Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Shpori_Istoriya_Ukrayini_gotovuj.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
270 Кб
Скачать
☆

20. Юридичне оформлення кріпосного права в Україні в др. Пол. Хviii ст.

Як і раніше, козацька старшина, займаючи керівні пости в усіх військово – адміністративних установах, продовжувала різними способами, за гетьманськими універсалами й царськими грамотами, шляхом перетворення рангових маєтностей на спадкові, захопленням громадських земель і угідь, через боргове закабалене селян і рядових козаків, прямим зігнанням їх із земельних наділів, купівлею розширювати своє володіння, нагромаджувати багатство і ставити в залежність від себе дедалі більшу кількість селян і козаків. Внаслідок цього з кожним роком зменшувалась кількість вільних війкових і рангових маєтностей, громадських земель та угідь, збільшувалось число залежних і фактично закріпачених селянських дворів. У 1764 р. На Лівобережжі вільних посполитих дворів залишилось менше 2 тис. проти більш ніж 5 тис. у 1752 р. і 28 тис. у 1730 р. В Україні створилися величезні земельні володіння як українських феодалів (Розумовських, Кочубеїв, Полуботків та ін.), так і російських (Голіциних, Румянцевих, Трубецьких та ін.).

Одночасно з розширенням феодального землеволодіння безперервно зростали повинності селян. На Лівобережжі й Слобожанщині в другій половині XVIII ст. панщина становила вже здебільшого чотири, а іноді п’ять днів на тиждень. До панщини додавалися різні додаткові повинності на пана, старшинську адміністрацію, на військові потреби (ремонт мостів, гребель, шляхів, фортець тощо), а також грошові й натуральні збори (медом, птицею і т.п.).

У 1765р. уведений на користь держави спеціальний рубльовий оклад, які мали сплачувати всі селянські двори – посполитих, підсусідків і козаків – помічників. Царський уряд, прагнучи запровадити в Україні загальноросійські порядки, у 1776 р. на Слобожанщині, а в 1783 р. на Лівобережжі, як і в усій Росії, увів подушний податок, яким обкладалися селянські родини відповідно до кількості в них осіб чоловічої статі.

Під тиском козацької старшини убожіли й козаки. Не маючи можливості відбувати на свій кошт військову службу, козаки переходили в число посполитих або підпомічників, ставали в залежність від старшин і змушені були виконувати на них різні роботи (під час жнив, на перевезенні вантажів і т. ін). За ревізією 1782 р. з 415 тис. козаків Київщини, Чернігівщини і Новгород – Сіверщини виборних козаків налічувалося лише 195 тис., а під помічників – 220 тис. чол..

Будучи політично й економічно пануючим класом, українські старшини – поміщики уже протягом першої половини XVIII ст. фактично закріпачили велику кількість селян. Вони намагалися і юридично оформити кріпосне право в Україні, а також зрівнятися в правах з російськими дворянами. Царизм ішов на задоволення цих прагнень старшин.

У 1760 році гетьман Кирило Розумовський видав універсал, за яким селянам дозволялося переходити з одного володіння в інше лише при наявності письмового дозволу власника і з залишенням поміщикові майна, яке селянин мав, живучи на його землі. У 1763 році цей універсал був підтверджений царським указом.

А указом від травня 1783 р. Катерина ІІ юридично оформила кріпосницьке право на Лівобережжі і Слобожанщині, селянам було заборонено переходити від одного поміщика до іншого. В указі говорилося, „щоб кожному з поселян залишатися на своєму місці і при своєму званні, де він записаний нинішньою останньою ревізією”.

У 1785 р. Катерина ІІ, задовольняючи настійні вимоги старшин, поширила чинність „Жалуваної грамоти дворянству” в Україні й цим юридично зрівняла українську старшину в правах з російським дворянством. Ранги козацької старшини було переведено на російські чини.

Отже, у 80-х роках XVIII ст. на Лівобережжі, Слобожанщині зусиллями козацьких старшин за допомогою царизму було запроваджено кріпосне право, а козацькі старшини, одержавши російське дворянство, перетворились на поміщиків.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]