- •1. Характерні риси первіснообщинного ладу:
- •2. Населення трипыльськоъ культури
- •3. Рабовласницькы дедржави на території України
- •4. Давні слов'яни. Розселення східних слов'ян в VI-IX століттях.
- •5. Утворення середньовічної держави на Русі (IX - кінець X ст. Ст.).
- •6. Розквіт Київської держави (к. Х - пер. Пол. Хі ст. Ст.).
- •7. Причини та початок розроблення Київської Русі (др. Пол. Хі - пер. Пол. Хіі ст. Ст.).
- •8. Політичний лад та економічний розвиток Київської Русі.
- •9. Утворення та розквіт Галицько-Волинської держави
- •10. Українські землі під владою Великого князівства Литовського і Польщі. Унії та їх наслідки.
- •11. Виникнення та військовий устрій українського козацтва.
- •12. Запорізька Січ - вільна козацька республіка.
- •13. Причини, характер, рушійні сили та початок нацю-визвольної війни під проводом б. Хмельницького
- •14. Воєнні дії наіонально-визвольної війни у 1649-1653 рр.
- •15. Формування і розвиток української державності в ході національно-визвольної війни 1948-1654 рр.
- •16. Характер Переяславської угоди. "Берехневі статті" 1654 р.: умови і правове знання.
- •17. Конституція Пилипа Орлика. Її положення.
- •18. Політика Петра і щодо України в першій чверті хviii ст.
- •19. Розвиток сільського господарства України в др. Пол. Хviii ст.
- •20. Юридичне оформлення кріпосного права в Україні в др. Пол. Хviii ст.
- •21. Розвиток промисловості і торгівлі України в др. Пол хviii ст.
- •22. Ліквідація автономного устрою України Катериною іі.
- •23. Соціально-економічний розвиток українських земель у складі Росії в пер. Пол. Хіх ст.
- •24. Соціально-економічний розвиток українських земель у складі Росії в др. Пол. Хіх ст.
- •25. Кирило-Мефодіївське товариство. Його програмні положення.
- •26. Український національний рух 60-80 рр. Хіх ст.
- •27. Національний рух на західноукраїнських землях в пер. Пол. Хіх ст.
- •28. Національний рух на західноукраїнських землях в др. Пол. Хіх ст.
- •29. Виникнення українських політичних партій на рубежі хіх-хх ст. Ст.
- •30. Національний рух в роки революції 1905-1907 рр. Та в період столипінської реакції.
- •31. Початок Першої світової війни. Українська проблема на міжнародній арені.
- •32. Лютнева революція в Росії. Створення цр. Проголошення автономної України.
- •33. Ііі Універсал цр. Прголошення унр.
- •34. IV Універсал цр: історичні умови прийняття та його значення.
- •35. Внутрішня та звонішня політика уряду п. Скоропадського.
- •36. Директорія унр: внутрішня та зовнішня політика.
- •37. Зунр: історичні умови створення, її внутрішня і зовнішня політика.
- •38. Причини поразки та історичне значення української національно-демократичної революції 1917-1920 рр.
- •39. Економічний розвиток України в добу непу (1921-1929 рр.).
- •40. Політичне становище Радянської України в період непу (1921-1928рр.).
- •41. Політика коренізації та культурне відродження в Україні в 20-і - 30-і роки хх ст.
- •42. Колективізація та голод 1932-1933 рр. В Україні.
- •43. Сталінські репресії в Україні в 30-х рр.Хх ст.
- •1928-1931Роки.
- •1932-1936Роки.
- •1937-1938Роки.
- •44. Українські землі в 1939-1941 рр.
- •45. Напад фашистської Німечинни на срср. Поразка радянських військ на території України.
- •46. Фашистський окупаційний режим на території України.
- •47. Рух Опору в роки Другої світової війни на території України.
- •48. Визволення Україїни від фашистських загарбників і відновлення радянської влади.
- •49. Відбудова народного господарства України в повоєнний період.
- •50. Операція "Вісла". Рух Опору на західноукраїнських землях др. Пол. 40-х - пер. Пол. 50-х рр. Хх ст.
- •51. Радянізація західних областей України у повоєнний період.
- •52. Зміни в політичній сфері в період хрущовської "відлиги"
- •53. Реформи в економіці України в період хрущовської "відлиги".
- •54. Дисиденстський рух в Україні в др. Пол. Хх ст.
- •55. Повсякденне життя українців в 1965-1985 рр.
- •56. "Косигінські" реформи ті їх наслідки для України.
- •57. Україна в період перебудови в срср (1985-1991 рр.).
- •58. Історичні умови проголошення незалежності України.
- •59. Державотрочні процеси в Україні в 90-х рр. Хх ст. - на поч. Ххі ст.
- •60. Конституційний процес в Україні. Прийняття Конституції України 1996 р.
- •61.Економічне становище України на поч. Ххі ст.
- •62. Пріорітети зовнішньої політики України на поч. Ххі ст.
36. Директорія унр: внутрішня та зовнішня політика.
14 листопада 1918 р. українські політичні партії сформували опозиційний до Скоропадського уряд — Директорію.
14 грудня 1918р. гетьман Скоропадський зрікся влади.
19 грудня 1918р. Директорія в’їхала до Києва. Це знаменовало початок третього періоду української революції.
Директорія складалася з 5 чоловік: Андрієвський, Винниченко, Макаренко, Петлюра, Швець.
Органи влади.
