2. Існує безліч критеріїв, за якими сучасна економіка класифікує витрати підприємства, головні з яких:
спосіб віднесення до собівартості продукції;
принцип групування;
залежність від обсягів продукції, що випускається або реалізується.
Класифікація витрат за способом віднесення до собівартості продукції:
Прямі, що визначають за статтями калькуляції методом прямого рахунку (матеріали, покупні напівфабрикати, комплектуючі вироби, основна заробітна плата виробничих робітників, спеціальні видатки);
Непрямі, котрі носять загальновиробничий характер й переносяться на собівартість продукції пропорційно будь-якому критерію (частіше за все заробітній платі основних виробничих робітників). Це цехові та загальнозаводські видатки.
Групування витрат на виробництво за економічними елементами дає можливість визначити загальну потребу підприємства в матеріальних ресурсах, суму амортизаційних відрахувань, витрати на оплату праці, інші грошові видатки підприємства та передбачає всієї сукупності витрат за їх економічним змістом незалежно від виробничого призначення та розподілу за видами продукції. Таке групування називають кошторисом витрат на виробництво продукції.
Кошторис витрат має наступні елементи:
Основні матеріали (за вирахуванням зворотних відходів), в тому числі комплектуючі покупні вироби, напівфабрикати та послуги кооперованих підприємств;
Допоміжні матеріали;
Паливо зі сторони (включається вартість лише тих видів палива, які купують зі сторони);
Енергія зі сторони (відбивається вартість всіх видів покупної енергії: електроенергія, пар, стисле повітря, вода тощо), що витрачається на технологічні, виробничі та господарські потреби населення;
Заробітна плата основна й додаткова (що включає заробітну плату основну і додаткову промислово-виробничого персоналу підприємства);
Відрахування на соцстрах (здійснюється з заробітної плати основної та додаткової всього промислово-виробничого персоналу підприємства);
Амортизація основних фондів (розраховується вся сума амортизаційного фонду підприємства);
Інші грошові видатки (включає всі видатки підприємства, які за своїм характером не можуть бути прямо віднесені до жодного раніше з перелічених елементів).
Витрати за ступенем залежності від обсягів продукції, що виробляється поділяються на:
Постійні витрати (умовно-постійні), які не залежать від масштабів виробництва продукції (адміністративно-управлінські видатки, утримання цехової адміністрації, амортизаційні відрахування);
Змінні витрати (умовно-змінні), величина яких в тій або іншій мірі змінюється в залежності від обсягу виробництва продукції (витрати на матеріали, покупні напівфабрикати, комплектуючі вироби).
При розподілі витрат на умовно-постійні та умовно змінні розрахунок собівартості продукції ведеться з урахуванням середніх постійних витрат, які розраховуються:
де
— сума всіх постійних витрат підприємства;
— обсяг
виробленої (реалізованої) продукції
(шт.0.
Класифікація змінних витрат.
До пропорційних змінних витрат відносять такі, котрі збільшуються (зменшуються) зі зміною масштабів виробництва в однаковій пропорції.
До дегресивних змінних витрат відносять витрати, які збільшуються у відносно меншій пропорції по відношенню до зростання обсягів виробництва.
До прогресивних змінних витрат відносять такі, що збільшуються швидше, ніж обсяги продукції, що випускається.