- •Передмова
- •І Мікробіологія як наука.
- •Історія розвитку мікробіології як науки.
- •Іі Класифікація мікроорганізмів
- •Ііі Морфологія мікроорганізімів
- •Іv Коротка морфологічна характеристика окремих груп мікроорганізмів
- •V Фізіологія мікроорганізмів.
- •Vі Бактеріологічний метод дослідження.
- •Тестові питання
- •Мікроби та навколишнє середовище План лекції
- •Актуальність теми
- •І Поширення мікробів у природі.
- •Контрольні питання
- •Іі Нормальна мікрофлора людини.
- •Ііі Циркуляція мікроорганізмів у лікарняних установах.
- •Іv Чинники навколишнього середовища.
- •V Стерилізація, дезінфекція
- •Контрольні питання
- •Тестові питання
- •Генетика та мінливість мікроорганізмів. Бактеріофаги План лекції
- •Актуальність теми
- •І Генетика мікроорганізмів
- •Іі Генодіагностика інфекційних хвороб.
- •Ііі Бактеріофаги та їх вплив на мінливість організму.
- •Контрольні питання
- •Тестові питання
- •Антибіотики. Хіміопрепарати План лекції
- •Актуальність теми
- •І Поняття про антибіотики, принципи класифікації.
- •Іі Вплив антибіотиків на мінливість мікроорганізмів.
- •Ііі Побічна дія антибіотиків
- •IV Хіміотерапевтичні препарати. Принципи класифікації. Застосування.
- •Контрольні питання
- •Тестові питання
- •Вчення про інфекцію План лекції
- •Актуальність теми
- •І Визначення поняття «інфекція», «інфекційний процес», «інфекційна хвороба»
- •Іі Характеристика мікроорганізмів — збудників інфекційних хвороб.
- •Ііі Ланки інфекційного процесу
- •IV Динаміка інфекційного процесу, його види і форми
- •V Форми інфекційного процесу
- •VI Внутрішньолікарняна інфекція
- •VII Експериментальний метод діагностики
- •Контрольні питання
- •Тестові питання
- •Вчення про імунітет План лекції
- •Актуальність теми
- •І Імунітет, його види
- •Іі Неспецифічні та специфічні фактори захисту
- •Ііі Імунна система
- •IV Антиген, антитіло, їх характеристика
- •V Динаміка утворення антитіл.
- •Vі Серологічний метод діагностики
- •Контрольні питання
- •Тестові питання
- •Специфічна імунопрофілактика та імунотерапія. Алергія План лекції
- •Актуальність теми
- •І Препарати для створення штучного активного імунітету
- •Іі Препарати для створення штучного пасивного імунітету
- •Ііі Імунний статус, методи його дослідження
- •IV Алергії, її основні форми
- •Контрольні питання
- •Тестові питання
- •Патогенні коки План лекції
- •Актуальність теми
- •І Загальна характеристика групи.
- •Іі Стафілококова інфекція
- •IV Менінгококова інфекція
- •V Гонококова інфекція
- •Контрольні питання:
- •Тестові питання
- •Збудники кишкових інфекцій. Умовно-патогенні бактерії
- •Сальмонелли
- •Збудники черевного тифу і паратифів (s. Typhi, s. Рaratyphi a,b)
- •Збудники сальмонельозів (гастроентероколітів)
- •Ієрсинії
- •Синьогнійна паличка
- •Кампілобактерії і гелікобактерії
- •Контрольні питання
- •Збудники особливо небезпечних інфекцій
- •Іі Збудник чуми (Yersinia pestis)
- •Ііі Збудники бруцельозу
- •Іv Збудник туляремії (Francisella tularensis)
- •V Збудник сибірки (Bacillus anthracis)
- •Контрольні питання:
- •Тестові питання
- •Збудники повітряно-краплинних бактеріальних інфекцій
- •Контрольні питання:
- •Тестові питання
- •Патогенні клостридії План лекції
- •Актуальність теми
- •І Збудник правця (Clostridium tetani)
- •Іі Збудник ботулізму (Clostridium botulinum)
- •Ііі Збудники анаеробної газової інфекції
- •Іv Неклостридіальні анаероби.
