Тема 4. Студентське самоврядування як фактор соціалізації студентської молоді

Проблема національного збереження та виживання – це проблема національно зорієнтованої соціалізації молоді, кінцевим підсумком якої є формування національної ідентичності особистості. Вищим рівнем такого становлення є її національне етнічне самовизначення, яке стає базисною рисою її світогляду та самосвідомості.

Національна самоідентифікація розгортається на трьох рівнях - біогенетичному, соціально-психологічному та культурно-історичному.

Перший (біогенетичний) рівень є наслідком природного процесу народження людини і дістається їй як генетичний спадок, що є однозначним виявом батьківства і природної приналежності до певного етносу (роду-племені), у буденній свідомості це виражається в понятті батьківської крові. Абсолютизація ваги біогенетичного прояву національної самоідентифікації призводить до суспільних та психологічних паталогій – шовінізм, расизм, національний екстремізм, євро-, афро-, азіацентризм, національно-етнічна нетерпимість, ксенофобія тощо. Наслідком цих явищ не стає становлення самосвідомості етносу, а навпаки випливає забуття загальнолюдських витоків і спорідненості всіх народів і народностей Землі, а отже відбувається втрата внутрішніх історичних підвалин етнічної самобутності, самовизначеності, самоповаги, тобто гуманізму. Нігілізм щодо біогенетичних підвалин етнічної визначеності особистості та спільноти призводить до втрати почуття особистої приналежності до будь-якого етносу і втрати національної орієнтації. Вихід з цього стану шукають у безоглядному запозиченню чужих моделей життя, суспільного устрою, культурних цінностей та традицій.

Соціально-психологічний рівень означає засвоєння досвіду психологічних засад, зафіксованих у мові та духовній культурі, головними категоріями яких є почуття та свідомість своєї національної ідентичності, історичності та покликаності. Базові категорії – чуттєвості, волі та інтелекту, цінностей та смислів утворюють дійсний простір людської самовизначеності, самототожності та цілісності, а головні категорії – почуття та свідомості утворюють певні рівні людської свідомості. Взаємопроникаючі сфери – душі та духу, тобто душевності і натхненності як осереддя цих сфер утворюють головні визначення індивідуальної психіки з її неповторними самобутніми рисами, які знаходять своє вираження в особливостях світогляду, світосприйняття, світопереживання, світорозуміння що формують національну унікальність.

Соціалізація молоді у західноєвропейських державах характеризується

деякими універсальними тенденціями, наприклад, зростанням складності і динамізму соціальних відносин, видозмінами способів суспільного виробництва і життя, становленням постіндустріального суспільства з притаманним йому рухом до інновацій, змін, творчості.

Маргарет Мід (амер. дослідниця), аналізуючи проблеми соціалізації молоді в контексті культурно-історичного розвитку, розрізняє три типи культур:

1. постфігуративні, в яких дітей навчають на прикладі предків;

2. конфігуративні, в яких діти та дорослі мають за життєві зразки переважно рівних собі за віком;

3. префігуративні, в яких дорослі навчаються навіть у власних дітей.

Суспільства сучасного світу вступають у префігуративну фазу, яка вимагає від громадян тотальної і перманентної освіти, а від урядів відповідно зростання уваги й піклування про їх майбутнє. Суспільне виробництво дедалі більше зорієнтоване на людську складову, яка певною мірою навіть тіснить ринкові відносини, висуваючи на перший план чинники творчого та інтелектуального зростання людських мас.

Європейський ідеал особистості характеризується такими рисами:

• відкритість новим знання і новій практиці як у стосунках з людьми, так і у навчанні та у фаховій діяльності;

• зростання незалежності від традиційних чинників соціалізації (сім’я, релігія тощо);

• віра у власні сили та можливості, неприйняття позиції фаталізму та пасивності при зіткненні з труднощами;

• прагнення посісти якомога вищий освітньо-професійний та соціальний статус;

• планування власної діяльності та власного життя;

• зростання зацікавленості суспільно-політичним життям, активніша участь у ньому;

• прагнення отримати якомога більше інформації, бути в курсі справ регіонального, національного та міжнародного значення.

