1)Ліричні поезії Леоніда Глібова.

2) Зв*язок творчості м.Коцюбинськьго для дітей з його педагогічним досвідом.

1) Ранні ліричні вірші Л. Глібова ("Полтава", "Пловец", "Узник", "Мелодия", "Вечер в деревне", "Осень") позначені елегійним смутком. У Л. Глібова є чимало пісень-романсів ("Моя веснянка", "Зіронька", "Ой не цвісти калиноньці" та ін.). Улюбленою народною піснею стала поезія "Журба" ("Стоїть гора високая..."), покладена на музику М. Лисенком. Громадянський пафос відчувається у вірші "Не плач, поет!", де проходить думка про служіння поетичним словом людям. Волелюбні мотиви характеризують вірш Глібова "Над Дніпром". Любов до рідного краю проймає поезію "У степу". Помітне місце в поезії Л.Глібова займають ліричні поезії. Це народопісенні поезії «Думка», «Зіронька», «Пісня», «Журба» (покладена намузику М.В. Лисенка).

Одним із найяскравіших ліричних творів Леоніда Глібова є поезія «Журба». Вона настільки припала до душі читачам, що багато Хто вважає її народною піснею, не знаючи і навіть не замислюючись, що цей текст може мати літературне походження. Вірш побудований на художньому прийомі паралелізму. Зображуючи красу природи, автор зіставляє пори року з етапами людського життя. Проте, читаючи поезію, важко одночасно замислюватися над художніми прийомами, бо картина природи, створена Глібовим, настільки захоплює, що ти ніби сам опиняєшся на березі невеличкої річки.

Я вважаю, що для створення гарного пейзажу у літературному творі необхідно не тільки побачити або уявити його, а й пережити, пропустити крізь себе, крізь своє серце, тоді і для читачів він стане живим та хвилюючим. Усе це ми спостерігаємо у творі «Журба».

Проте художня цінність поезії не лише у змалюванні пейзажу, а й у тих почуттях та роздумах, які висловлює письменник. Справжня майстерність митця, на мою думку, в тому, щоб висловлені у ліричному творі почуття були близькими та зрозумілими для всіх читачів, щоб кожен читач відчував те саме чи щось подібне до зображеного у творі. Так, спостерігаючи за зміною пір року, за настанням осені та

плином води у річці, ліричний герой поезії Глібова розмірковує над невідворотністю часу, над життям людини. Емоції ліричного героя дуже щирі та глибокі, в нього «серденько і мліє, і болить». І, сам того не усвідомлюючи, читач раптом розуміє, що в нього теж починає «мліти» серце, бо роздуми над швидкоплинністю життя, над молодістю як весною життя людини не є чужими чи незнайомими для жодного з нас. Його поезії, ліричні та задумливі, близькі до народних пісень, насичені пейзажами та філософськими роздумами, завжди будуть хвилювати читачів, скільки б років не минуло від часу написання віршів, бо справжнє художнє Слово не підвладне впливові часу та простору.

2) Михайло Михайлович Коцюбинський (1864–1913) з власного педагогічного досвіду глибоко знав і любив дітей, стан освітньої справи. У публіцистичних статтях "Шкільні справи", які публікувалися в житомирській газеті "Волинь", письменник показував масову неграмотність населення, безправ'я народних учителів, висвітлював догматичні методи навчання, зокрема принизливе ставлення вчителів до учнів тощо.

Художні твори М. Коцюбинського про дітей і для дітей спрямовані на перегляд змісту і форм трудового виховання, перебудову сімейного виховання на засадах національної етнопедагогіки, виключаючи з нього насильство, жорстокість ("Подарунок на іменини") тощо. М. Коцюбинський гнівно викривав негідні | вчинки вчителів і нікчемних учительок, батьків, у яких рівень педагогічної культури практично дорівнює нулю. До всього іншого М.М. Коцюбинський – викривач соціальної нерівності, такої згубної для дітей і дитинства ("Ялинка", "Маленький грішник" тощо). М. Коцюбинський виступав за вивчення дитячої психології, а діти, на його глибоке переконання, повинні навчатися рідною мовою на кращих художніх творах української класики і дитячого фольклору. І реалізувати на практиці такі грандіозні завдання можуть українські учителі, свідомі національного обов'язку, високоморальні й висококваліфіковані фахівці своєї справи. Він вів систематичні спостереження за учнями, враховував у роботі їх індивідуальні особливості, не допускав механічного заучування навчального матеріалу. На заняттях використовував наочні посібники, проводив екскурсії до лісу, ріки. Великого значення надавав трудовому вихованню дітей.

№24