- •9.Типи словників. Роль словників у підвищенні мовленнєвої культури.
- •10.Вживання апострофа, м’якого знака.
- •М’який знак
- •Знак м'якшення не пишеться:
- •Запис слов’янських прізвищ українською мовою. Творення чоловічих та жіночих імен по батькові.
- •Функціональні стилі української мови.
- •Термін, способи творення термінів.
- •План, тези, конспект як важливий засіб організації розумової діяльності.
- •Кодифікація і стандартизація термінів, проблеми сучасного термінознавства.
- •Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія.
- •Презентація як різновид публічного мовлення. Види презентацій.
- •17. Презентація як різновид публічного мовлення. Види презентацій.
- •18.Компресія тексту. Правила конспектування і скорочення слів.
- •Оформлення конспекту.
- •19.Точність слововживання як ознака мови науки.
- •20.Стійкі словосполучення фахової мови.
- •21.Види і форми спілкування.
- •Форми спілкування
- •22.Особливості усної та писемної форми мовлення.
- •23.Стандартні етикетні ситуації. Парадигма мовних формул.
- •24. Мова і культура мовлення у житті професійного комунікатора.
- •25.Мовний, мовленнєвий етикет. Стандартні етикетні ситуації.(вопрос 23)
- •26.Форми колективного обговорення професійних проблем.
- •38. Особливості відмінювання числівників. Зв’язок іменника з числівником.
- •Правопис займенників у діловому мовленні.
- •40. Правопис та вживання складноскорочених слів та абревіатур. Складноскорочені слова
- •Поскладові абревіатури можуть записуватися такими способами:
- •Графічні скорочення
- •Основні правила скорочення
- •Вживання прийменника по в українській мові.
- •42. Текст як основна комунікативна одиниця мови
- •Синтаксис мови професійного спілкування. Особливості синтаксису ділового мовлення
- •Правила написання автобіографії
- •Основні правила бібліографічного опису, оформлення покликань.
- •Стаття як самостійний науковий твір. Вимоги до наукової статті.
- •Суть і види перекладу. Особливості редагування наукового тексту. Суть і види перекладу
Термін, способи творення термінів.
Термін – це слово або словосполучення, яке позначає поняття певної галузі знань чи діяльності людини.
Основні ознаки терміна:
системність: кожний термін входить до певної терміносистеми, у якій має термінологічне значення.
точність: термін повинен якнайповніше й найточніше передавати зміст поняття, яке він позначає.
прагнення до однозначності у межах своєї терміносистеми.
наявність дефініції: кожний науковий термін має дефініцію (означення), яка чітко окреслює, обмежує його значення.
Українська наукова мова має давні традиції термінотворення, її терміносистеми формувалися на власній мовній основі, засвоюючи те, що вже було напрацьовано. Співвідношення національного та міжнародного було й залишається каркасом у концептуальному підході до термінотворення.
Наукові терміни української мови утворюються такими основними способами:
1. Вторинна номінація – використання наявного в мові слова для називання наукового поняття: споживчий кошик, водяний знак, власний заголовок, ритмічна структура книги, сатиновий друк, чиста конкуренція, відчуження, ринок праці. Це найдавніший спосіб термінотворення.
2. Словотвірний – утворення термінів за допомоги префіксів (надвиробництво), суфіксів (маркування, гумування, оборотність), складанням слів і основ (адрес-календар, гальванокліше, літературознавство, держава-монополія, матеріаломісткість), скороченням слів (СЕЗ - спеціальні економічні зони). Цей спосіб термінотворення найпродуктивніший.
3. Синтаксичний – використання словосполук для називання наукових понять: вихідні відомості, основний текст, академічне видання, спільний множник, зустрічний позов, державне замовлення, капіталодефіцитні країни.
4. Запозичення – називання наукового поняття іншомовним словом: контролінг, дисиміляція.
Терміни різноманітні за структурою, походженням і способами творення. За структурними моделями терміни переділяють на:
- однокомпонентні, терміни, наприклад: паритет, резолюція, субстрат, паралінгвістика.
- двокомпонентні терміни – найчастіше це словосполучення іменник + іменник, наприклад: стратегія спілкування, дискурс культури; або прикметник + іменник, наприклад: унітарна держава, цивільна відповідальність;
- трикомпонентні конструкції, до складу яких можуть входити прийменники:
а) прикметник + прикметник + іменник, наприклад: щілинні приголосні звуки, вільна економічна зона, центральна виборча комісія;
б) прикметник + іменник + іменник, наприклад: структурний тип речення, адитивний синтез кольору, маскультурний код мови, пасивний словник мовця;
в) іменник + прикметник + іменник, наприклад: форма релігійного світогляду, речення з однорідними членами, ревізія міжнародного договору, теорія лінгвістичної відносності;
г) іменник + іменник + іменник, наприклад: категорія числа іменника, позолота обрізів видання;
- багатокомпонентні аналітичні терміни, що мають чотири і більше компонентів, наприклад: автоматичний стапельний приймальний пристрій, визначення авторських і суміжних прав.