Тема № 8. Поточні витрати підприємства та собівартість продукції.

1. Визначення собівартості продукції. 2. Класифікація витрат підприємства.

1. Собівартість продукції — це грошове вираження поточних витрат підприємства, пов’язаних з її виготовленням та реалізацією.

Розрахунок собівартості товарів здійснюється на основі калькуляції витрат в загальному випадку за наступними статтями:

1. матеріали (за відрахуванням зворотних відходів);

2. покупні напівфабрикати;

3. покупні комплектуючі вироби;

4. паливо та енергія для технологічних цілей;

5. основна заробітна плата виробничих робітників (Основна з/п — це винагорода, яка виплачується відповідно до встановлених норм праці (норм виробітку, норм часу). Встановлюється у вигляді тарифних ставок або відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців);

6. додаткова заробітна плата виробничих робітників (Додаткова — це винагорода за працю понад встановлених норм та за особливі умови. Включає:

а) премії (економія сировини, підвищена продуктивність, виконання та перевиконання плану);

б) надбавки (кваліфікованим робітникам зайнятим на особливо відповідальних роботах, за підготовку учнів, за класність, за знання іноземної мови, за роботу у важких шкідливих умовах, за „багатозмінну”, за „безперервну”, за нічний час, за суміщення професій, надурочний час, вихідні й святкові). ;

7. відрахування на соціальне страхування з заробітної плати виробничих робітників;

8. цехові витрати;

9. загальнозаводські видатки;

10. знос інструментів та пристроїв цільового призначення;

11. спеціальні видатки;

12. втрати від браку;

13. тара або упаковка;

14. інші виробничі видатки;

15. виробнича собівартість ;

16. позавиробничі видатки;

17. повна собівартість ;

18. ціна виробу;

19. прибуток на одиницю.

Розглянемо більш детально розрахунок кожної наведеної статті калькуляції.

До статті «матеріали» включають: основні та допоміжні матеріали, транспортні видатки, пов’язані з доставкою матеріалів, що визначаються статистично для підприємства. Із цієї статті вираховують зворотні відходи, котрі являють собою залишки матеріалів, що втратили свої властивості та реалізуються як вторинна сировина. Витрати на матеріали розраховують за наступною формулою:

де — кількість матеріалів, що використовується при виробництві товарів.

— норма витрат і-го матеріалу на виріб (в натуральному вираженні — кг, м²,м)

— ціна одиниці виміру і-го матеріалу (грн.).

— зворотні відходи за і-м матеріалом на виріб (грн.).

— коефіцієнт транспортних видатків.

До статті «покупні напівфабрикати» включають: вартість напівфабрикатів, що потребують додаткових витрат на обробку, транспортні видатки, пов’язані з доставкою напівфабрикатів. Сума витрат на покупні напівфабрикати визначається:

де — кількість видів напівфабрикатів, що використовується на одиницю товару.

— кількість і-х напівфабрикатів в готовому виробі (шт.).

— ціна і-го напівфабрикату (грн.).

— коефіцієнт транспортних видатків.

До статті «покупні комплектуючі виробу» включається: вартість отриманих в порядку виробничої виробів, що мають самостійне функціональне призначення, транспортні видатки, аналогічні матеріалам та напівфабрикатам.

«Паливо та енергія для технологічних цілей» виділяється окремою статтею лише при виробництві складної великогабаритної продукції за нормою питомих видатків паливо та енергії на один виріб.

Стаття «основна заробітна плата виробничих робітників» визначається, виходячи з технологічної трудомісткості виробу та годинної тарифної ставки виконуваних робіт й розраховується:

де — сумарна трудомісткість виробництва товару (година, норма/година);

— погодинна тарифна ставка середнього розряду виконуваних робіт (грн./год.).

Стаття «додаткова заробітна плата виробничих робітників» розраховується у відсотковому співвідношенні до основної заробітної плати виробничих робітників 9наприклад, 20% середньостатистична величина).

Стаття «відрахування на соціальне страхування» розраховується:

де — норматив відрахувань на соціальне страхування до держбюджету та позабюджетні фонди.

Стаття «цехові видатки» включає: заробітна плата апарату управління цехів основного та допоміжного виробництва з відрахуванням га соцстрах, амортизація цехових будівель та споруд, інші витрати, пов’язані з управлінням виробництвом. Вона розраховується:

де — встановлений підприємством норматив накладних (цехових) витрат (наприклад, 120%, отже, ).

Стаття загальнозаводські витрати» включає: заробітна плата управлінського персоналу з відрахуванням на соцстрах, відрядження та службові роз’їзди, утримання легкового транспорту, конторські, почтові видатки, амортизація та поточний ремонт будівель загального призначення, інші управлінські витрати.

де — встановлений підприємством норматив накладних (загальнозаводських) видатків (наприклад, 200%, отже ).

Стаття «знос інструментів та пристроїв цільового призначення» використовується в тому випадку, якщо при виробництві є необхідними спеціальні інструменти та оснащення, які виготовляє підприємство задля виробництва даного виду виробів.

Стаття «спеціальні витрати» пов’язана з проведенням випробувань конкретного виробу, що передбачені ТУ: періодичних вибіркових.

Стаття «втрати від браку» використовується в розрахунках собівартості вкрай рідко, лише при виробництві технологічно складної продукції у випадку, якщо присутній технологічно неминучий брак.

Браком у виробництві вважають вироби й деталі, які не відповідають технічній документації й не можуть бути використані за прямим призначенням. Основні види браку:

• поправний, який потребує додаткових витрат виробника, але не може бути списаний на собівартість продукції, так як відбувся за виною підприємства;

• непоправний, який припускає списання відбракованої продукції й не може бути перенесений на собівартість цієї продукції;

• технологічно неминучий, який при відповідному техніко-економічному обґрунтуванні може бути частково або повністю перенесений на собівартість продукції;

• внутрішній, тобто виявлений на підприємстві в процесі виробництва товару;

• зовнішній — визначається в процесі експлуатації виробу.

Стаття «тара та упаковка» включає видатки підприємства на виготовлення тари за спеціально складеною на неї калькуляцією, тобто повну собівартість тари.

Стаття «інші виробничі видатки» зазвичай включає видатки на гарантійний ремонт й обслуговування випущеної продукції.

Стаття «виробнича собівартість» визначається як сума всіх розрахункових статей з 1-ї по 14-у.

Стаття «позавиробничі витрати» включає видатки, пов’язані з реалізацією продукції, наприклад: транспортні, рекламні, маркетингові тощо. Розраховується:

де — обґрунтований норматив списання позавиробничих видатків на собівартість продукції (цей норматив не повинен перевищувати 10% від виробленої собівартості продукції), зазвичай він буває — 0,1-0,5;

— виробнича собівартість продукції (пункт 15-ть калькуляції).

Стаття «повна собівартість» визначається як сума всіх видатків виробника, пов’язаних з виробництвом та реалізацією продукції.