- •Тестові питання
- •Патогенні спірохети План лекції
- •3 Лабораторна діагностика лептоспірозу Актуальність теми
- •І Сифіліс, лабораторна діагностика
- •Іі Поворотний тиф, лабораторна діагностика
- •Ііі Лабораторна діагностика лептоспірозу
- •Контрольні питання
- •Тестові питання
- •Рикетсії. Хламідії. Мікоплазми План лекції
- •3 Лабораторна діагностика мікоплазмової інфекції Актуальність теми
- •І Рикетсії -збудники висипного тифу
- •Збудник ендемічного висипного тифу (r.Typhi)
- •Іі Хламідії, їх лабораторна діагностика
- •Ііі Лабораторна діагностика мікоплазмової інфекції
- •Контрольні питання
- •Тестові питання
- •Патогенні гриби План лекції
- •3Лабораторна діагностика дерматомікозів
- •4 Кандидози. Актуальність теми
- •І Загальна характеристика патогенних грибів
- •Іі Збудники поверхневих мікозів Трихофітія. Мікроспорія. Фавус. Епідермофітія.
- •Ііі Лабораторна діагностика дерматомікозів
- •Іv Кандидози
- •Контрольні питання
- •Тестові питання
- •Віруси План лекції
- •Актуальність теми
- •І Загальна характеристика вірусів
- •Особливості вірусних інфекцій:
- •Вірусологічні методи дослідження.
- •Родини ортоміксовірусів і параміксовірусів
- •Родина рабдовірусів
- •Родина пікорнавірусів
- •Родина ретровірусів
- •Родина поксвірусів
- •Вірус гепатиту в
- •Вірус гепатиту с
- •Специфічна профілактика не розроблена. Для лікування використовують інтерферон, аміксин, а також аналоги нуклеозидів: ламівудин, фамцикловір. Родина герпесвірусів
- •Вірус Епстейна—Барр
- •Контрольні питання:
- •Тестові питання
- •Список літератури
Родина поксвірусів
Вірус натуральної віспи був збудником грізних епідемій віспи, відомих людству з давніх-давен. Тепер це захворювання повністю ліквідовано в усіх країнах світу. В 1977 р. був зареєстрований останній випадок хвороби в Сомалі. Віріон віспи має складну будову. Його розміри становлять 180-450 нм. Нуклеоїд має форму гантелі, зовні оточений білковим капсидом. Вірус віспи культивується в курячих ембріонах, первинних і перещеплюваних клітинах людини, мавпи, вівці, свині тощо. Він викликає специфічну цитопатичну дію.
Збудник натуральної віспи стійкий до висихання, дії спирту, ефіру, дезинфікуючих р-нів, чутливий до нагрівання, K перманганату. Він довго зберігається в кірочках пустул і рідині везикул.
Джерелом інфекції є хвора людина, яка заразна від останніх днів інкубаційного періоду до відпадання кірочок. Механізм передачі - повітряно-краплинний, пиловий, контактно-побутовий. Сприйнятливість до віспи дуже висока. Збудник потрапляє на слизову оболонку верхніх дихальних шляхів, де він розмножується і проникає в лімфатичні вузли й кров.
Інкубаційний період триває 10-14 днів. Для хв. характерні гарячка, пустульозний висип, на місці якого утворюються втягнуті рубці. Після перенесеного захворювання залишається довічний імунітет.
Діагноз натуральної віспи ставлять переважно на основі клінічних симптомів. Для експрес-діагностики використовують вірусоскопію матеріалу з пухирців, імунофлуоресцентний метод, виявлення антигенів у досліджуваному матеріалі. Можна виділити вірус шляхом зараження курячих ембріонів або клітинних культур. Серодіагностику проводять за допомогою РГГА, РЗК, РН.
Профілактика включала заходи запобігання заносу віспи з інших країн, ранню діагностику, негайну госпіталізацію хворих, заключну дезинфекцію і щеплення противісповою вакциною. Після ліквідації віспи, за рішенням ВООЗ, щеплення проти захворювання припинені.
Вірус гепатиту в
Вірус гепатиту В (НВ) був виявлений у 1970 році
Вірус НВVналежить до складних вірусів. Його геном — двонит кова ДНК.
НВV має три основні антигени: НВsАg, НВсАg і НВеАg.
НВsАg поверхневий антиген (літера s означає поверхневий) може накопичуватися в надлишку окремо від нуклеокапсиду, утворюючи дефектні часточки, що не мають інфекційних властивостей. ВsАg уперше був відкритий у 1964 році Б. Блюмбергом у сироватці крові аборигена Австралії і названий “австралійським антигеном”. Вільний ВsАg може мати сферичну або паличкоподібну форму. У зараженій клітині він зв’язується з її поверхневою мембраною або з внутрішніми мембранами (мембранами ендоплазматичного ретикулуму), а також проникає в сироватку крові, де накопичується у 100-1000 разів більше, порівняно з вірусом. Тому в сироватці крові інфікованих людей завжди виявляється ВsАg.
