- •Передмова
- •І Мікробіологія як наука.
- •Історія розвитку мікробіології як науки.
- •Іі Класифікація мікроорганізмів
- •Ііі Морфологія мікроорганізімів
- •Іv Коротка морфологічна характеристика окремих груп мікроорганізмів
- •V Фізіологія мікроорганізмів.
- •Vі Бактеріологічний метод дослідження.
- •Тестові питання
- •Мікроби та навколишнє середовище План лекції
- •Актуальність теми
- •І Поширення мікробів у природі.
- •Контрольні питання
- •Іі Нормальна мікрофлора людини.
- •Ііі Циркуляція мікроорганізмів у лікарняних установах.
- •Іv Чинники навколишнього середовища.
- •V Стерилізація, дезінфекція
- •Контрольні питання
- •Тестові питання
- •Генетика та мінливість мікроорганізмів. Бактеріофаги План лекції
- •Актуальність теми
- •І Генетика мікроорганізмів
- •Іі Генодіагностика інфекційних хвороб.
- •Ііі Бактеріофаги та їх вплив на мінливість організму.
- •Контрольні питання
- •Тестові питання
- •Антибіотики. Хіміопрепарати План лекції
- •Актуальність теми
- •І Поняття про антибіотики, принципи класифікації.
- •Іі Вплив антибіотиків на мінливість мікроорганізмів.
- •Ііі Побічна дія антибіотиків
- •IV Хіміотерапевтичні препарати. Принципи класифікації. Застосування.
- •Контрольні питання
- •Тестові питання
- •Вчення про інфекцію План лекції
- •Актуальність теми
- •І Визначення поняття «інфекція», «інфекційний процес», «інфекційна хвороба»
- •Іі Характеристика мікроорганізмів — збудників інфекційних хвороб.
- •Ііі Ланки інфекційного процесу
- •IV Динаміка інфекційного процесу, його види і форми
- •V Форми інфекційного процесу
- •VI Внутрішньолікарняна інфекція
- •VII Експериментальний метод діагностики
- •Контрольні питання
- •Тестові питання
- •Вчення про імунітет План лекції
- •Актуальність теми
- •І Імунітет, його види
- •Іі Неспецифічні та специфічні фактори захисту
- •Ііі Імунна система
- •IV Антиген, антитіло, їх характеристика
- •V Динаміка утворення антитіл.
- •Vі Серологічний метод діагностики
- •Контрольні питання
- •Тестові питання
- •Специфічна імунопрофілактика та імунотерапія. Алергія План лекції
- •Актуальність теми
- •І Препарати для створення штучного активного імунітету
- •Іі Препарати для створення штучного пасивного імунітету
- •Ііі Імунний статус, методи його дослідження
- •IV Алергії, її основні форми
- •Контрольні питання
- •Тестові питання
- •Патогенні коки План лекції
- •Актуальність теми
- •І Загальна характеристика групи.
- •Іі Стафілококова інфекція
- •IV Менінгококова інфекція
- •V Гонококова інфекція
- •Контрольні питання:
- •Тестові питання
- •Збудники кишкових інфекцій. Умовно-патогенні бактерії
- •Сальмонелли
- •Збудники черевного тифу і паратифів (s. Typhi, s. Рaratyphi a,b)
- •Збудники сальмонельозів (гастроентероколітів)
- •Ієрсинії
- •Синьогнійна паличка
- •Кампілобактерії і гелікобактерії
- •Контрольні питання
- •Збудники особливо небезпечних інфекцій
- •Іі Збудник чуми (Yersinia pestis)
- •Ііі Збудники бруцельозу
- •Іv Збудник туляремії (Francisella tularensis)
- •V Збудник сибірки (Bacillus anthracis)
- •Контрольні питання:
- •Тестові питання
- •Збудники повітряно-краплинних бактеріальних інфекцій
- •Контрольні питання:
- •Тестові питання
- •Патогенні клостридії План лекції
- •Актуальність теми
- •І Збудник правця (Clostridium tetani)
- •Іі Збудник ботулізму (Clostridium botulinum)
- •Ііі Збудники анаеробної газової інфекції
- •Іv Неклостридіальні анаероби.
- •Тестові питання
- •Патогенні спірохети План лекції
- •3 Лабораторна діагностика лептоспірозу Актуальність теми
- •І Сифіліс, лабораторна діагностика
- •Іі Поворотний тиф, лабораторна діагностика
- •Ііі Лабораторна діагностика лептоспірозу
- •Контрольні питання
- •Тестові питання
- •Рикетсії. Хламідії. Мікоплазми План лекції
- •3 Лабораторна діагностика мікоплазмової інфекції Актуальність теми
- •І Рикетсії -збудники висипного тифу
- •Збудник ендемічного висипного тифу (r.Typhi)
- •Іі Хламідії, їх лабораторна діагностика
- •Ііі Лабораторна діагностика мікоплазмової інфекції
- •Контрольні питання
- •Тестові питання
- •Патогенні гриби План лекції
- •3Лабораторна діагностика дерматомікозів
- •4 Кандидози. Актуальність теми
- •І Загальна характеристика патогенних грибів
- •Іі Збудники поверхневих мікозів Трихофітія. Мікроспорія. Фавус. Епідермофітія.
- •Ііі Лабораторна діагностика дерматомікозів
- •Іv Кандидози
- •Контрольні питання
- •Тестові питання
- •Віруси План лекції
- •Актуальність теми
- •І Загальна характеристика вірусів
- •Особливості вірусних інфекцій:
- •Вірусологічні методи дослідження.
