Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Системи оброблення економічної інформації.Ситни...doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
3 Мб
Скачать
☆

Література до теми

Основна

  1. Є рьоміна Н. В. Банківські інформаційні системи: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2000. — С. 5—15.

Допоміжна

  1. Евтюшкин А. Снова о банковских системах // Банковские техноло­гии. — 1997. — № 6 (28).

  2. Евтюшкин А. Еще раз о классификации АБС // RS-CLUB. — 1998. — № 1. — С. 37—39.

11.2. Практичне заняття

Мета: вивчення та закріплення знань з особливостей АБС та їхньої класифікації за поколіннями.

План

  1. Визначення АБС та основні напрямки автоматизації банків­ської діяльності.

  2. Технології, що використовуються в АБС.

  3. Характеристика інструментальних засобів АБС.

  4. Ознаки, за якими класифікуються АБС.

  5. Характеристика поколінь АБС.

  6. Характеристика програмно-технічної платформи АБС.

Завдання. Для закріплення класифікаційних ознак, за якими виконується розбивка АБС на покоління, необхідно проаналізувати відомі АБС, що використовуються в банках України, та визначити, до якого покоління вони належать. Результати аналізу занести до таблиці.

Назва АБС

Інструментальні засоби

Технологія

Базовий елемент

Технічна платфор­ма та операційне середовище

Покоління

11.3. Завдання для перевірки знань

Для самостійної перевірки знань доцільно сформулювати докладні відповіді на поставлені запитання й перевірити їх повноту та правильність за допомогою матеріалів пропонованих літератур­них джерел.

  1. Схарактеризуйте основні напрями автоматизації банківської діяльності в Україні.

  2. На які класи поділяються задачі АБС? Схарактеризуйте особливості задач кожного класу.

  3. Назвіть та схарактеризуйте СКБД, які використовуються в АБС.

  4. Які переваги надає технологія «клієнт — сервер» при автоматизації банківських задач?

  5. Схарактеризуйте покоління АБС, яке є перехідним від тех­нології «файл—сервер» до технології «клієнт—сервер».

  6. Які переваги надає трирівнева технологія «клієнт—сервер»?

  7. Які покоління АБС і чому вони є перспективними щодо використання в банківських установах?

  8. У чому полягає суть вимог інтегрованості та надійності до АБС?

Тема 12. Особливості автоматизованого оброблення внутрішньобанківської інформації

12.1. Методичні поради до вивчення теми

Зміст теми. Підходи до структуризації банківських задач. Задачі «front-office», задачі «backt-office». Поняття забезпечуваль­ної підсистеми АБС. Характеристика забезпечувальних підсис­тем АБС: інформаційного, технічного, програмного, математич­ного, лінгвістичного та організаційно-правового забезпечення. Поняття функціональної підсистеми АБС. Основні підсистеми: «Операційний день банку» (ОДБ), «Управління кредитними ре­сурсами» (Кредити), «Управління валютними операціями» (Валют­ні операції), «Управління депозитами» (Депозити), «Управління цінними паперами» (Цінні папери), «Управління касою» (Каса), «Внутрішньобанківський облік» (Внутрішній облік), «Управління розрахунками з використанням пластикових карток» (Карткові операції), «Звітність банку» (Звітність), «Аналіз діяльності банку» (Аналіз). Загальна характеристика функціональних підсистем АБС.

Призначення інтерфейсних систем в АБС. Загальна характе­ристика основних інтерфейсних систем АБС: «Клієнт—банк», SWIFT, REUTERS, електронна пошта НБУ (NBU-mail).

Поняття Інтернет-банкінгу, його переваги та перспективи впровадження в банківських закладах. Застосування Інтернету в електронному обслуговуванні на дому (houm banking), віртуальний банк — його призначення, переваги та проблеми впровадження.

Телефонний банкінг: основні поняття та перспективи застосування в банках. Банківські Call-центри та їхня коротка характеристика. Можливості використання мобільного телефон­ного зв’язку в телефонному банкінгу.