Вищий законодавчий орган — Трудовий конгрес, який складався з 528 делегатів (377 від селян, 118 від робітників, 33 від трудової інтелігенції). Уряд називався Рада Міністрів. На місцях влада належала трудовим радам робітників, селян та інтелігенції.
Внутрішня політика:
Відновлено УНР, але без влади Центральної Ради.
Ліквідація приватної власності на землю та проведення аграрної реформи.
Запровадження державного контролю над виробництвом і розподілом продукції.
Встановлення восьмигодинного робочого дня.
Дозволена діяльність профспілок і проведення страйків.
Відновлено національно-персональну автономію національних меншин в Україні.
Зовнішня політика.
Директорія розширила міжнародні зв’язки УНР. Україну визнали Чехо - Словаччина, Угорщина, Голландія, Італія, Ватикан, але вона не змогла налагодити стосунки з Радянською Росією.
Директорія орієнтувалася на країни Антанти. Але Антанта відмовилася визнати Директорію і розпочала інтервенцію на півдні України. Представники Антанти вимагали реорганізувати Директорію, вивести з її складу С. Петлюру, а натомність обіцяла надати допомогу в боротьбі з більшовиками.
В цей історичний період УНР опинилася в так званому “трикутнику смерті”.
З північного сходу наступали більшовицькі війська, на півдні знаходилися армії Денікіна та війська Антанти. На заході активізувалися поляки.
В середині самої Директорії єдності не було. Існували розбіжності в питаннях зовнішньої і внутрішньої політики на найближчий час. Мало місце суперництво Петлюри і Винниченка.
Реалізація законів Директорії в умовах війни була неможливою. Реальна влада зосереджувалась у виборних атоманів військових загонів, з яких практично складалися збройні сили УНР. Отамани відмовлялися визнавати центральну владу. Це призвело до того, що отаманщина, як “ракова пухлина” руйнувала державний організм УНР.
37. Зунр: історичні умови створення, її внутрішня і зовнішня політика.
22 січня 1919р. відбулося об’єднання (акт злуки) УНР та ЗУНР. Вперше за багато столітть українські землі об’єдналися в єдине державне утворення.
І все таки Директорія не зуміла відстояти незалежність УНР. Вона потерпіла поразку.
Причини поразки Дирикторії:
Відсутність єдиної політичної думки, безхкінечні неузгодженості в самій Дирикторії.
Невиваженість внутрішньої та зовнішньої політики.
Відсутність боєздатної дисциплінованої армії, руйнівна роль отаманщини
Відсутність в українських селян, в той історичний період, загальнонаціональних інтересів.
Висновок : лідери Директорії не змогли запропонувати програму реформ, яка б влаштувала більшу частину населення України. Вони не врахували помилок Ценральної Ради. Проте і зовнішньополітична обстановка вплинула на поразку Директорії.
В жовтні –листопаді 1918 р. під впливом поразки з Першій світовій війні Австро- Угорська імперія почала розпадатися.
18 жовтня 1918 р. у Львові представники західноукраїнських політичних партій створили українську Національну Раду.
19 жовтня 1918 р. українська Національна Рада проголосила створення на західних землях України ЗУНР. Президентом став Євген Петрушевич.
1 листопада 1918 р. Львів повністю контролювався українською Національною Радою. В цей час поляки готувалися відновити Річ Посполиту в межах 1772 р., включивши до її складу і східну Галичину.
3 листопада 1918 р. вони захопили вокзал у Львові. Так народна революція переросла у війну за незалежність республіки, за її захист від зазіхань Речі Посполитої.
5 листопада 1918 р. українська Національна Рада видала маніфест, в якому оголошувалося загальне виборче право, рівність громадян, восьмигодинний робочий день, соціальний захист, охорона праці і громадського спокою, проведення аграрної реформи.
9 листопада 1918 р. було сформовано уряд — Тимчасовий Державний Секретаріат на чолі з Костянтином Левицьким.
Внутрішня політика.
13 листопада 1918 р. було проголошено Тимчасовий закон про державну самостійність.
Положення закону:
Визначалися кордони держави — територія займала майже 70 тис. км.кв. з населенням 4 млн. чоловік.
Визначався державний устрій, прапор і герб.
Затверджувалась державність української мови.
Були зроблені кроки до створення жандармерій та української галицької армії. Однак сформувати регулярну велику армію уряд ЗУНР не зміг. Були проведені вибори до законодавчого органу — української Національної Ради.
Для виведення країни з кризи було намічено програму заходів:
Монополізація продажу сільськогосподарської продукції.
Відновлення роботи залізничного транспорту.
Була введена в обіг валюта — гривня і карбованець.
Прийнято закон про землю (14 квітня 1919р.). Передбачалася ліквідація великого землеволодіння та передача землі малоземельним і безземельним селянам.
Проте уряд ЗУНР не зміг взяти під контроль нафтовидобувну промисловість, зупинити інфляцію і реалізувати трудове законодавство.
Зовнішня політика.
Зовнішня політика ЗУНР була надзвичайно складною. З перших днів свого існування ЗУНР опинилася в стані війни з Польшею. Спроби добитися міжнародного визнання ЗУНР закінчилися невдачею. А представники Антанти визнали право Польші на окупацію Східної Галичини.
Під натиском польських військ в кінці травня 1919 р. уряд ЗУНР переїхав до Тернополя, потім до Станіслава і нарешті був змушений піти в напрямку до річки Збруч. Президент Петрушевич дав наказ своїй армії перейти Збруч і з’єднатися з військами Директорії (16 липня 1919 р.).
Таким чином ЗУНР була ліквідована, а народ опинився в польській неволі, далеко гіршій за австрійську.
