- •1. Характерні риси первіснообщинного ладу:
- •2. Населення трипыльськоъ культури
- •3. Рабовласницькы дедржави на території України
- •4. Давні слов'яни. Розселення східних слов'ян в VI-IX століттях.
- •5. Утворення середньовічної держави на Русі (IX - кінець X ст. Ст.).
- •6. Розквіт Київської держави (к. Х - пер. Пол. Хі ст. Ст.).
- •7. Причини та початок розроблення Київської Русі (др. Пол. Хі - пер. Пол. Хіі ст. Ст.).
- •8. Політичний лад та економічний розвиток Київської Русі.
- •9. Утворення та розквіт Галицько-Волинської держави
- •10. Українські землі під владою Великого князівства Литовського і Польщі. Унії та їх наслідки.
- •11. Виникнення та військовий устрій українського козацтва.
- •12. Запорізька Січ - вільна козацька республіка.
- •13. Причини, характер, рушійні сили та початок нацю-визвольної війни під проводом б. Хмельницького
- •14. Воєнні дії наіонально-визвольної війни у 1649-1653 рр.
- •15. Формування і розвиток української державності в ході національно-визвольної війни 1948-1654 рр.
- •16. Характер Переяславської угоди. "Берехневі статті" 1654 р.: умови і правове знання.
- •17. Конституція Пилипа Орлика. Її положення.
- •18. Політика Петра і щодо України в першій чверті хviii ст.
- •19. Розвиток сільського господарства України в др. Пол. Хviii ст.
- •20. Юридичне оформлення кріпосного права в Україні в др. Пол. Хviii ст.
- •21. Розвиток промисловості і торгівлі України в др. Пол хviii ст.
- •22. Ліквідація автономного устрою України Катериною іі.
- •23. Соціально-економічний розвиток українських земель у складі Росії в пер. Пол. Хіх ст.
- •24. Соціально-економічний розвиток українських земель у складі Росії в др. Пол. Хіх ст.
- •25. Кирило-Мефодіївське товариство. Його програмні положення.
- •26. Український національний рух 60-80 рр. Хіх ст.
- •27. Національний рух на західноукраїнських землях в пер. Пол. Хіх ст.
- •28. Національний рух на західноукраїнських землях в др. Пол. Хіх ст.
- •29. Виникнення українських політичних партій на рубежі хіх-хх ст. Ст.
- •30. Національний рух в роки революції 1905-1907 рр. Та в період столипінської реакції.
- •31. Початок Першої світової війни. Українська проблема на міжнародній арені.
- •32. Лютнева революція в Росії. Створення цр. Проголошення автономної України.
- •33. Ііі Універсал цр. Прголошення унр.
- •34. IV Універсал цр: історичні умови прийняття та його значення.
- •35. Внутрішня та звонішня політика уряду п. Скоропадського.
- •36. Директорія унр: внутрішня та зовнішня політика.
- •37. Зунр: історичні умови створення, її внутрішня і зовнішня політика.
- •38. Причини поразки та історичне значення української національно-демократичної революції 1917-1920 рр.
- •39. Економічний розвиток України в добу непу (1921-1929 рр.).
- •40. Політичне становище Радянської України в період непу (1921-1928рр.).
- •41. Політика коренізації та культурне відродження в Україні в 20-і - 30-і роки хх ст.
- •42. Колективізація та голод 1932-1933 рр. В Україні.
- •43. Сталінські репресії в Україні в 30-х рр.Хх ст.
- •1928-1931Роки.
- •1932-1936Роки.
- •1937-1938Роки.
- •44. Українські землі в 1939-1941 рр.
- •45. Напад фашистської Німечинни на срср. Поразка радянських військ на території України.
- •46. Фашистський окупаційний режим на території України.
- •47. Рух Опору в роки Другої світової війни на території України.
- •48. Визволення Україїни від фашистських загарбників і відновлення радянської влади.
- •49. Відбудова народного господарства України в повоєнний період.
- •50. Операція "Вісла". Рух Опору на західноукраїнських землях др. Пол. 40-х - пер. Пол. 50-х рр. Хх ст.
- •51. Радянізація західних областей України у повоєнний період.
- •52. Зміни в політичній сфері в період хрущовської "відлиги"
- •53. Реформи в економіці України в період хрущовської "відлиги".
- •54. Дисиденстський рух в Україні в др. Пол. Хх ст.
- •55. Повсякденне життя українців в 1965-1985 рр.
- •56. "Косигінські" реформи ті їх наслідки для України.
- •57. Україна в період перебудови в срср (1985-1991 рр.).
- •58. Історичні умови проголошення незалежності України.
- •59. Державотрочні процеси в Україні в 90-х рр. Хх ст. - на поч. Ххі ст.
- •60. Конституційний процес в Україні. Прийняття Конституції України 1996 р.
- •61.Економічне становище України на поч. Ххі ст.
- •62. Пріорітети зовнішньої політики України на поч. Ххі ст.
24. Соціально-економічний розвиток українських земель у складі Росії в др. Пол. Хіх ст.
19 лютого І 861 р. в Росії було відмінено кріпосне право.
У 1861-1866 рр. була здійснена реформа суду, утворено земства - органи самоуправління. У 1874 р. була проведена військова реформа, що замінила рекрутство загального військового повинністю і скоротила термін військової служби.