Пояснення до теми. Слід звернути увагу на те, що АБС може бути представлена у вигляді певної сукупності підсистем. До скла­ду АБС входять забезпечувальні та функціональні підсистеми.

Забезпечувальні підсистеми об’єднують усі види ресурсів, необхідні для функціонування системи. До їх складу належать такі підсистеми: інформаційного, програмного, математичного, техніч­ного, лінгвістичного й організаційно-правового забезпечення.

Інформаційне забезпечення (позамашинне та внутрішньомашинне) — це сукупність уніфікованих форм первинних документів, систем класифікації й кодування та методів їх застосування в банківській діяльності, а також файли даних, що зберігаються в базі даних і використовуються для автоматизованого розв’язання функ­ціональних задач.

Програмне забезпечення (системне та прикладне) — це сукупність системних та прикладних програм, які забезпечують функціонування АБС.

Технічне забезпечення — це комплекс технічних засобів, який охоплює обчислювальну техніку й засоби збирання і передавання даних для інформаційного обміну як усередині банку, так і при взаємодії з іншими банками та клієнтами.

Математичне забезпечення являє собою сукупність алгоритмів та економіко-математичних моделей, які характеризують проце­дури оброблення даних і формування бухгалтерської та статистич­ної звітності.

Організаційно-правове забезпечення — це сукупність нормативно-правових документів та інструктивних і методичних матеріалів, які регламентують права й обов’язки спеціалістів та визначають технологічний порядок функціонування АБС.

Лінгвістичне забезпечення охоплює мовні засоби, що використовуються в системі: мови програмування, інформаційно-по­шукові мови, мови опису метаданих, мови запитів і спілкування користувачів із системою та інші мовні засоби.

Функціональні підсистеми об’єднують блоки, комплекси та окремі задачі, які реалізують певні банківські функції. Перелік функцій, які реалізуються банківською системою, можна розподілити на дві частини: обов’язкові та допоміжні. До перших слід віднести ті функції, які мають місце в будь-якому комерційному банку. Набір допоміжних функцій залежить від спеціалізації банку.

Функціональні підсистеми виокремлюють з огляду на певні ознаки управління. Ураховуючи багатоаспектність банківських завдань, виникає проблема декомпозиції АБС на функціональні підсистеми. Функціональна підсистема — це певна частина загаль­ної системи управління, яка виокремлена відповідно до спільності функціональних ознак управління. Основою для функціональної декомпозиції можуть бути такі характеристики: функція, період і об’єкт управління.

Функціональна структура АБС. Автоматизована банківська система повинна забезпечувати автоматизацію:

  • внутрішньобанківської діяльності, насамперед внутрiшньо­банкiвських операцій, пов’язаних з обробленням платiжних та інших документів у тих пiдроздiлах банкiвської установи, які працюють безпосередньо з клiєнтами;

  • виконання мiжбанкiвських розрахунків та ін­ших зовнiшньо­банкiвських операцій;

  • фінансових операцій у межах міжнародного банківського бізнесу.

Зрозуміло, що автоматизації цих процесів мають доповнювати одна одну й бути взаємопов’язаними. Автоматизація кожного з них має свою специфіку й особливості та є доволі складною проблемою з високим рівнем автономності.

Зосередимо увагу на автоматизації внутрішньобанківської діяль­ності на рівні комерційних банків. Огляд АБС засвідчив, що во- ни відрізняються одна від одної як за структурою, так і за набором функціональних задач. Зараз немає типової структури АБС, якою банки керувалися б при розробці своїх систем, практично відсутні елементи стандартизації й уніфікації банківських технологій.

Вивчення структур різних банківських систем та певне їх узагальнення дають змогу виокремити такі основні функціональні підсистеми АБС: «Операційний день банку» (ОДБ), «Управління кредитними ресурсами» (Кредити), «Управління валютними операціями» (Валютні операції), «Управління депозитами» (Депозити), «Управління цінними паперами» (Цінні папери), «Управління касою» (Каса), «Внутрішньобанківський облік» (Внутрішній облік), «Управління розрахунками з використанням пластикових кар­ток» (Карткові операції), «Звітність банку» (Звітність), «Аналіз діяльності банку» (Аналіз).

