Тема № 10. Фінансові кошти підприємства.

1. Фінанси. Їх сутність та функції. 2. Господарська діяльність та фінансові відносини. 3. Фінансовий механізм. 4. Джерела фінансових ресурсів підприємства.

1. Фінанси — це система економічних відносин, пов’язані зі створенням, розподілом та використанням грошових фондів в процесі їх кругообігу.

Розрізняють 3-и види фінансів:

• державні;

• суб’єктів господарської діяльності;

• фізичних осіб (громадян).

Фінанси суб’єктів господарської діяльності мають 3-и основні функції:

• формування грошових коштів (забезпечення доходів);

• використання грошових фондів;

• контроль за формування та використанням грошових фондів.

2. В процесі господарської діяльності підприємства вступають у фінансові відносини з:

• іншими підприємствами;

• робітниками;

• банківською системою;

• страховими компаніями;

• органами державного управління;

• фінансовими компаніями.

3. Фінанси, як система грошових відносин є важливим інструментом управління, як внутрішньою виробничою діяльністю, так і процесами взаємодії підприємства з суб’єктами ринкової економіки.

Цей зв’язок здійснюється за допомогою фінансового механізму, котрий складається з 5-ти взаємопов’язаних елементів:

Фінансові методи дозволяють планувати, концентрувати й раціонально використовувати фінансові ресурси підприємства (як власні, так і залучені) для забезпечення основної та додаткових видів діяльності.

До фінансових важелів відносять економічні категорії, за допомогою яких вирішуються певні фінансові й господарські задачі. До них слід віднести: прибуток підприємства, його дохід (виручку), амортизаційні відрахування, ціни на придбану сировину та продукцію, що випускається, відсоткові ставки кредитних ресурсів, дивіденди, валютні курси тощо.

Правове забезпечення є законодавчою основою діяльності всіх суб’єктів господарської діяльності. Воно містить закони, підзаконні акти, укази президента, постанови уряду.

Нормативне забезпечення, як правило, є додатковим роз’ясненням до законодавчих актів і враховує специфіку діяльності окремих галузей народного господарства. До них відносять: інструкції, нормативи, діючі в рамках галузі, норми, методичні вказівки до проведення розрахунково-аналітичних робіт та інша нормативна документація.

Інформаційне забезпечення являє собою різного роду інформацію, необхідну при прийнятті управлінських рішень. Це може бути: економічна інформація про випуск продукції, прибутковість виробництва в ретроспективі, комерційна інформація про стан справ на біржі, котирування акцій , фінансову стійкість партнерів тощо.

4. Джерела фінансових ресурсів підприємства розділяють на наступні групи:

• власні, що належать підприємству, отримані й накопичені в результаті його господарської діяльності, до яких відносять: прибуток від основної й додаткової діяльності підприємства, прибуток від реалізації основних засобів, амортизаційні відрахування та накопичення;

• залучені, що використовуються підприємством для поточної діяльності й розвитку на зворотній основі у відповідності з домовленістю про їх отримання; до них відносять: бюджетні асигнування (на зворотній та незворотній основі), кошти із позабюджетних фондів, акціонерний капітал, кошти інвесторів, в тому числі іноземних, пайові та інші внески юридичних та фізичних осіб;

• позикові, що використовуються підприємством для поточної та перспективної діяльності на зворотній та платній основі з жорстко регламентованими строками повернення та фінансовими санкціями у випадку невиконання цих строків; до них відносять: короткострокові позички банку, строком до 1-го року; довгострокові позички баку, строком більш ніж 1-й рік, позики в інших юридичних осіб.

Структура фінансових ресурсів підприємства може в значному ступені відрізнятись в залежності від особливостей його господарської діяльності та фінансового становища. З точки зору зовнішнього інвестора особливе значення має рівень самофінансування підприємства, який оцінюється за допомогою коефіцієнту самофінансування:

де — власні джерела фінансових ресурсів;

— бюджетні асигнування, кошти з позабюджетних фондів;

— залучені джерела фінансових ресурсів;

— позикові джерела фінансових ресурсів.

Зниження цього показника в динаміці означає посилення залежності підприємства від ринку позичкового капіталу. Підвищення частки власних коштів в джерелах фінансування свідчить про порівняну стабілізацію фінансової та господарської діяльності підприємства.

В країнах з розвиненою ринковою економікою рівень самофінансування вважається високим, якщо . до того ж збільшення державного фінансування приватних компаній при зниженні рівня самофінансування розглядається як падіння престижу підприємства. Тому компанії намагаються використовувати бюджетні кошти тимчасово, щоб потім повернутись до високого рівня самофінансування.