НВсАg - серцевинний (сог- антиген), і НВеАg локалізовані в серцевині вірусу, але НВеАg, на відміну від НВсАg, може самостійно циркулювати в крові хворого або у вигляді імунного комплексу з антитілом. Він виділяється в кров із гепатоцитів при активній реплікації НВV, тому НВеАg є найбільш чутливим діагностичним показником активної інфекції.
Вірус гепатиту В високостійкий у навколишньому середовищі. За кімнатної температури він зберігається протягом 3 міс, у замороженому
стані - декілька років. Вірус інактивується під час автоклавування (120 °С), кип’ятіння - протягом 30 хв, під впливом сухого жару за 180 °С - протягом
60 хв.
Джерелом гепатиту В є тільки люди (хворі або носії). В організмі інфікованої людини вірус виявляється в крові, слині, виділеннях носоглотки, сльозах, калі, спермі, менструальній крові, сечі, грудному молоці, спинномозковій рідині.
Основні шляхи передачі: парентеральний (з кров’ю та її препаратами), статевий (зі спермою, слиною), можливий вертикальний шлях передачі (через плаценту, грудне молоко). Групами ризику є медичні працівники, особи, що отримують гемотрансфузію або препарати крові, наркомани у разі внутрішньовенного введення наркотиків, хворі на гемофілію, особи, що перебувають на гемодіалізі, гомосексуалісти, повії, діти матерів — носіїв НВsАg
Інкубаційний період триває 40—180 діб. Місце первинної реплікації НВV невідоме. Клінічний перебіг гепатиту В характеризується великою різноманітністю. Хвороба може мати латентну форму і виявлятися тільки лабораторними методами, типову жовтяничну, а також злоякісну, яка закінчується летально. Переджовтяничний період може тривати від однієї доби до декількох тижнів. Жовтяничний період зазвичай тривалий і характеризується вираженими симптомами (жовтяниця, підвищення рівня білірубіну в крові і сечі, потемніння сечі, жовтяничність склер). У деяких хворих розвивається симптомокомплекс, що нагадує сироваткову хворобу: біль у суглобах, кропивниця. Причиною цього є утворення великої кількості розчинних імунних комплексів. Найчастішим ускладненням хронічного гепатиту є цироз і рак печінки, який розвивається інколи через 30—50 років латентного періоду.
Постінфекційний імунітет тривалий, пожиттєвий, зумовлений антитілами (анти- НВsАg, анти-НВсАg і анти- НВеАg. Бувають випадки, коли вірус зберігається у печінці і людина стає хронічним, часто пожиттєвим, носієм.Тривале носійство пов’язують зі слабкою імунною відповіддю.
Для діагностики відбирають кров, біопсійний матеріал печінки, фекалії. Дослідження проводять з метою виявлення антигенів і антитіл. Найбільш чутливим і надійним методом є виявлення ДНК вірусу за допомогою ЛПР.
Серологічні дослідження сироватки проводять для виявлення антигенів і антитіл за допомогою реакції ІФА. Високі титри НВsАg і ІgМ до нього, а також НВсАg, вказують на наявність “свіжої” інфекції. У пацієнтів з клінічними проявами гепатиту титр НВsАg спочатку збільшується, а потім знижується. Антитіла, що накопичуються, зв’язують його у комплекси, тому і антитіла до НВsАg можна виявити тільки через декілька тижнів. Протягом усього періоду, який називають “вікном”, можна виявити лише антитіла до НВсАg.
Виявлення НВеАg у пацієнтів з хронічною формою гепатиту вказує на активацію процесу. Такі особи створюють високу епідемічну небезпеку.
Для профілактики використовують вакцини. В Україні зареєстровані такі вакцини: рекомбінантні моновакцини Н-В-VАХ II (США), Ендресерикс-В (Бельгія), Ебербіовак ГБ (Куба), Еувакс-В (Корея) і полівакцина Інфанрикс Геп В (Бельгія), яку використовують для профілактики дифтерії, коклюшу, правця і гепатиту В. Для профілактики гепатиту А і В використовують вакцину “Твінрикс” (Бельгія). Вакцинацію проти гепатиту В проводять відповідно до календаря щеплень. Крім того, вакцинують людей груп ризику, в тому числі і медичних працівників, які контактують з біологічними рідинами людей. Контактних вакцинують або призначають імуномодулятор аміксин.
