Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
микробиология.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

Контрольні питання:

1 Як за морфотинкторіальними властивостями поділяються кокові мікроорганізми?

2 Який представник групи має здатність утворювати капсулу?

3 Які хвороби викликає стафілокок?

4 Який патологічний матеріал для дослідження відбирають при захворюваннях, викликаних стафілококом?

5 Які хвороби викликає стрептокок?

6Який патологічний матеріал для дослідження відбирають при захворюваннях, викликаних стрептококом?

7Який збудник викликає скарлатину?

8Які методи діагностики використовуються?

9 Які особливості взяття матеріалу та його посіву на середовища при менінгококових інфекціях?

10При яких інфекціях розроблена специфічна профілактика?

11Які препарати застосовують для лікування кокових інфекцій?

Тестові питання

1 Сепсис можуть спричинити:

А стафілококи;

Б менінгококи;

В гонококи;

Г всі відповіді правильні

2 Через які предмети гонорея може передаватися:

А вода;

Б їжа;

В білизна;

Г посуд

3 Токсин, що зумовлює клінічні ознаки скарлатини:

А еритрогенін;

Б стрептолізин;

В ентеротоксин;

Г гіалуронідаза

4 Санітарно-показниковою мікрофлорою лікувальних закладів є:

А стафілококи;

Б стрептококи;

В менінгококи;

Г гонококи

Збудники кишкових інфекцій. Умовно-патогенні бактерії

План лекції

1 Загальна характеристика групи

2 Патогенні ентеробактерії:

А)Ешерихії;

Б) сальмонели;

В) шигели

3 Умовно-патогенні ентеробактерії:

А) Клебсієли; протеї;

Б) єрсинії;

В) синьогнійна паличка

Г) Кампілобактерії та гелікобактерії

Актуальність теми

Найчастіше виникнення інфекції у людини обумовлюється її зараженням кишковими бактеріями. Родина кишкових бактерій – Еnterobacteriaceae включає до себе представників як патогенної, так й умовно-патогенної мікрофлори. Великою медичною проблемою стала роль умовно-патогенних ентеробактерій у патології людини. Практично будь-який представник родини за певних умов здатний спричинити інфекційний процес різної локалізації, але найчастіше в травній і дихальній системах. В останні 20-30 років суттєво зросла роль ентеробактерій у патології пацієнтів з імунодефіцитним станом та після інвазивного медичного втручання. У 50% випадків ентеробактерії є причиною внутрішньолікарняної інфекції. На їх долю припадає 50% всіх випадків септицемії, 70% всіх випадків гастроентеритів і понад 70% інфекцій сечових шляхів. Найбільш небезпечним є поширення ентеробактерій у кровотік.

У зв’язку зі збільшенням захворюваності на кишкові інфекції в 1978 році ВООЗ затвердила Міжнародну програму боротьби з діарейними захворюваннями.

І Загальна характеристика групи

Родина кишкових бактерій – Еnterobacteriaceae включає до себе численні мікроорганізми, які існують в кишечнику людини та тварини. Усі кишкові бактерії поділяють на 12 родов. Однак найбільшого вивчення потребують наступні мікроорганізми:

І Патогенні – Escherichia, Shigella, Salmonella

ІІ Умовно-патогені – Proteus, Klebsiella, Yersinsa, а також Campylobakter та Helicobakter.

Усі кишкові бактерії грамнегативні паличкі, факультативні анаероби, що добре ростуть на простих поживних середовищах. Сапрофітні мікроорганізми найбільш ферментативно активні, патогенні ферменти майже не синтезують.

ІІ Патогенні ентеробактерії

Ешерихії

Уперше кишкову паличку виділив із випорожнень людини німецький педіатр Теодор Ешеріх у 1885 році, на честь якого названо рід бактерій, до якого вона належить. Пізніше було встановлено, що ці мікроорганізми дуже поширені в природі.

Морфологія і фізіологія. Клітини E. сoli мають форму паличок із заокругленими кінцями. У мазках розташовуються хаотично, поодинці. Більшість штамів має джгутики (перитрихи), хоч зустрічаються й нерухомі варіанти. Фімбрії (пілі) мають усі ешеріхії. Деякі різновидності утворюють мікрокапсули. Легко сприймають забарвлення, Гр(-). Добре розвиваються в МПБ, викликаючи дифузне помутніння з утворенням осаду. На МПА ростуть у вигляді плоско-опуклих, круглих, гладеньких, напів-прозорих колоній (колонії E. coli). На середовищі Ендо колонії забарвлені в насичений червоний колір із металевим блиском. З усіх видів ентеробактерій кишкова паличка має найбільшу ферментативну активність- сахаролітичну та протеолітичну. E. coli можуть продукувати два типи ентеротоксинів, гемолізини, а при руйнуванні клітин виділяється ендотоксин.