Сьогодні ми спостерігаємо об’єктивно неминучий процес поновлення та модернізації зв’язків освітніх установ з громадськими, державними, виробничими організаціями та колективами. Проте за рівнем змістовності та системності розвиток цих зв’язків значно поступається європейському рівневі. Але ця проблема має більш загальний та універсальний характер. За нею постає сфера соціально-педагогічних стосунків суспільства та механізмів їх формування, реалізація та розвитку.

Досвід країн з ринковою економікою, що набули цивілізованих форм, і до яких прагне наша країна, свідчить, що життєвий шлях людини значною мірою залежить від неї самої. Ринкові реалії вимагають від людини здатності швидко приймати рішення, змінювати стратегію діяльності, якщо попередня неефективна, здобувати нові професії та кваліфікації, бути мобільною та вміти адаптуватися до видозмін соціальних ролей, тобто постійно піклуватися про підвищення своєї соціальної грамотності, освіченості, компетентності. Виробництво нових стратегій і моделей діяльності та поведінки відбувається здебільшого в період розвитку та соціального становлення людини молодої, яка генерує інноваційне мислення та творчість, що, в свою чергу, спричиняє до розвитку її самобутності та індивідуальності.

Виокремлюючи студентські роки як специфічний період життя людини слід звернути увагу на те, що студентство як соціальна група має свої спільні інтереси, традиції, світогляд, цілком певні спеціальні якості. Студентство характеризується особливим способом життя, умовами навчальної праці і побуту та своєрідною роллю у розвитку суспільних відносин.

Студентська молодь за своєю суттю є найменш консервативним і найбільш прогресивним прошарком населення, тобто студентство стає своєрідним барометром суспільних відносин в державі, що дозволяє йому бути потенційним лідером у привнесенні в життєдіяльність суспільства нових демократичних ідей. Згідно з цим студенти покликані сприяти власному саморозвитку на позиціях лідерства з опорою на організаційну та управлінську діяльність, власному самовихованню з опорою на почуття відповідальності за свої вчинки, власному самоуправлінні з опорою на свої здібності, інтереси, бажання.

Нормативна база студентського самоврядування.

Слід особливо наголосити на те, що вітчизняні науковці визначили студентське самоврядування як невід’ємну складову демократизації вищої школи, у зв’язку з чим були розкриті проблеми самоврядування у закладах освіти, що набули значної ваги в кінці ХХ початку ХХІ століття, тобто в період становлення української, суверенної незалежної, правової держави. Ними були виділені наступні чинники.

По-перше, відбувається активне утвердження демократичних засад в усіх секторах життєдіяльності українського суспільства. Ідеї демократизації суспільних відносин пронизують всі складові Програми Президента України „Десять кроків назустріч людям” та Програми діяльності уряду „Десять кроків назустріч людям” та Програми діяльності уряду „Назустріч людям”, ними наповнено новий етап розвитку української національної економіки, освіти, науки, культури. Студентське самоврядування потребує подальшого розвитку і збагачення новітніми демократичними ідеями.

По-друге, інтеграція України у Європейське співтовариство та перехід до ринкової економіки, безумовно, глибоко зачіпають всі складові освітньої галузі, вимагають її демократизації у принципах Болонського процесу студентство розглядається як партнер.

По-третє, студентство у всі часи виступало своєрідним „барометром” соціально-економічного та політичного стану суспільства. Молодь є найменш консервативною за своїми ціннісними орієнтаціями соціальною верствою населення, найбільш чутливо реагує на соціальні зміни, їй притаманне негативне ставлення до порушення демократичних норм, законів, моральних принципів. Можна з повним правом розглядати молодь, особливо студентство, „соціальним нервом суспільства”.

