Vі Бактеріологічний метод дослідження.

Культивування ( вирощування) – забезпечення певних умов для життєдіяльності мікроорганізмів з метою вивчення їх властивостей. Для цього в лабораторіях застосовують поживні середовища.

Класифікація поживних середовищ.

І За вихідними компонентами:

1 натуральні – виготовлені із продуктів тваринного та рослинного походження

2 штучні поживні середовища виготовляють з певних хімічно чистих органічних та неорганічних сполук., які повинні містити усі поживні речовини, осмотичні умови ( 0,5% NaCl), водневий показник, достатню кількість води, бути прозорим та стерильним, повинна дотримуватись певна температура.

ІІ За складом штучні середовища поділяються на :

Прості – пептона вода, м'ясо-пептоний бульйон, м'ясо-пептоний агар, пептонна вода, желатин тощо;

Складні – з додаванням до простих середовищ крові, сироватки, асцитичної рідини, м’яса курячого жовтка, тощо.

ІІІ За консистенцією:

3. рідкі;

4. напіврідкі- 0,8-1,2% агар-агару;

5. щільні, з додаванням 2-2,5% агар-агару.

ІV За призначенням середовища можуть бути:

1 диференціально - діагностичні– дозволяють відрізняти види мікроорганізмів один від одного, що широко застосовується для діагностики інфекційних хвороб. Щільні диференціально-діагностичні середовища: Ендо, Плоскирєва, Левіна ( кишкова паличка, збудники ГКІ). В принципі їх приготування полягає додавання лактози, яку розщеплює кишкова паличка.

2 елективні середовища – для виділення мікробів певного виду з досліджує- мого матеріалу, що містить різноманітну сторонню мікрофлору, створюються сприятливі умови для мікроорганізмів, наприклад для холерного вібріону використовують лужний агар.

3 індікаторні середовища (спеціальні) – для виявлення культур бактерій, ріст яких викликає добре видимі зміни середовища.

4 середовища накопичення створюють умови для збагачення росту мікроорганізмів у патологічному матеріалі, що досліджують.

Для культивування аеробів необхідні поживні середовища, що містять достатню кількість кисню.

Чиста культура - мікроорганізми одного виду, які отриманні з однієї чи декількох клітин в результаті розмноження на штучному поживному середовищі.

Чисту культуру отримають шляхом посіву досліджуємого матеріалу на поживне середовище та витримування у термостаті певний час.

У поживних середовищах при зростанні та розмноженні бактерії мають 4 фази:

1 фаза – латентна – бактерії адаптуються до нових умов, росту не відбувається;

2 фаза – логарифмічного зростання – бактерії ростуть енергійно до певного розміру, а потім діляться на 2 дочірні клітини;

3 фаза – стаціонарного росту – кількість організмів у культурі залишається постійною. У середовищі зменшується кількість поживних речовин, збільшується кількість продуктів обміну. Умови стають несприятливими.

4 фаза – відмирання – загибель бактерій.

Бактеріологічний метод полягає у посіві досліджуємого матеріалу на поживні середовища, виділенні чистої культури збудника та його ідентифікації. Визначення виду та типу збудника при використанні бактеріологічного методу дозволяє вивчити культуральні та біохімічні властивості збудника.

До культуральних властивостей відносять здатність мкроорганізмів розмножуватися на певних поживних середовищах, утворювати колонії різних форм ( S- або R - форму), синтезувати пігменти, ароматичні речовини тощо.

Колонії S- форми мають рівний округлий край, гладкі, випуклі, блискучі.

Колонії R – форми – нерівні, грубі, шершаві, бугристі, сухі.

Біохімічні властивості мікроорганізмів полягають у синтезі ними різноманітних ферментів, необхідних для засвоєння поживних речовин.