Антигенна структура. Кишкова паличка містить О-, К- і Н-антигени. Соматичний антиген О є основним, він термостабільний, зв’язаний із ліпополісахаридом клітинної стінки. Антигенну структуру будь-якого штаму ешеріхій позначають формулою, в якій є різновиди основних антигенів, наприклад, О26:К60:Н2, О111:К58:Н6. Описано 170 О-, 97 К- і 50 Н-антигенів.

Екологія і розповсюдження. Ешеріхії широко розповсюджені в природі. Патогенні види зустрічаються в кишечнику лише у хворих і бактеріоносіїв. Ешеріхії постійно виділяються з випорожненнями в зовнішнє середовище, де зберігаються досить довго. Кількість кишкових паличок в 1 г фекалій коливається від декількох мільйонів до 2-3 млрд особин. При нагріванні до 60 °С вони гинуть через 30-60 хвилин, при кип’ятінні - в перші секунди. Дуже чутливі до дії дезинфікуючих розчинів, особливо тих, які містять хлор. При дії 5 % розчину фенолу, 3 % розчину формаліну ешеріхії гинуть через кілька хвилин. Захворювання людини. E. coli, як звичайний коменсал товстого кишечника, у здорових людей не викликає захворювань. Вона є умовно-патогенним мікроорганізмом, а також представником нормальної мікрофлори людини. Природним місцем їх перебування є товста кишка. Ешерихії беруть участь у перетравленні їжі, виробляють вітамін В1 та В2, В3, В6, К, РР, синтезують амінокислоти та білки. Крім того ешерихії є антагоністами патогенної мікрофлори. Зменшення їх кількості є ознакою дисбактеріозу.У разі потрапляння в інші органи (ендогенна інфекція) ешерихії спричинюють сепсис, ендометрит, перитоніт, цистит, пієліт, холецистит. Накопичення ешерихій у харчових продуктах призводить до харчових токсикоінфекцій.

Але серед багатьох антигенних варіантів ешеріхій є такі, які постійно мають високу патогенність. При проникненні в організм вони викликають гострі кишечні інфекції, які називаються коліентеритами і частіше зустрічаються в дітей до двох років, є заразними, можуть передаватись від хворого до здорового і навіть викликати епідемічні спалахи. Такі патогенні ешерихії ще називають діареє генними, їх поділяють на 5 груп:

ЕРЕС (ЕПКП) – ентеропатогенні кишкові палички, спричинюють колі ентерит у дітей раннього віку (1 року життя);

ЕТЕС (ЕТКП) – ентеротоксигенні кишкові палички спричинюють холероподібні гострі кишкові захворювання у дітей та дорослих;

ЕІЕК (ЕІКП) – ентероінвазивні кишкові палички спричинюють дизентеріє подібні гострі кишкові захворювання у дітей та дорослих;

ЕНЕС (ЕГКП) – ентерогеморагічні кишкові палички ушкоджують ендотелій дрібних кровоносних судин, патогенні для дітей та дорослих;

ЕАЕС (ЕАКП) – ентероадгерентні кишкові палички, виділенні вперше у 1985 році, їх властивості ще недостатньо вивчені. Ідентифікація цих ешерихій ґрунтується на здатності до адгезії на поверхні клітин НЕР-2 (клітин злоякісних пухлин). Імунітет. Перенесення ендогенних ешеріхіозів не залишає вираженого і тривалого імунітету, можливі повторні захворювання.

Лабораторна діагностика. Матеріалом для дослідження є випорожнення хворих, блювотні маси, виділення з рото- і носоглотки, гній, кров, сеча тощо. Його висівають на середовищі Ендо або Левіна, потім характерні колонії (червоні з металевим блиском) аглютинують з відповідними діагностичними ОК-полівалентними сироватками. Колонії, які дали позитивну реакцію аглютинації на склі, висівають на скошений агар і виділену чисту культуру ідентифікують за морфологічними, біохімічними й антигенними властивостями. Вирішальним є постановка розгорнутої РА. Для прискореної ідентифікації ешерихій застосовують РІФ, яка дає змогу отримати відповідь через 1-2 год.

Профілактика і лікування. Для попередження коліентеритів та інших колі-інфекцій необхідно проводити ранню діагностику і негайне лікування. Важливе значення має дотримання санітарно-гігієнічного режиму в пологових будинках, дитячих садках і яслах, молочних кухнях. Специфічна профілактика не розроблена. Для лікування використовують антибіотики (тетрациклін, левоміцетин, ампіцілін) та нітрофуранові препарати. Добрі результати дає застосування біфідумбактерина, лактобактерина, біфікола, яку допомагають відновити нормальну мікрофлору кишечнику.