Невипадково у вищезазначених програмних документах нової української влади головним стратегічним резервом соціально-економічних реформ та духовно-культурних перетворень в Україні визначено молодь, яка озброєна освітою європейського рівня та вихована на демократичних здобутках сучасної цивілізації. Тому в нових умовах переходу до постіндустріального розвитку України, формування інформаційного суспільства молодіжна політика української держави і, в першу чергу, забезпечення молоді права на освіту посідає пріоритетне місце.

По-четверте, студентське самоврядування є важливим фактором розвитку і модернізації суспільства, виявлення потенційних лідерів, вироблення у них навичок управлінської та організаторської роботи з колективом, формування майбутньої еліти нації.

По-п’яте, опора на ініціативу, активну життєву позицію, європейські ціннісні орієнтації студентства є реальним показником цивілізованості суспільства, утвердження в ньому демократичних начал. Важливо чітко усвідомити, що успішна розбудова Української держави залежить від самосвідомості, самодостатності, незаангажованості, свободи мислення, наполегливої праці кожного молодого громадянина України.

Проте проголошення декларації про студентське самоврядування та реальний його стан в окремих вищих навчальних закладах далеко не співпадають. Саме цим пояснюється підвищена увага до проблеми студентського самоврядування з боку нової влади. Участь студентів в управлінні вищим навчальним закладом-це конкретний вияв демократизації вищої школи, утвердження її автономії.

Пріоритетними завданнями на шляху студентського самоврядування є: конкретизація організаційних засад розвитку вищої освіти щодо підготовки фахівців, розширення доступу до вищої освіти громадян України, духовного відродження та розвитку української мови, надання автономії вищим навчальним закладам, оптимізації мережі вищих навчальних закладів, впровадження системи зовнішнього тестування, утвердження студентського самоврядування, розширення міжнародного обміну студентами та викладачами, збільшення державного замовлення на підготовку фахівців, надання потужної фінансової підтримки вищій освіті, боротьби з корупцією та хабарництвом викладені у виступі Президента України на засіданні підсумкової колегії Міністерства освіти і науки України 24 березня 2005року.

Виходячи з Програм Президента та уряду України, підсумкова колегія Міністерства освіти і науки України визначила п’ять пріоритетних напрямів діяльності у сфері освіти і науки на найближчий період: досягнення європейського рівня якості освіти, соціального благополуччя науковців і педагогів, реалізації формули „щасливий учитель – щасливий учень”, розвитку суспільства на основі нових знань.

Крім того, доцільно наголосити, що методологічні засади громадянського самоврядування знайшли відображення в Конституції України, а питання студенськог7о самоврядування у Законах України „Про освіту”, „Про вищу освіту” та концептуальних засадах щодо стратегії і основних напрямів розвитку освіти у першій чверті ХХІ століття (Національна доктрина розвитку освіти, розд. Y), інших нормативно-правових документах.

Проблему студентського самоврядування необхідно розглядати як конкретизацію, розгортання громадського самоврядування у вищих навчальних закладах. У лекції необхідно розкрити ідею, що демократичне суспільство не можна побудувати на засадах авторитаризму.

Значну увагу питанням студентського самоврядування приділено у доповідях Президента України на підсумковій колегії Міністерства освіти і науки України „Вища освіта і наука – найважливіші сфери відповідальності громадянського суспільства та основа інноваційного розвитку” (березень, 2005р., м.Київ) та доповіді на Всеукраїнському форумі „Турбота про вчителя –надія на майбутнє”(травень, м. Полтава). Президент наголосив на необхідності широкого залучення до управління навчальними закладами студентської молоді. Водночас він поставив завдання сміливо позбуватися у цій роботі формалізму та адміністрування.

Шляхи реалізації завдань щодо студентського самоврядування, що були поставленні Президентом України, обговорено на зустрічі Міністра освіти і науки України Ніколаєнка С.М. з представниками студентського самоврядування 30 вищих навчальних закладів України(березень, 2005 р.). У виступах Міністра та учасників зустрічі важливе місце зайняли питання матеріальної підтримки молоді, нових підходів до формування стипендіальних фондів, залучення студентів до управління вищими навчальними закладами. Особливо наголошувалося, що без вирішення проблем студентського самоврядування не можна вибудувати європейську якість освіти, готувати конкурентноспроможних фахівців.

