1)Давня українська література для дітей (загальна характеристика).

2)Твори для дітей м. Познанської.

1) Давня література Огляд історії розвитку української дитячої літератури ХУІ – ХУІІІ століть – 1-ї половини ХІХ століття. Витоки і джерела дитячої літератури на Україні (ХУ – ХУІІ ст.). Коло дитячого читання у ХУ – ХУІІ ст. (фрагменти літописів, “Повість минулих літ”, “Повчання Володимира Мономаха дітям”, “Слово о полку Ігоревім”). Навчальні книги, їх роль у зародженні дитячої літератури. Перші друковані книги для дітей. Букварі Івана Федорова. Зародження дитячої літератури (ХУІІ – ХУІІІ ст.). Перекладна література в читанні дітей. Розвиток освіти у ХУІІІ ст. Перший дитячий журнал М.Новикова. Твори Г.Сковороди у дитячому та юнацькому читанні.

Давня українська література охоплює вісім століть (ХІ—ХVІІІ ст.) із тисячолітньої історії вітчизняного письменства. За той час виникла, зміцніла і припинила своє існування Київська Русь; монголо-татарське нашестя зруйнувало і спустошило українські землі, на які згодом прийшли литовські князі і якими оволоділа Річ Посполита; на оборону України стало козацтво, воюючи проти шляхти, татар і турків; раз за разом спалахували війни і збройні повстання; зрештою, на українські землі прийшла влада російських царів. Тим часом розвивалася писемна словесна творчість, переживаючи піднесення, занепад, відроджуючись з новою силою розмаїттям жанрів, сюжетами, новими творами та літературними іменами. В історичній долі України можна знайти пояснення того, що давньоукраїнський літературний процес виявився неоднорідним, неоднозначним, часом парадоксальним. У ньому багато естетичної еклектики, він кількамовний, жанрово різноманітний, тематично місткий, пов’язаний із християнською ідеологією і гідний рівня європейських літератур.

У різні часи деякі вітчизняні вчені (М. Максимович, М. Костомаров, П. Куліш, М. Грушевський, автори 8-томної «Історії української літератури», В. Яременко) починали відлік історії української літератури від фольклору або розглядали усну народну творчість як ранній етап у розвитку письменства. Ці намагання означають ототожнення усної і писемної творчості, спробу (патріотичну, але не наукову) вважати джерелом давньої літератури фольклор, а не книжно-писемні візантійські традиції. Про найвіддаленішу хронологічну межу української літератури свідчать датовані писемні пам’ятки. Гіпотетичні версії про «дохристиянське письмо» (наприклад, про міфічну глаголицю) мають мало археологічних і фактичних даних, які б дали уявлення про цілісну систему письма.

Відтворити картину давньої писемності проблематично, оскільки частину пам’яток втрачено внаслідок драматичних конфліктів (війни, напади, розорення, пожежі, міжусобиці, політичні та міжконфесійні інтриги тощо), адже територія України-Русі постійно була епіцентром зіткнень між Сходом та Заходом.

До найдавніших датованих пам’яток української книжності належать:

1) Остромирове євангеліє,

2) Ізборник (збірник) Святослава -2

Ці писемні пам’ятки засвідчують зародження української літератури приблизно в середині ХІ ст. Надалі вона розвивалася як тип середньовічної літератури, як художня форма словесності, заснована на християнсько-візантійській ідеологічній та естетичній основі, старокнижній мовній традиції (з певними особливостями). Це тривало до другої половини ХVІІІ ст., коли активізувалися соціально-історичні, світоглядні, естетичні процеси, які призвели до якісних та бурхливих перетворень у літературі. Проблема періодизації давньої української літератури і досі є неоднозначною. Існує багато схем, що виникли внаслідок різних підходів та критеріїв визначення етапів її розвитку (соціологічні, історико-функціональні, ідеологічні, естетичні, художньо-стильові тощо).

Серед найвідоміших у літературознавстві періодизацій варті уваги моделі, запропоновані І. Франком, М. Грушевським, С. Єфремовим, М. Гнатишаком, Б. Лепким, Д. Чижевським. Однак вони не були враховані у 8-томній «Історії української літератури» (1967—1971), яка репрезентує хронологічний принцип періодизації літературного процесу. Останнім часом цю усталену періодизацію переглянуто.

Сучасні дослідники Василь Яременко та Юрій Ісіченко співвідносять українське письменство ХІ—XVIII ст. з відповідними періодами у західноєвропейських літературах, таким чином виокремлюють у ньому Середньовіччя, Ренесанс, Бароко. Специфіка історичного руху та функціонування давнього письменства полягає в тому, що в ньому чітко простежуються два основні періоди — середньовічний та бароковий. Середньовічний період тривав від ХІ до середини XVI ст., тобто від зародження української літератури до її «першого відродження», і характеризується як історичними, так і світоглядно-естетичними особливостями . Бароковий період у розвитку української літератури припадає на другу половину XVI—XVIII ст., коли активізувалася національно-визвольна боротьба українського народу.Тож розвиток давньої літератури тривав від середини ХІ до кінця ХVІІІ ст. У цьому хронологічному рухові найпомітнішими є середньовічний та бароковий періоди.

