресценції і практично не перетворюється в енергію хімічних зв’язків.
Рис. 35. Рівні збудження хлорофілу під впливом світла різної довжини хвилі:
1– поглинання кванта синього світла; 2 – поглинання кванта червоного світла;
При поглинанні кванта червоного світла (44 кДж) електрон з S0-рівня потрапляє на більш низький, ніж при синьому світлі S1*-рівень (рис. 34), знаходиться на ньому дуже короткий відрізок часу (10-5 – 10-7 сек) і повертається на початковий рівень S0, віддаючи енергію збудження у вигляді тепла або флуоресценції. На зворотному шляху спин його може змінитися на протилежний, тобто стати таким, як і в електрона, що знаходиться на S0-рівні. Згідно із законом заборони Паулі, на одній орбіталі не можуть одночасно знаходитися два електрони з однаковим спином. Тому електрон, який повертається з S1* до S0, затримується на триплетному рівні Т до того часу, доки знак його спину не відновиться до початкового. На це витрачається 102 – 103 сек. Цього часу цілком достатньо, щоб електрон, який знаходиться на триплетному рівні, встиг прореагувати з молекулою хімічного акцептора - відповідного ферменту і передати йому частину енергії, яка буде витрачена на утворення певної енергетичної сполуки – АТР і НАДР.Н2 . Якщо цього не трапиться, то енергія збудження теж розсіюється у вигляді тепла або флуоресценції.
Таким чином, фотофізичний етап – це етап, на якому енергія світлового випромінення перетворюється в енергію збудженого електрона молекули хлорофілу реакційного центра.
У подальших фотохімічних реакціях беруть участь тільки електрони молекул хлорофілу, що знаходяться у довгоживучому (триплетному) стані збудження. На фотохімічному етапі енергія збудженого електрона перетворюється у хімічно пов’язану енергію сполук АТР і НАДР.Н2 . Процес утворення цих сполук відбувається у такій послідовності:
а) фотоліз води –
розщеплення води, індуковане хлорофілом,
окисленим під впливом світла:
б) фотосинтетичне фосфорилювання – циклічне і нециклічне.
6.5.4. Фотоліз води
Фотоліз води – це реакція розщеплення води, яка спостерігається при освітленні хлоропластів. У її здійсненні безпосередню участь бере хлорофіл. Фотохімічне розщеплення води було вперше виявлене Р.Хіллом у 1937р. При освітленні суспензії хлоропластів у присутності акцептора електронів (А)
виділявся кисень:
На честь ученого, що відкрив це явище, воно було назване реакцією Хілла.
Природнім акцептором електронів у цій реакції є нікотинамідаде-ніндинуклеотидфосфат (НАДР+).
Та обставина, що реакція Хілла здійснюється без участі СО2, свідчить, про те, що кисень, який виділяється при фотосинтезі, є киснем води, а не вуглекислого газу, як це вважалося раніше.
Фотоліз води здійснюється шляхом відщеплення електронів (фотоокислення) від молекул води з наступним виділенням протонів і вільного молекулярного кисню:
Електрони і протони, що утворилися у реакції Хілла, використовуються у світловій стадії фотосинтезу для відновлення НАДР+ до НАДР.Н2 і заповнення електронної дірки у ФС-1 при нециклічному фотосинтетичному фосфорилюванні.