Фундаментальні положення багатьох відомих педагогів і психологів України покладено в основу практичної діяльності студентських колективів, сприяли переходу вищих навчальних закладів з авторитарної педагогіки до педагогіки співпраці і толерантності.

З метою організаційного та науково-методичного забезпечення впровадження студентського самоврядування у вищих навчальних закладах Міністерство освіти і науки України наказом від 03.04.01. № 166 затвердило „Положення про студентського самоврядування у вищих навчальних закладах”. У даному Положенні визначається сутність студентського самоврядування, права і обов’язки студентів. „Самоврядування у вищому навчальному закладі –це самостійна громадська діяльність студентів із реалізації функцій управління вищим навчальним закладам, яка визначається ректором (адміністрацією), деканатами (відділеннями) і здійснюється студентами відповідно до мети і завдання, що стоять перед студентськими колективами”.

Створення у вищих навчальних закладах органів студентського самоврядування покликане сприяти гармонійному розвитку особистості студента, формувати навички майбутнього організатора, керівника.

Студентське самоврядування здійснюється на рівні академічної групи, відділення, факультету, гуртожитку, вищого навчального закладу. Залежно від контингенту, типу та специфіки навчального закладу студентське самоврядування може здійснюватися на рівні курсу, спеціальності, студентського містечка, іншого структурного підрозділу.

Вищим органом студентського самоврядування є загальні збори (конференція).

Відтак, чинниками студентського самоврядування, що сприяють соціалізації молоді в студентському середовищі є: студентське самоврядування без меж, партнерство заради демократизації відносин, соціальний супровід студентської молоді. Крім того, основним підгрунттям соціалізаційних процесів мають бути три напрями руху студентського самоврядування, це рух до саморозвитку, до самовиховання і до самоуправління. Розглянемо чинники, які, а наш погляд, впливають на соціалізаційні процеси в середовищі студентського самоврядування.

Чинник 1. Студентське самоврядування без меж.

Студентське самоврядування багатогранне і діє не тільки на рівні вищих навчальних закладів, але й на рівні держави в рамках Всеукраїнської Студентської Ради як координуючого органу серед студентських парламентів і рад, які виникали у різних університетах і інститутах по всій Україні. Воно охоплює різні сфери діяльності, сприяє зростанню соціальної активності, ініціативи, розвиває організаторські, управлінські та інші здібності, які необхідні в подальшій роботі, в якісно нових умовах переходу до ринкової економіки. В цих умовах незмірне зростає важливість саморозвитку у майбутніх спеціалістів нешаблонного мислення, ініціативності, вміння самостійно приймати рішення, впевнено їх відстоювати. Розширення меж студентського самоврядування сприяє самовихованню майбутніми спеціалістами соціальної відповідальності та підвищення рівня самостійності.

Отже, самоврядування - самостійна громадська діяльність студентів, основними завданнями якої в межах розглянутого чинника є:

забезпечення і захист прав та інтересів студентів, зокрема стосовно організації навчального процесу;

забезпечення виконання студентами своїх обов'язків;

сприяння навчальній, науковій і творчій діяльності студентів;

сприяння створенню відповідних умов для проживання та відпочинку студентів;

сприяння діяльності студентських гуртків, товариств, об'єднань, клубів за інтересами.

Чинник 2. Партнерство заради демократизації відносин.

Модернізація вищої освіти в рамках Болонського процесу, в якому студентство розглядається як партнер, демократизація суспільних відносин суттєво розширили студентське самоврядування, дали змогу молоді масово залучитися до управління справами і передусім взяти участь у роботі| Вчених рад університетів, інститутів, факультетів. Цей факт свідчить про перші кроки нашої демократії, яка сприяє наданню юнакам і дівчатам самостійності, підвищення їх відповідальності за якість навчання і виховання.

