Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
LITERATURA_DLYa_DITEJ_DOShKIL_NOGO_VIKU_1.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

1)Загальна характеристика казок про тварин (розказати одну на вибір).

2)Народна творчість - невід*ємна частина світової фольклорної скарбниці. Народні пісні для дітей. Види народних пісень.

1)Казки про тварин — це казки, в яких головними героями є тварини — лісові та домашні, а також птахи та комахи. В образах тварин ми бачимо алегорію, тобто ці казки мають виразний соціальний підтекст. В цих казках ми бачимо звірів за суто людськими справами: вони воюють, обирають царів, судяться та ін. Ці казки висміюють людські недоліки та пороки такі, як заздрість, агресивність та жадоба. Розповідаючи про пригоди тварин, ці казки «підморгують одним оком на людей».Це досить специфічний масив народної казки, з історичного погляду — її найдавніший шар. У порівнянні з іншими різновидами казкового жанру ці твори як за своєю образною системою, характером художнього вимислу, так і щодо тематики та ідейно-художніх рис відзначаються певними особливостями, що й дає підставу виділити їх в окрему, самостійну групу.Український «звіриний епос» торкається і взаємин людини з тваринами. Тут людина виявляє не фізичну силу, а передусім свій розум, кмітливість, обачність. З появою образу людини казка набувала часом соціального забарвлення, змальовуючи життя суспільства, відтворюючи стосунки між людьми, викриваючи людські вади.Образи звірів подаються в зниженому, часом гумористичному плані; свійські тварини часто зображуються як вірні помічники господаря: вони чесно служать людині й іноді рятують її від смерті («Вірний пес», «Про чоловіка, що розумів мову звірів»). У деяких казках цієї групи алегоричний струмінь дещо приглушується, і тоді такі твори за своїм характером наближаються до народної оповіді.Деякі казки про взаємини людини й звірів склали пізніше своєрідну ланку, що єднала казки про тварин з окремим циклом фантастичних казок, у яких герой (син простого селянина, лицар, царевич тощо) здійснює за допомогою звірів неймовірні подвиги.

Півник та курочка

Жили собі у діда та баби півник та курочка. Набридло їм у старих бути, вирішили вони піти пошукати кращого місця. Ішли вони дуже довго й зголодніли. Аж раптом бачать, стоїть хатка, й біля неї кущ з такими смачними ягідками, що курочка почала просити півника:

— Півнику-когутику, зламай мені прутика.

Він погодився, але тільки підійшов до куща і взявся за гілку, як з хатки вибіг зайчик і прогнав їх геть. Ідуть вони, ідуть і раптом бачать, ще одна хатка, і біля неї червоні ягідки соковиті. Курочка знову просить півника:

— Півнику-когутику, зламай мені прутика!

Тільки півник підійшов до хатинки, як звідти вибігла білочка й прогнала його. Ідуть вони знову, аж раптом бачать ще одну хатку. Тут з неї в вибігає лисичка. Побачила півника й курочку та й каже:

— Здрастуйте, любі гості! Мабуть, дуже зголодніли з дороги. Заходьте до мене, в моєму саду дуже багато спілих соковитих ягід. Поїжте, відпочиньте, а я піду по справах.

Зайшли півник з курочкою, Лисичка їх нагодувала і поклала відпочивати, тоді поставила на плиту каструлю з окропом і кудись пішла. Ішли повз ту хатинку зайчик з білочкою, побачили півника й курочку та й кажуть їм:

— Тікайте звідси! Лисиця зла й підступна. Вона пішла по вовка, щоб разом з ним пообідати. Зараз вони прийдуть і з’їдять вас.

А півник з курочкою їм відказують:

— Не віримо вам, ви злі, бо не хотіли нас нагодувати. А лисичка нас погодувала і відпочивати поклала.

Зайчик з білочкою їм відказують:

— Вона каструлю з окропом поставила, щоб з вас обід зварити. Он вони вже йдуть з вовком.Тоді півник і курочка все зрозуміли і повірили. Швидко вибрались вони через вікно з тієї хатинки і втекли знову до діда з бабою.З тих пір півник і курочка більше ніколи не виходили з дому.

2) Усна народна творчість являє собою величезну культурно-літературну скарбницю української мови. На мій погляд, це коштовне надбання, без якого був б неможливим повноцінний розвиток і становлення сучасної літератури. Якби хтось засумнівався в самобутності української культури (а такі люди є), то найкращим аргументом була б українська народна творчість. Наші предки, створюючи приказки й прислів’я, мали мету – описати всі явища, які з ними відбувалися й передати придбаний досвід своїм нащадкам. Вони жили в гармонії із природою. Проводжаючи зиму й зустрічаючи весну, співали ластовиння, улаштовували свято. Дівчини збиралися на вигоні за селом і танцями, співом привертали увагу весни. Для маленьких дитинок матері випікали «жайворонків». Це було начебто уособленням весняного настрою. У давнину люди були більше віруючими. У створенні фольклору взяли участь і церковні мотиви. Наприклад, важливим святом стало Різдво. Колядки, які, ходячи по будинках, співала молодь, сталі зміцненою традицією. По селах ще й дотепер уважається правилом щороку на Різдво поздоровляти один одного колядками.