2) Правда ж, мамо, я великий?

Сам взуваю черевики,

Зашнуровую шнурочки,

Сам вбираюся в сорочку,

Сам лице і руки мию,

Сам зачісуватись вмію,

І не плачу я ніколи...

Скоро вже піду до школи!

На світі є дуже багато різних професій. І вирішити, які з них більш важливі неможливо. Вони, як намисто: впаде одна намистина – розпадеться весь разок. Щоб освоїти будь-яку професію, треба вчитись. Дуже приємно і цікаво дивитися на людей, які виконують свою роботу уміло і правильно. М. А. Познанська, спостерігаючи за роботою людей, склала вірші про золоті руки майстрів чотирнадцяти професій. Серед них є вірш про муляра і склодува, мебляра і токаря, хлібороба і кухаря, водія електрички і постового. Тобі також буде цікаво прочитати решту віршів збірки про інші професії.

Ця збірка-підсумок плідної літературної праці поетеси, в її зміст увійшли найкращі твори письменниці, ознайомившись з якими ти зможеш скласти уявлення про творчість поетеси. Тут вміщено вірші М.Познанської зі збірки «Мій квітник», поеми та віршовані оповідання, які склали розділи «Про золоті руки», «Люби і знай свій рідний край», «Дуровська залізниця», а також героїчні поеми «Фортеця над Дніпром», «Валя Котик», «Жоржини цвітуть!».Про чудове українське довкілля ти прочитаєш у віршах Марії Авакумівної «Пісня проліска», «Конвалії», «Соловейко», «Зелена повінь», «Зацвіли каштани». Змальовані у віршах картини створила не лише природа, а й невтомні руки твоїх батьків та дідів, яким поетеса дякує у вірші «Спасибі людям, що зростили ліс»У веселому захоплюючому віршованому оповіданні «Дуровська залізниця» ти познайомишся з потішними дресированими птахами та звірятами. А коли прочитаєш поему «Асканія-Нова», то неначе відвідаєш цей заповідник, розташований на Херсонщині. Познайомишся з цікавими й незвичними для нас дикими тваринами, привезеними з різних кінців світу. Це зебу-бик, як, антилопа-канна, страус, бізон, рожевий фламінго та інші.

Про дітей-героїв ти дізнаєшся з поем «Валя Котик», «Жоржини цвітуть!». В них описані реальні подвиги з короткого життя двох юних українців: одинадцятирічного підпільника з Києва Казимира Гапоненка і чотирнадцятирічного партизана з Шепетівки Валентина Котика. До війни з німецькими загарбниками вони жили, вчилися і мріяли, як звичайні діти: то «на літаку все небо облітати», то «хороший сад зростити», прочитати багато цікавих книжок. Та вмить подорослішали, коли стали на шлях смертельної боротьби з окупантами. Про подвиги цих відважних дітей пам’ятають і досі. Вони навічно залишились живими в нашій пам’яті.

Багато віршів поетеси присвячено різним професіям, а з віршованого оповідання «Що я знаю про метро» ти дізнаєшся багато цікавого про те, як його будували, люди яких професій брали участь у будівництві столичного метрополітену.

ПІСНЯ ПРОЛІСКА КОНВАЛІЇ РОМАШКА ЖОРЖИНИ ЧЕРВЕНЬ ХМАРКА ЖУРАВЛІ ЛЕТЯТЬ ІДУТЬ ДОЩІ ВІТЕР КАЛИНОНЬКА У КВІТІВ СЬОГОДНІ СВЯТО ЗАЙЧИКИ ЗАЦВІЛИ КАШТАНИ... СОЛОВЕЙКО ВСЬОМУ СВІЙ ЧАС ХЛІБОРОБИ ЛЮДИ Й ХМАРКА МІЙ КВІТНИК СТЕРЕЖІТЬСЯ, БУР'ЯНИ! У НАС ПРАННЯ ПІВНИКИ ПОБИЛИСЬ, ПОТІМ ПОМИРИЛИСЬ НАШ КОНИК ЩО ЗВАРИТИ? ПРАВДА Ж, МАМО, Я ВЕЛИКИЙ? НОВАЧОК ТАРАС ЗДРАСТУЙ, ХЛОПЧИКУ МАЛЕНЬКИЙ! СНІГ ІДЕ ЩО КИЦЯ ЛЮБИТЬ, А ЩО — НІ МОЇЙ МАМІ СПИ, МОЯ МАМО! ПРО ЗОЛОТІ РУКИ МУЛЯР ДВІРНИК КВІТНИКАРКА КУХАР У ДИТЯЧОМУ САДКУ

Є ляля у мене,

Похожа на мене,

Ну, просто як менша сестричка моя:

В обох нас косички,

В обох круглі личка,

І навіть всміхається ляля, як я.

Однакові очі і в неї, і в мене;

Однакові плаття: зелене й зелене.

І в неї косинка, і в мене косинка,

І навіть зовуть нас: Маринка й Маринка.

№9