Ці реформи відкрили шлях для запізнілої індустріалізації. Прискорилось формування ринку вільної робочої сили. Але реформа проводилась в інтересах поміщиків. За землю селяни вносили компенсацію грошима або відробляли повинності. Виплачували гроші на протязі 48 років. Селяни заплатили на 50 % більше справжньої вартості землі.
Селяни в пошуках заробітку йшли на південь України, деякі знаходили працю на цукрових підприємствах Правобережжя і Харківської губернії. Виробництво цукру зростало швидко: з 26 тис. тон у 1865р., до 320 тис. тон у 1890р. В другій половині XIX ст. Україна була головним постачальником цукру на внутрішній ринок Російської імперії.
Виникають дві нові галузі - металургійна і вугледобувна.
У 1872 р. англійський інженер Джон Юз заснував перший металургійний завод у Катеринославській губернії, орієнтуючись на поклади вугілля в цьому регіоні. Завод став центром української металургії, навколо якого виникло місто Юзівка. Уже в 1880 р. Донбас займав перше місце у вуглевидобувній промисловості Росії, даючи 43% всього вугілля.
У 1881р. у Кривому Розі були відкриті багаті поклади залізної руди.
Збільшувалася мережа залізничних доріг. Перша залізниця Балта-Одеса (1865р.). У 1880р. довжина залізниць в Україні становила 3,2тис.миль (в усій Росії - 14тис.миль)
Вони з'єднували основні міста України: Київ, Харків, Одесу, Полтаву, Вінницю, Катеринослав, Миколаїв, Кременчук та промислові центри Донбасу і Кривого Рогу. У 90-і рр. були побудовані залізниці, які поєднували чорноморські порти з портами Балтійського моря.
Частка України у промисловому виробництві Російської імперії з 1854 до 1900р. зросла більш ніж удвічі - з 9,4 до 21%. Цим ситуація, що склалася в другій половині XIX ст., докорінно відрізнялася від першої половини XIX ст.
Розвиток промислового виробництва дав поштовх урбанізації. На початку XX ст. з 10 найбільших міст імперії 4 знаходилось в Україні - Одеса, Київ, Харків і Катеринослав.
Економічна політика Росії щодо українських земель полягала у нещадній експлуатації її природних і морських ресурсів, та гальмуванні розвитку окремих галузей, які могли б створити конкуренцію російським (наприклад - текстильна промисловість). Прокладання залізниць в Україні часто визначалося не економічними, а військово-стратегічними потребами. Саме тому наприкінці XIX ст. південна Україна поступово втрачає на світовому ринку роль одного з головних експортерів зерна, поступившись США, Канаді, Аргентині, іншим країнам залізнична мережа яких забезпечувала ефективніше і дешевше доставляння збіжжя до морських портів.
Україна постачала 26% всього імперського державного прибутку. Половина цієї суми не верталась в Україну, а йшла на покриття потреб інших частин імперії.
Індустріалізація і урбанізація дуже мало зачепили українців, які залишилися переважно селянською нацією. У 1897р. в містах проживало 16% населення і серед жителів міст українці становили лише третину. Вільної землі в Україні практично не було. Українське селянство мігрувало на схід, на Північ. Кавказ, в Казахстан, Середню Азію, Сибір. До першої світової війни у східні регіони Росії виїхало 2 млн. українських селян.
Суто українським явищем було переважання індивідуального селянського землеволодіння над общинним. Община була слабкою в Україні. Тут переважало спадкове індивідуальне землеволодіння. Середняків і заможних селян в Україні було значно більше, ніж в будь якій Європейської частині Росії. У великоросійських губерніях загальнопоширеним було общинне землеволодіння.
Село залишалося заповідником української етнічної самобутності: 88% селян в Україні були українцями, а 93% всіх українців були селянами.
Для українських селян росіяни уособлювали бюрократію і землевласників. Поляки переважали серед поміщиків Київщини, Поділля, Волині. Дрібну торгівлю і значну частину промисловості на Правобережжі контролювали євреї.
Після реформи І861р., внаслідок проведення політики царським урядом, зменшилась частина польського населення (заборонялось набувати нові землі, а також обмежувалось право успадкування для осіб польського походження).
Одночасно із зменшенням польської присутності на Правобережжі зростала імміграція російського населення на південь і схід України. Робочу силу в Донбас постачала Харківська, Курська, Воронезька, Орловська губернії. Іммігранти перевищували кількість корінних жителів в Одеській і Катеринославській губерніях і приблизно дорівнювали кількості корінних жителів у Таврійській, Київській і Харківській губерніях.
Переселенців з Росії приваблювала краща і стабільніша продовольча ситуація. Середній рівень заробітної плати був на 15% вище середньоросійського рівня, при цьому харчування і житло були порівняно дешевшими. На півдні і сході України росіяни становили 20-25% всього населення і 30-50% чисельності міських жителів. У південно-західному регіоні їхня присутність було порівняно незначною, за винятком Києва, де вони становили близько 20%. Однак найбільшою національною групою у багатьох містах були не росіяни, а євреї. На початку XXст. українці, росіяни та євреї становили більш-менш три рівні частини міського населення України. Якщо у до промисловий період політична доля підросійської України вирішувалась у польсько-російсько-українському трикутнику, то на початку XX ст. цей трикутник перетворюється на російсько-українсько-єврейський.