- •Родини ортоміксовірусів і параміксовірусів
- •Родина рабдовірусів
- •Родина пікорнавірусів
- •Родина ретровірусів
- •Родина поксвірусів
- •Вірус гепатиту в
- •Вірус гепатиту с
- •Специфічна профілактика не розроблена. Для лікування використовують інтерферон, аміксин, а також аналоги нуклеозидів: ламівудин, фамцикловір. Родина герпесвірусів
- •Вірус Епстейна—Барр
- •Контрольні питання:
- •Тестові питання
- •Список літератури
Ієрсинії
Патогенними для людей є три роди: У. реstis (збудник чуми), У. рseudotuberculosis (збудник псевдотуберкульозу) і Y. enterocolitica (збудник кишечного ієрсиніозу). Інші види ієрсиній не патогенні для людей, але здатні спричинити опортуністичні інфекції. Рід названо на честь французького вченого А. Ієрсена. У. реstis входить до групи збудників особливо небезпечних інфекцій, У. рseudotuberculosis і Y. enterocolitica -до умовно-патогенних.
Хвороби, які спричинюють збудники псевдотуберкульозу і кишечного ієрсиніозу, називають одним терміном — ієрсиніоз.
Ієрсиніози належать до інфекцій, які мають масове поширення.
Ієрсинії — поліморфні палички, часто мають овоїдну форму, але можуть бути нитко-, колбо-, кулькоподібної форми, спору не утворюють, У. рseudotuberculosis утворює капсулоподібні речовини. Нерухливі за температури 37 °С, але рухливі за температури 18—20 °С (перитрихи), грамнегативні.
Як ентеробактерії вони ростуть на диференціально-діагностичних середовищах Ендо, ЕМС, утворюють колонії дрібні, ніжні, прозорі, з блакитним відтінком, випуклі, блискучі, безбарвні (не ферментують лактозу).
У рідкому поживному середовищі S-форма утворює рівномірне помутніння, R-форма — осад у вигляді пластівців, середовище залишається прозорим.
Ієрсинії мають високу сахаролітичну ферментативну активність, протеолітична активність не виражена.
Ієрсинії стійкі в навколишньому середовищі. Вони тривалий час (декілька місяців) не тільки зберігаються, а й розмножуються в ґрунті, водопровідній воді, рослинах. Як психрофіли вони витримують температуру-25 °С і активно розмножуються в харчових продуктах, що зберігаються в холодильниках або в овочесховищах. Низька температура сприяє підвищенню агресивних властивостей збудника. На них згубно діє пряме сонячне світло (протягом 30 хв), дезінфектанти, миттєво гинуть під час кип'ятіння. Резистентні до антибіотиків.
Факторами патогенності є фактори адгезії, антигени вірулентності, ендотоксин, екзотоксини, ентеротоксин; ферменти агресії: гіалуронідаза, нейрамінідаза, фактори інвазії, уреаза.
Основним джерелом інфекції є тварини. Доведена здатність ієрсиній розмножуватись не тільки на рослинах, а й всередині їх, коли збудник із забрудненого ґрунту через коріння проникає в рослину і там накопичується (капуста, горох, салат, морква, буряк і ін.).
Джерелом інфекції можуть бути хворі люди, але їх роль як джерела інфекції незначна.
Основним механізмом передачі інфекції є фекально-оральний (аліментарний і водний шляхи передачі). Основним фактором передачі є їжа (м'ясо, м'ясні вироби, молоко, овочі, зелень, фрукти), а також вода. Можливі контактно-побутовий і повітряно-пиловий шляхи передачі під час догляду за тваринами, оброблення м'яса, шкур. Захворюваність на кишковий ієрсиніоз збільшується в осінньо-зимову, а на псевдотуберкульоз — у зимово-весняну пору року.
Збудник долаючи шлунковий бар'єр, потрапляє в кишечник, проникає в ентероцити, де розмножується. Це спричинює запалення, творення некрозу і виразок. Збудник може проникати в кров - бактеріємія. Інкубаційний період триває від 30—36 год до 7—11 діб. Захворювання починається гостро: загальна слабкість, озноб, головний біль, біль у м'язах, суглобах, у животі, підвищена температура тіла, нудота, блювання і діарея, гіперемія шкіри обличчя, шиї, катар верхніх дихальних шляхів, інколи короткочасне знепритомнення. Хвороба проявляється великою різноманітністю клінічних проявів, при цьому уражається будь-який орган: травний тракт, печінка (жовтянична форма), селезінка, нирки, легені, суглоби, мозкові оболони (менінгеальна форма) тощо.
Імунітет формується завдяки накопиченню специфічних антитіл і підвищенню фагоцитарної активності.
Лабораторна діагностика. Матеріалом для дослідження є фекалії, мокротиння, сеча, жовч, гній, виділення з очей, при генералізованій формі — кров. Основними методами лабораторної діагностики є бактеріологічний і серологічний.
Алергійний метод використовується тільки для діагностики псевдотуберкульозу. Псевдотуберкулін уводять внутрішньошкірно, результат враховують через 48 год. Реакція вважається позитивною у разі появи набряку і гіперемії не менше ніж 20 мм у діаметрі.
Профілактика неспецифічна.
Для лікування використовують антибіотики левоміцетин, цефалоспорини III і IV поколінь (цефотаксин, цефтазидин, цифтріаксон), фторхінолони (абактал, норфлоксацин, офлоксацин), аміноглікозиди (гентаміцин, сизоміцин), а також хіміотерапевтичні препарати — бактрим.
