Тема № 5. Виробнича потужність підприємства.

1. Обладнання підприємства. Його види. 2. Одно- та багатономенклатурне виробництво.

1. Під виробничою потужністю підприємства розуміють здатність до максимального випуску продукції за одиницю часу (зазвичай за рік) в номенклатурі, що відповідає його спеціалізації. При визначенні виробничої потужності мається на увазі повне використання виробничого обладнання та площ, використання передових технологій, високого рівня організації праці при відповідній якості продукції, що виготовляється. Виробнича потужність має на меті найбільш повне використання економічного потенціалу підприємства (основних засобів, оборотних, трудових та фінансових ресурсів).

Розрахунок виробничої потужності може визначатись 2-ма методами:

• В натуральному вимірюванні тієї продукції, яка відповідає його плану та спеціалізації підприємства;

• За часом роботи діючого обладнання.

В натуральному вираженні визначається максимальна річна кількість товару, яку здатне виготовити підприємство. Наприклад, товар А — 1000 шт. на рік, товар В — 2000 шт. на рік тощо.

Слід відзначити, що виробниче обладнання підприємства поділяється на наступні категорії: наявне, до якого відноситься все внесене до паспорту підприємства обладнання незалежно від його стану та місцезнаходження на даний момент; встановлене, до якого відноситься все обладнання, здане в експлуатацію незалежно від його роботи (наприклад, верстат на капремонті); не встановлене, тобто не здане в експлуатацію, не змонтоване, таке, що знаходиться на складі тощо; діюче обладнання, яке знаходиться в експлуатації протягом певного періоду, незалежно від тривалості використання.

В розрахунках виробничої потужності визначають максимально можливий фонд часу роботи обладнання — дійсний фонд часу. Розрізняють наступні фонди часу роботи обладнання:

календарний фонд часу роботи одиниці обладнання: ; номінальний фонд часу роботи одиниці обладнання: ,

де S — число змін роботи підприємства;

t_c — тривалість робочої зміни (год.);

Д_р — число робочих днів в плановому періоді.

дійсний (розрахунковий) фонд часу роботи одиниці обладнання:

де К_обс — коефіцієнт обслуговування обладнання (% часу, необхідний для проведення переналагоджуваних та ремонтних робіт), який найчастіше коливається від 3% до 15%.

2. Специфіка розрахунку виробничої потужності залежить від характеру технологічних процесів і засобів праці для їх здійснення, форм організації виробництва та номенклатури продукції, що виготовляється.

Для однономенклатурної ділянки цеху виробнича потужність визначається:

,

де n_д — число одиниць діючого обладнання (шт.);

Т_і — число одиниць і-го виду виробів, що виготовляють на даній ділянці (год.).

Для багатономенклатурного виробництва виробнича потужність підприємства визначається виходячи з діючого фонду часу роботи обладнання окремих цехів та ділянок:

,

де — кількість одиниць діючого обладнання в j-тому цеху (ділянці) підприємства);

— діючий фонд часу роботи одиниці обладнання в j-тому цеху підприємства;

k — кількість цехів (ділянок) на підприємстві.

Показник означає скільки годин роботи обладнання можуть бути задіяні під виробництво продукції.

Для обліку виробничих потужностей підприємства розроблюють баланси виробничих потужностей. Баланс виробничої потужності розраховується за формулою:

,

де — виробнича потужність підприємства (за випуском окремих видів продукції) на кінець планового періоду;

— виробнича потужність на початок запланованого періоду;

— збільшення виробничої потужності за рахунок організаційно-технічних заходів;

— збільшення виробничої потужності за рахунок нового будівництва, розширення та реконструкції підприємства;

— зміна виробничої потужності (збільшення «+» або зменшення «-») в зв’язку зі зміною номенклатури випуску продукції;

— зменшення виробничої потужності за рахунок вибуття основних засобів.

До основних організаційно-технічних заходів, що дозволяють збільшити виробничу потужність, відносяться: впровадження нових прогресивних технологічних процесів, засобів механізації та автоматизації, модернізація обладнання та інструментів, покращення якості сировинних ресурсів, підвищення рівня спеціалізації, змінності роботи обладнання, впровадження наукової організації праці.