Фольклор – це початковий етап становлення української літератури, невід’ємна її частина. Коли я була маленька, бабуся любила розповідати мені народні казки, які їй колись розповідала її бабуся. Це так чудово, що між людьми існує зв’язок, на яку не може впливати час! Звичайно, щось забувається, дуже багато вже втрачено. Але я вважаю, що ще не пізно зробити спробу зберегти те, що залишилося в народній пам’яті. Люди, які збирають і записують усну народну творчість, роблять величезний внесок в історію й літературу. У фольклорі відбито багато історичних подій, їхнє народне бачення й відношення до них. Якщо ми втратимо й забудемо минуле, то ми не будемо мати майбутнього.

Украї́нські наро́дні пісні́ — це фольклорні твори, які зберігаються в народній пам'яті і передаються з вуст в уста.Твори анонімні, бо імена першотворців, як правило, невідомі. Народна пам'ять зберегла нам лише деякі імена авторів народних пісень. Це Маруся Чурай, авторка пісень «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», «3асвіт стали козаченьки» — це козак Семен Климовський — «Їхав козак за Дунай». Інша частина народних пісень літературного походження — «Реве та стогне Дніпр широкий» — Т. Г. Шевченко, «Ніч яка місячна» — Старицький. Взагалі в Україні складено понад 5 тисяч пісень. Народні пісні мають багато жанрів:

Голосіння — вид фольклору слов'янських народів. Голосіння виконують у зв'язку з майбутньою розлукою — під час весілля, проводів до війська, хвороби, але переважно під час похоронного та поминального обрядів. Історичні пісні — це фольклорні твори, присвячені певній історичній події, чи відомій історичній постаті. У цих піснях висловлюється ставлення народу до історичних подій чи героїв. Дума (козацька дума) — жанр суто українського речитативного народного та героїчного ліро-епосу, який виконували мандрівні співці-музики: кобзарі, бандуристи, лірники в Центральній і Лівобережній Україні. Бала́да (фр. ballade, від прованс. ballar — танцювати) — жанр ліро-епічної поезії фантастичного, історико-героїчного або соціально-побутового характеру з драматичним сюжетом. Первісно — танцювально-хорова пісня середньовічної поезії Західної Європи з чіткою строфічною організацією. Колиско́ві пісні́ також колиско́ві, колиса́нки — жанр народної родинної лірики, специфічний зміст і форма якої функціонально зумовлені присиплянням дитини в колисці. Жартівливі пісні — численні за кількістю і розмаїті за тематикою — становлять значний розділ української народної пісенності, це здавна було відзначено фольклористами. Ще в середині минулого сторіччя М. Закревський підкреслив, що в цих піснях бачимо «привілля для веселощів, іронії, дотепу українця, без яких він не може жити. Ця веселість тим привабливіша, що вона непідробна, природна; а дотепність, неначе іскра, часто з’являється несподівано і з блиском».Пісні про кохання — становлять найбільший масив родинно-побутової лірики. В них передаються усі перипетії відносин двох: і перше несміливе почуття, яке боїться виказати себе навіть поглядом, і відкрите утвердження щастя любити і бути любленим, і сумніви та образи, і біль розлуки, і невтішне горе зраджених і покинутих, і гадки про одруження, про майбутню долю.

Голосіння Жартівливі пісні Історичні пісні Козацькі пісні і думи Балади Колискові пісні Колядки та щедрівки Кріпацькі пісні Купальські пісні Ліричні пісні та балади Наймитські пісні Обрядові пісні Побутові пісні Рекрутські пісні Стрілецькі пісні Патріотичні пісні Повстанські пісні Танці і хороводи Чумацькі пісні Колядки— величальні обрядові пісні зимового циклу, які походять з глибокої давнини. Колядки приурочені до найголовнішого свята — Різдва Христового.

Обжинкові пісні — близькі до колядкових, адже їхнє головне призначення — заворожувати щастя і багатство в родині.

В Жнивних піснях фігурують кілька мотивів — висміювання лінивих косарів чи женців, розкриття важкої фізичної праці під час жнив тощо. Тому вони мають багато спільних ознак із групою жартівливих і танцювальних пісень, особливо на рівні ритмічної та силабомелодичної будови.

Русальні пісні — окремий рід української народної обрядової пісенності з частими згадками про русалок, зустрічі з ними і їх «проводи», подекуди з мотивами веснянок: про ворожіння з голосу зозулі, звивання вінків, про милих і нелюбів тощо.

Календарно-обрядові пісні — це пісні, які виконувались під час різних народних свят та обрядів. Ці пісні тісно зв'язані з язичницькими віруваннями. Слов'яни вірили в сили природи, в духів природи та вважали, що обрядовими піснями можуть вплинути на них та примусити їх діяти в бажаному напрямку.

№11

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]