Рішення органів студентського самоврядування мають дорадчий характер. У своїй діяльності органи студентського самоврядування керуються законодавством, рішеннями спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки та відповідного центрального органу виконавчої влади, в підпорядкуванні якого знаходиться виший навчальний заклад, статутом вищого навчального закладу.

Студентські організації через самоуправління реалізують свої права насамперед у сфері діяльності самих студентів: навчання, підвищенні його якості та самоосвіти, науково-дослідницькій і культурно-освітній роботі, організації дозвілля, суспільно-корисній праці, самоврядуванні у студентській групі й студентському гуртожитку, утвердженні в студентському середовищі здорового духовного та культурного способу життя та інше.

Отже, основними завданнями органів студентського самоврядування як провідників партнерства є:

організація співробітництва з керівництвом вищих навчальних закладів на демократичних засадах;

організація співробітництва зі студентами інших вищих навчальних закладів і молодіжними організаціями;

вибір Європейської практики соціалізації студентської молоді як провідного агента Болонських ініціатив;

участь у вирішенні питань міжнародного обміну студентами.

Чинник 3. Соціальний супровід студентської молоді.

Майбутній спеціаліст, прийшовши на виробництво, у сферу науки, культури чи обслуговування, має бути соціальне грамотним, активним, ініціативним, впроваджувати і підтримувати демократичні норми управління, керівництва і спілкування. Без цих навичок спеціалістам неможливо забезпечувати перехід до соціальної стабільності в суспільстві, а здобуття їх можливе в процесі соціальне корисної діяльності. Особливої уваги заслуговують, наприклад, такі формування, в яких студенти можуть отримати необхідний досвід життєдіяльності, це консультативні служби для категорій клієнтів, які беруть шлюб і потребують певної підготовки до сімейного життя; молодіжні біржі праці та агентства зайнятості, що займаються працевлаштуванням; служби юридичного консультування, що вирішують проблеми інформаційного забезпечення молоді нормативно-правовою базою тощо.

Отже, основними завданнями студентського самоврядування як провідного агента соціальних ініціатив є:

сприяння діяльності районній, міській та обласній соціальній службі для молоді;

організація роботи соціальної студентської служби у вищому навчальному закладі;

сприяння працевлаштуванню випускників;

участь у роботі волонтерських загонів місцевого та міжнародного призначення.

Звичайно, нами розглянуто не всі чинники, які впливають на розвиток соціалізаційних процесів в студентському середовищі з метою його саморозвитку, самовиховання та самоуправління, однак, реалізацію запропонованих соціальних ініціатив ми вбачаємо завдяки створенню студентського центру, назву якому пропонуємо «СОЦІУМ». Абревіатура означає - соціалізація і управління молоддю. Підрозділами такого центру мають бути: науково-інформаційна служба, тренінгова служба, оздоровчо -дозвіллєва служба, гувернерська служба, волонтерська служба.

Науково-інформаційна служба має забезпечувати розмаїттям інформації для студентської молоді, консультативних пунктів різного призначення ( наприклад, психотерапевтичного, підготовки до сімейного життя, юридичного тощо) та створювати можливість проводити наукові дослідження щодо виявлення ціннісних орієнтацій молоді, її духовного збагачення, творчого та інноваційного мислення.

Тренінгова служба має на меті як проведення тренінгів різного спрямування, наприклад, пропаганди здорового способу життя, формування лідерських якостей особистості, профілактики негативних явищ серед студентської молоді тощо, так і підготовку студентів-тренерів.

Оздоровчо - дозвіллєва служба спрямована на створення туристичного клубу, пропаганди роботи гуртків, які вже працюють (гурток фітнесу та східних танців) і створення нових, наприклад, вивчення іноземних мов, фото-відео аматорського, візажу, моделювання одежі тощо.

Гувернерська служба має на меті створення дитячої кімнати для студентських дітей, гувернерського загону для допомоги у навчанні дітям в притулках, в соціально - реабілітаційних центрах, у фондах тощо.

