1. Структурна основа аналітико-синтетичної діяльності. Інформативне значення викликаних потенціалів мозку людини.

У повсякденному житті ми сприймаємо різні предмети і явища навколишньої дійсності з різної відстані, у різних ракурсах і т.д. Однак у процесі цього сприйняття ми звичайно не звертаємо уваги на дрібні деталі предметів, хоча саме вони і є, власне кажучи, адекватними подразниками для нейронів, а одержуємо єдине, цілісне сприйняття.

Ми не можемо розкласти звук людського голосу на складові акустичні компоненти, хоча без найменших затруднень і вагань розрізняємо голоси знайомих людей. Смак якого-небудь блюда або певний запах сприймаються людиною без спеціального аналізу їхніх складових елементів, синтетично.

Чому ж різні подразники зовнішнього світу викликають у людини, як правило, єдине, цілісне сприйняття? Існує кілька гіпотез, що пояснюють таку особливість мозку. Так, наприклад, з погляду Д. Хебба (1949, 1957), різні нейрони асоціативних зон кори зв'язані численними зв'язками між собою й утворюють особливі клітинні структури - "нейронні ансамблі", і кожен такий нейронний ансамбль відповідає за певний вид сприйняття. Між нейронами ансамблю є численні зв'язки, так що досить активувати один нейрон для того, щоб збуджеення охопило весь ансамбль і в людини виникло цілісне сприйняття.

Трохи іншу точку зору висловлював Ю. Конорски, на думку якого за сприйняття зовнішнього світу відповідають не спеціальні "нейронні ансамблі", що складаються з різних клітин, а однотипні нейрони вищих рівнів окремих аналізаторів - так звані гностичні нейрони, що складають гностичну, або пізнавальну, систему мозку. Функцією гностичних нейронів є реакція на біологічно значимі зразки стимулів, що і використовуються в асоціативних процесах і забезпечують цілісність сприйняття тварин і людини.

Ці синтетичні зразки стимулів виникають при попередній переробці інформації на підкірковому рівні, при її проходженні через цілий ряд нейронів проміжних релейних станцій на шляху до первинного проекційного поля кори і її асоціативних ділянок.

Тому виникаючі серії імпульсів на рецепторному рівні при своїй подальшій переробці в підкіркових структурах уже не виступають як окремі специфічні повідомлення, вони зливаються в щось цілісне і тому втрачають свою індивідуальність. Реакції гностичних нейронів на такі синтетичні паттерни імпульсів і забезпечують цілісне сприйняття. Нейрони вищих рівнів аналізатора, що реагують на такі інтегровані стимули, навіть "не знають", з яких точно елементів ці стимули синтезовані.

Наявність таких нейронів можна знайти при деяких ушкодженнях гностичних зон мозку, коли втрачається визначена категорія сприйнять (А. Р. Лурия, 1969; Н. Н. Трауготт, 1973). Так, наприклад, деякі хворі не впізнають добре знайомих людей (лицьова агнозія), хоча легко пізнають все інше; інші не розпізнають букв алфавіту (алексична агнозія) або не можуть на дотик впізнати предмет, що тримають у руці (астереогнозія) і т.д. Така вибірковість сприйняття зрозуміла, якщо виходити з припущення, що визначеним категоріям сприйняття відповідають окремі гностичні нейрони, вірніше визначені зони таких гностичних нейронів.

Дані, отримані при електричному подразненні кори мозку людини під час нейрохірургічних операцій, цілком узгоджуються з клінічними спостереженнями. Правда, електричне подразнення проекційних зон кори викликає в людини тільки грубі і примітивні відчуття, локалізовані на визначеній ділянці рецептивної поверхні. Так, при подразненні соматичної зони хворий відзначає відчуття "мурашок" або "поколювання" у строго визначених точках поверхні тіла. При подразненні зорової зони хворий бачить якісь плями, різнобарвні вогні, зірки, ромби, кола і т.п..

Зовсім по-іншому сприймається подразнення гностичних зон мозку, коли в людини виникають дуже яскраві сприйняття (галюцинації) окремих епізодів життя, які ніби витягаються з "глибин пам'яті". Аналогічні явища спостерігаються в хворих епілепсією перед припадком - під час так званої епілептичної аури. Тоді в залежності від локалізації вогнища подразнення хворий має або прості і грубі відчуття (якщо вогнище знаходиться в проекційній зоні), або стереотипні складні галюцинації - спогади якихось минулих подій (якщо вогнище лежить у гностичній зоні кори мозку) (Ю. Конорски, 1970).

У гностичному полі кожному унітарному сприйняттю може відповідати не один нейрон, а їхня певна кількість, і тому якщо подразник діє в той момент, коли це гностичне поле знаходиться в стані активації, то всі

"незайняті" нейрони, що потенційно містять його елементи, здатні перетворюватися в діючі, відповідаючи на даний вид подразника. В молодому віці у відповідь на новий подразник буде реагувати більше, ніж у старому, число нейронів, тому з віком у гностичних полях виявляється все менше і менше нейронів, здатних реагувати на нові подразники (Ю. Конорски, 1970).

Таким чином, гностичні поля кори знаходяться в стані безперервного розвитку. Особливо інтенсивно цей процес відбувається в ранньому онтогенезі, потім активність його знижується, а в глибокій старості він майже цілком припиняється.