42. Текст як основна комунікативна одиниця мови

Текст як певний спосіб організації значень і структурування змістової інформації, як втілення вмотивованою та цілеспрямованої інтелектуально-розумової активності індивіда, тобто текст як повідомлення або одиниця комунікації, привернув до себе увагу не тільки лінгвістів і семіології, а й психологів, соціальних психологів і соціологів, т. к. зріс інтерес до категорії "спілкування", що дозволяє реконструювати, щонайменше, два взаємопов'язаних об'єкта, що вивчалися зазвичай незалежно один від одного в рамках самих різних дисциплін: індивідуальної свідомості як суб'єкта інтелектуально-розумової діяльності, з одного боку, і тексту (повідомлення) як способу актуалізації цієї діяльності - з іншого.

У тексті (повідомленні) ізольовані знаки, будучи одиницями мови як системи, виступають лише як засіб, знаряддя, яке людина бере з "арсеналу", іменованого мовою, і застосовує за призначенням, тобто використовує у комунікативно-пізнавальної діяльності. Тому текст мотивований у своїй основі і містить в собі образ діяльності за його породження, а значить і програму з осмислення міститься в ньому смислової інформації.

Слова в тексті включаються одночасно в два види зв'язків: лінійні (синтагматичні), обумовлені тим чи іншим рівнем знання правил мовної комбінаторики, і ієрархічні семантико-смислові зв'язки, мотивовані прагненням до реалізації деякої практичної та / або комунікативно-пізнавальної задачі.

У дослідженні кореференції в когнітивному аспекті ми не можемо обмежитися чисто лінгвістичним підходом, тому що ми розглядаємо текст як лінгвістичну та комунікативну одиницю. Аж ніяк не всі види лінгвістичного аналізу можуть служити прагматичним цілям тому, що вони мають на увазі текст як одиницю мови (елементам якого значення приписуються у рамках лінгвістичної семантики), а не як одиницю спілкування, яка відображатиме актуальну знакову діяльність у знаковій ситуації (т. е. з певного приводу, для певної задачі і з певною адресою).

Практично не стало дисциплін про людину і суспільство, які в тій чи іншій мірі, в тому чи іншому аспекті не торкнулися б питань спілкування. Головне для дисциплін лінгвістичного ряду - текст як одиниця мови, текст як мова або як формальний результат акта говоріння. Природно, що і проблематика, пов'язана зі спілкуванням за допомогою знаків, далеко не вичерпується аналізом на рівні мови-мови. Ретельне вивчення форм, в яких реалізується спілкування, і навіть стратегій їх породження і розпізнавання, мабуть, лише певний крок на шляху до аналізу механізму спілкування, до розгляду спілкування текстами не просто як обміну промовою, але як обміну комунікативними інтенціями і в цьому зв'язку - знаннями й уявленнями, думками та ідеями, образами, враженнями, цінностями.

Макроструктура тексту пов'язана зі способом відомості тексту до структури разнопорядкових предикації. Це - виражені в тексті або обумовлені даним текстом семантико-смислові зв'язки, які істотні з точки зору реалізації основного задуму повідомлення. Спосіб відомості тексту до структури разнопорядкових предикації має свою історію і сходить насамперед до робіт відомого психолога Н.І. Жинкіна, трактує текст як ієрархію предикатів, або сенс-утворень різного ступеня складності і значущості. За аналогією з класифікацією предикатів Н.І. Жинкіна, його учениця В.Д. Тункель запропонувала спосіб відомості тексту до предикації змісту, способу і стилю. І хоча таке членування не можна назвати ієрархічним, оскільки воно не має єдиного критерію, сама ідея відомості тексту до різнопорядкових елементам надзвичайно важлива. Ця ідея спирається на те, що самостійний текст, незалежно від величини і зачепленої теми, володіє певною завершеністю, тобто підпорядковується специфічним закономірностям, і що повідомлення не можна розкласти на рівнозначні одиниці, тому що в ньому завжди є щось головне, другорядне, третьорядне і т. д.