37. Паперова хроматографія. Особливості, варіанти і методи розподільчої паперової хроматографії . Розчинники, що використовують.

Хроматографія паперова – метод розділення й аналізу сумішей речовин, оснований на їх розподілі між пересувною і нерухомою рідкими фазами; як носій нерухомої рідкої фази використовують папір. Хроматографію паперову використовують для розділення та аналізу неорганічних та органічних компонентів природних та промислових речовин (наприклад, визначають смоли в нафтопродуктах, рідкісноземельні елементи в гірських породах та мінералах).

У методі паперової хроматографії розділення речовин відбувається внаслідок їх розподілу між волокнами целюлози і рухомою фазою – розчинником. У нерухомій фазі речовина може утримуватися завдяки: розчиненню в адсорбованій папером воді; адсорбції на папері; іонообмінному механізму, бо целюлоза може частково окислюватись.

Паперова хроматографія - проводиться на смужках спеціальних сортів паперу. Крапля досліджуваного розчину наноситься на деякій відстані від краю паперової смужки (рис. 2). Край смужки поміщають у відповідний розчинник, який переміщається по капілярах паперу вздовж смужки. При цьому відбувається поділ речовин: чим гірше речовина поглинається, тим далі буде знаходитися воно від лінії старту. По закінченні поділу смужку висушують і обприскують розчином реагенту, що утворює з обумовленими речовинами характерно забарвлені сполуки.

Використовують декілька сортів хроматографічного паперу № 1, 2, 3, 4 ыз збільшенням номера щільність паперу зростає. Від щільності паперу залежить швидкість руху розчинника. Також використовують гідрофобний папір.

В залежності від техніки експерименту паперова хроматографія розподіляється на: 1) висхідну; 2) низхідну; 3) двомірну; 4) кругову.

Висхідна хроматографія.

На нижню частину смужки фільтрувального паперу наносять краплину досліджуваного розчину. Папір вміщують в циліндр, на дно якого наливають рухому фазу – розчинник. Нижній край паперової смужки занурюють в розчинник так, щоб нанесена пляма знаходилася трохи вище рівня розчинника. Циліндр закривають кришкою. Під впливом капілярних сил рухома фаза піднімається вгору. Завдяки різній розчинності компонентів суміші в розчиннику та їх різній адсорбційній здатності на папері утворюються зони, що відрізняються за складом. Коли рівень підйому досягне 2 см від верхнього краю, смужку паперу виймають, відмічають рівень фронту розчинника і висушують. Після цього, якщо потрібно, зони проявляють певними реагентами. Після проявлення вимірюють шлях, що пройшов кожний компонент суміші, та розраховують значення Rf . Для визначення L1 та L2 знаходять відстані між точками в центрі плям. Для розділення іонів металів зазвичай використовують рухому фазу, що складається з ацетону та соляної кислоти.

Низхідна хроматографія.

Низхідна хроматографія відрізняється від висхідної тим, що рухома фаза в цьому випадку спускається вниз.

Двомірна хроматографія.

Цей вид паперової хроматографії звичайно використовують для розділення складних органічних речовин. Для цього на квадратний аркуш фільтрувального паперу близько до кута наносять краплину досліджуваного розчину. Використовуючи принцип висхідної хроматографії, розділяють суміш на ряд зон. Папір висушують. Потім аркуш повертають так, щоб одержані зони знаходились над розчинником, і знову проводять розділення методом висхідної хроматографії, використовуючи той же або інший розчинник. При цьому кожна з зон знову розділяється на плями (рис. 3). Цим методом вдалося розділити на компоненти суміш амінокислот.

Кругова хроматографія.

Для цього виду хроматографії використовується кругла платівка фільтрувального паперу. Краплину досліджуваного розчину вміщують в центр кола зверху. Розчинник підводиться знизу до центру за допомогою паперової смужечки.

Розчинниками є: етилацетат, бензол, ацетонітрил.