Тема 3. Сутність управління соціальною роботою

Під зазначеним управлінням розуміється різновид соціального управління, діяльність суб’єктів управління з організації ефективного, цілеспрямованого функціонування і розвитку всіх рівнів соціальної роботи і системи і цілому для надання соціальних послуг громадянам відповідно до мети і завдань соціальної політики конкретного суспільства з урахуванням світової тенденції розвитку соціальної роботи.

В системі соціальної роботи України передбачається трирівнева структура управління.

Перший рівень – це спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі соціальної роботи – Державний комітет України у справах сім’ї і молоді.

Другий рівень здійснюється спеціально уповноваженим органом виконавчої влади в галузі соціальної роботи Автономної Республіки Крим, відповідними органами управління обласних, Київської та Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, а також органів місцевого самоврядування.

Третій рівень управління системою соціальної роботи – це безпосередньо заклади соціальної роботи.

Для розуміння сутності управління закладом (організацією) соціальної роботи розглянемо положення загальної управлінської теорії :

1) спрямованість управлінської діяльності на забезпечення відповідної до цілей організованої роботи людей;

2) забезпечення за допомогою управління функціонування та розвитку організації;

3) здійснення управління через реалізацію основних функцій – планування, організації, мотивації, контролю та зв’язуючих процесів; прийняття рішення та комунікації, а також лідерства (керівництва);

4) управління може бути ефективним завдяки цілеспрямованості, прогностичності, циклічності, партисипативності та ін.;

5) управління може бути ефективним відповідно до адекватності критеріїв ефективності управління; врахування людського чинника; існування відповідності механізму управління складності і важливості об’єкта; наявності зворотного зв’язку;

6) обов’язкові атрибути управління – функції, організаційна структура та механізм.

Специфіка управління закладом соціальної роботи залежить від головного призначення закладу – надання допомоги клієнту для виходу із складної життєвої ситуації. До специфічних особливостей належать:

1) невідповідність його у часі з результатами соціальної допомоги ( для управління закладом практично неможливе точне прогнозування та вимірювання результатів управління);

2) важливість як кінцевого, так і проміжних результатів управління закладом соціальної роботи;

3) обмеженість використання директивних методів управління на користь методів мотивації, переконання, створення ситуації успіху та зацікавленості;

4) пріоритет контактного управління;

5) значна вікова розбіжність груп людей – учасників процесу управління (персонал і клієнти різного віку);

6) характер соціальної інформації в управлінських відносинах у закладах соціальної роботи;

7) обв’язкова компетентність керівників закладів у соціальній роботі.

Одна із основних ознак менеджменту – орієнтація на людину, її потреби і мотивацію, а також це такий тип управління, що найбільшою мірою відповідає потребам і умовам ринкової економіки.

Отже, основні ознаки організації управління та його втілення такі: перша – потреби, інтереси, цінності, настанови закладу соціальної роботи; друга – підходи, принципи і методи управління віддають перевагу економічним засобам і методам управління, що виявляється у маркетингу, тобто управлінні, центром якого є інтереси споживача соціальних послуг; третя – професіоналізм, який забезпечується управлінськими, економічними і психологічними знаннями; четверта – гнучка організація управління інноваційного типу, яка здатна швидко перебудовуватися разом зі змінами умов, чутливість до нововведень; п’ята – комплекс вимог до особистих якостей менеджера: винахідливість, комунікабельність, впевненість та ін.

Отже, менеджерський тип управління, відповідаючи динамізму зовнішніх умов, допомагає закладу соціальної роботи адаптуватися до них, створює умови для оновлення через впровадження інноваційних соціальних технологій.

Визначимо об’єкт, суб’єкт та структуру управлінської діяльності. Об’єктом управлінської діяльності в закладі соціальної роботи є організація, яка визначається як група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення спільної цілі або цілей (визначення Ч. Бернарда, одного із класиків менеджменту).

Теорія менеджменту виділяє такі загальні характеристики організації:

1. Основні ресурси, які перетворюються в діяльності організації для досягнення її цілей – люди, капітал, матеріали, технології та інформація.

2. Залежність від зовнішнього середовища, яке поєднує в собі економічні, нормативно-законодавчі, соціальні та духовні умови існування організації.

3. Горизонтальний розподіл праці і виділення груп працівників, близьких за функціями.

4. Вертикальний розподіл праці, за яким відокремлюється робота по координації дій від самих дій. Координація роботою інших людей і є сутністю управління.

5. Необхідність управління: завдання організації мають бути скоординовані за допомогою вертикального розподілу праці. Отже, управління є суттєво необхідною діяльністю для організації.

Прості (малі) організації обходяться без чітко виділеної групи управлінців, обмежуючись координацією спільної діяльності, складні (до них відносяться і заклади соціальної роботи) мають чітко відмежовану роботу з управління від виконавської діяльності, тобто виділяють коло людей, змістом діяльності яких буде саме управлінська (координуюча) діяльність на відміну від функціональної, що витікає з цілей організації.

Суб’єктами управлінської діяльності в закладі соціальної роботи мають бути люди, які можуть здійснювати цю діяльність як професіонали-управлінці.

Згідно з теорією менеджменту виділяють три рівні керівників (управлінців).

1.Низова ланка, або операційні управлінці (відносять начальників, які здійснюють безпосередній контроль і координацію виконання функціональних завдань організації та часто відповідають за використання наданих їм ресурсів). Типовими посадами є: майстер, завідуючий відділом, старша медсестра, завідуючий кафедрою управління в школі бізнесу.