Волонтерська служба спрямована на створення загонів різного призначення щодо соціального супроводу починаючи з першокурсників і закінчуючи викладачами-пенсіонерами, які вже не працюють.

Отже, урахування змісту навчання й шляхів досягнення цілей освіти та професійної підготовки, які відповідають індивідуальним потребам і можливостям студентів, є запорукою реалізації чинників, що сприяють студентському самоврядуванню як фактору їх соціалізації.

Завдання дидактичного спрямування:

1. Розробіть низку питань щодо розглянутої теми для обговорення, складіть план бесіди та проведіть її.

2. Сформулюйте дискусійні питання щодо студентського самоврядування та проведіть дискусію.

Завдання рефлексивного спрямування:

3. Визначте своє відношення (позитивне, негативне, нейтральне) до розглянутих аспектів студентського самоврядування і аргументуйте кожне з них.

4. Віднайдіть ідеї, які візьмете на озброєння в майбутній професійній діяльності.

Література.

1. Студентське самоврядування як невід’ємна складова демократизації вищої школи /Укладачі: М.Ф Степко, Я.Я. Болюбаш, В.Д.Шинкарук, К.М.Левківський, В.І.Даниленко. – К.: Освіта України, 2005. – 49 с.

2. Закон України „ Про освіту” //Відомості Верховної Ради. – 1996. - №21.

3. Закон України „ Про вищу освіту” //Відомості Верховної Ради. – 2002. - №20.

4. Указ Президента України „ Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвиток освіти в Україні” (04.07.05 р. № 1013/2005).

5. Національна доктрина розвитку освіти. „Шкільний світ”.-К.,2001.

6. Державна програма „Вчитель”, Редакція загально педагогічних видань.-К., 2002.

7. С. Ніколаєнко. Вища освіта –джерело соціально-економічного і культурного розвитку.-К., „Знання”, 2005.

8. Вища освіта в Україні. Навчальний посібник// За редакцією Кременя В.Г. Тернопіль: Навчальна книга –Богдан. 2004. –383с.

9. Вища освіта в Україні. Навчальний посібник//За редакцією Кременя В.Г., Ніколаєнка С.М. - К.: „Знання”. 2005. –327с.

10. Досвід Київського національного торговельно-економічного університету щодо організації виховної роботи зі студентами//Інформаційний вісник. Вища освіта. - № 16, 2004р.

11. Європейська практика студентського самоврядування в університетах України// Методичні матеріали за ред. проф. Буяльської Т.Б., 2005

12. Газети „Освіта України” №22(22 березня 2005р.); №24(29березня 2005); № 36(17 травня 2005р.); №41 (3 червня 2005р.)

13. Положення про студентське самоврядування у вищих закладах. Інформаційний вісник. Вища освіта. Київ. - №7, 2002.

Теоретичний матеріал для самостійного опрацювання

Тема: «Проблеми педагогічного управління соціалізацією учнівської молоді у країнах європейської співдружності»

1. Розвиток соціалізуючих функцій шкільної освіти в контексті європейської інтеграції.

2. Проблеми соціально-рольової підготовки учнівської молоді в європейській школі.

3. Професійна орієнтація як інструмент соціалізації шкільної молоді (французький досвід).

4. Вчитель як провідний агент європейської шкільної соціалізації.

(Лавриненко Н.М. Педагогіка соціалізації: європейські абриси. – Київ: Віра ІНСАЙТ, 2000. – 444 с.)

Завдання дидактичного спрямування:

1. Складіть бібліографію за темою для самостійного опрацювання.

2. Розробіть термінологічний словник за темою для самостійного опрацювання.

3. Здійсніть аналіз опрацьованого матеріалу з метою визначення ідей, які будуть прийнятні для майбутньої професійної діяльності.

Завдання рефлексивного спрямування:

4. Підібрати методики для діагностування управлінських умінь та здібностей майбутнього соціального педагога.