Дослідження свідчать, що майстри виконують за день близько 580 різних управлінських операцій, крім того, керівники цієї ланки часто переходять від однієї задачі до іншої, мають незначний період для реалізації рішень і значний обсяг спілкування, що складає більшу половину їхнього робочого часу.

2. Середня ланка управлінців координує і контролює діяльність низової ланки. Вони виступають у ролі буфера між керівниками вищої та нижчої ланок. З одного боку, вони готують інформацію для рішень, що приймаються керівниками вищої ланки, а з другого – трансформують ці рішення у конкретні завдання для низових керівників. Крім того, вони можуть здійснювати автономне керівництво окремими напрямами чи підрозділами організацій. Типові посади: завідуючий відділом (у бізнесі), декан, управляючий збутом у регіоні чи країні, директор філіалу. Діяльність керівників цієї ланки здійснюється у спілкуванні з іншими керівниками середньої та нижчої ланок. За даними дослідження, на усне спілкування витрачається від половини до 90% робочого часу.

3. Керівники вищої ланки відповідають за прийняття найважливіших рішень для організації в цілому або для основної частини цієї організації. Характерною ознакою є висока міра особистої відповідальності за прийняті рішення, автономність і незначна кількість особистісних контактів.

Висновки та узагальнення.

1. Управління соціальною роботою виступає як складова соціального управління в цілому і має загальні характерні ознаки соціального управління. Разом з тим, існують специфічні характеристики, пов’язані з особливостями соціальної роботи як об’єкта управління.

2. Управління соціальною роботою здійснюється на трьох рівнях соціальної організації – України в цілому, регіональному рівні і на рівні конкретного закладу соціальної роботи.

3. Для здійснення управління соціальною роботою доцільно на всіх рівнях спиратися на теоретичні та методичні засади менеджменту, зокрема:

• заклад соціальної роботи розглядати як об’єкт управлінської діяльності;

• як суб’єкт управлінської діяльності в закладі соціальної роботи виділяти управлінський персонал, який реалізує управлінські функції – планування, організацію, мотивацію та контроль, а також об’єднуючі функції – прийняття рішень і комунікації;

• доцільно структурувати управлінську діяльність у закладі соціальної роботи, виділяючи вищий, середній та низовий рівні, передбачаючи при цьому відповідні вимоги до професійної управлінської підготовки персоналу кожного рівня.

4. Менеджмент соціальної роботи структурно складається з організаційного менеджменту, менеджменту персоналу та само менеджменту, який розуміють як послідовне й цілеспрямоване використання ефективних методів і технологій самореалізації й саморозвитку творчого потенціалу.

Завдання дидактичного спрямування:

1. Дайте визначення поняття «соціально-педагогічного управління».

2. Охарактеризуйте управлінську діяльність соціального педагога у загальноосвітньому закладі.

Завдання рефлексивного спрямування:

3. Оцініть свої управлінські якості, охарактеризуйте сильні і слабкі сторони.

4. Чи достатньо, на вашу думку, ви підготовлені до управлінської діяльності?

Література.

1. Боднарь В.И. Управленческая деятельность директора школы: дидактический аспект. –М., 1987.

2. Вазина К.Я., Петров Ю.Н., Белиловский В.Д. Педагогический менеджмент. –М., 1991.

3. Варывдин В.А.; Клемантович И.П. Управление системой социальной защиты детства: Учебное пособие. – М.: Педагогическое общество России, 2004. – 192 с.

4. Горбунова Н.В. Внутришкольное управление: теория и опыт педагогических и управленческих инноваций. –М., 1995.

5. Коломінський Н.Л. Науково-психологічні засади менеджменту в освіті // Освіта і управління, 1997. –№ 5.

6. Маслов В., Шаркунова В. Принципи менеджменту в установах освіти // Освіта і управління, 1999. –№ 3.

7. Менеджмент социальной работы: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Под ред. Е.И. Комарова и А.И. Войтенко. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2001. – 288 с.

8. Плышевский В.Г. Прогнозирование, проектирование и моделирование в социальной работе. – М.: Социально-технологический институт МГУС, 2001. – 95 с.

9. Попов С.В. Социальный менеджмент: Учебное пособие. – М.: Издательство «Ось-89», 2000. – 160 с.

10. Принцип активизации в социальной работе /Под ред. Ф. Парслоу; Пер. с англ. под ред. Б.Ю. Шапиро. – М.: Аспект Пресс, 1997. – 223 с.

11. Розанова В.А. Психология управления (Учебно-практическое пособие. – Часть І и ІІ). – М.: ЗАО «Бизнес-Школа «Интелсинтез», 1997. – 176 с.

12. Симонов В.П. Педагогический менеджмент: 50 НОУ-ХАУ в управлении педагогическими системами /Учебное пособие. – 3-е изд., испр. И доп. – М.: Педагогическое общество России, 1999. – 430 с.

13. Симонов В.П. Педагогический менеджмент. –М., 1999.

14. Шикун А.Ф., Филинова И.М. Управленческая психология: Учебное пособие /А.В. Шикун, И.М. Филинова. – М.: Аспект Пресс, 2002. – 332 с.

15. Управление развитием школы / Под. ред. М.М. Поташника и В.С. Лазарева. – М., 1995.

16. Управлінські аспекти соціальної роботи: Курс лекцій /М.П. Головатий (кер. авт. кол.), М.П. Лукашевич, Г.А. Дмитренко та ін. – К.: МАУП, 2004. – 368 с.