АБС — це технологічна система, яка забезпечує функціонування банківської установи. Ядром АБС є підсистема ОДБ, яка інфор­маційно пов’язана з іншими функціональними підсистемами.

Крім внутрішніх інформаційних зв’язків АБС характеризується великим сектором інформаційних зв’язків із зовнішнім середовищем, у ролі якого виступають клієнти банку, інші банки, фінансові та державні органи. Характеристику основних функціо­нальних підсистем АБС наведено нижче.

Характеристика підсистеми «Операційний день банку». Базовою підсистемою, що неодмінно має функціонувати в кожному комерційному банку, є «Операційний день банку» (ОДБ). Основні функції цієї підсистеми такі:

  • уведення та оброблення клієнтських платіжних документів;

  • створення та ведення особових рахунків клієнтів та масивів нормативно-довідкової інформації;

  • робота з картотеками;

  • оброблення особових і балансових рахунків;

  • ведення аналітичного й синтетичного обліку, формування балансу за кожний банківський день та відповідних вихідних форм.

Сервісні функції: відкриття, закриття та протоколювання банківського дня, встановлення лімітів, бізнес-правил для філій банку тощо.

Характеристика підсистеми «Управління кредитними ресурсами банку». У межах цієї підсистеми працівники кредитного відділу банку мають можливість виконувати такі основні функції:

  • аналіз фінансового стану позичальника, визначення його кре­дитоспроможності та оцінка ризику при кредитуванні;

  • формування й облік кредитних договорів;

  • ведення та коригування розпоряджень на оплату кредитів;

  • ведення та коригування строкових зобов’язань на погашення кредиту;

  • ведення та коригування відсоткових ставок і графіків сплати відсотків за кредитним договором;

  • нарахування відсотків за кредитом та облік їх сплати;

  • облік і контроль погашення кредитної заборгованості;

  • аналіз кредитного портфеля, класифікація кредитів і визначення розміру резервування.

Підсистема «Управління кредитними ресурсами» має бути інтегрована з іншими функціональними підсистемами банку, зокрема з ОДБ, у якій виконують бухгалтерські проведення у разі надання кредиту та погашення суми основного боргу й відсотків за ним.

Характеристика підсистеми «Управління валютними операціями». У комерційних банках, що мають дозвіл на виконання операцій з іноземною валютою, має функціонувати підсистема «Управління валютними операціями». У межах цієї підсистеми неодмінно повинен функціонувати комплекс задач «Валютний операційний день», що забезпечує введення та оброблення валют­них платіжних документів, відкриття та закриття валютних ра- хунків, конвертацію валют, ведення рахунків покриття, формування балансу та інші операції з іноземною валютою. «Валютний операційний день» не обов’язково реалізується окремим програм­ним комплексом. Операції з валютою можуть бути автоматизо­ваним комплексним мультивалютним ОДБ, який здатний працювати як з національною, так і з будь-якою іншою валютою. Крім комплексу задач «Валютний операційний день» у комерційному банку можуть бути автоматизовані такі завдання:

  • контроль імпортно-експортних операцій клієнтів банку;

  • прогнозування курсів валют;

  • облік біржових валютних операцій;

  • облік дилінгових операцій та оцінка дилінгових контрактів. Для проведення дилінгових операцій банком може використовуватися система міжнародної фінансової інформації, наприклад система Reuters Dealing;

  • робота із системою SWIFT, якщо банк є учасником цієї міжнародної міжбанківської телекомунікаційної мережі передачі бан­ківських повідомлень. Використання SWIFT дає змогу обмінюватися фінансовими повідомленнями з банками-нерезидентами та іншими міжнародними фінансовими установами.

Характеристика підсистеми «Управління депозитами». Підсистема «Управління депозитами» має забезпечувати автоматизацію робіт, пов’язаних з обслуговуванням фізичних та юри- дичних осіб, що відкрили депозитні (вкладні) рахунки в банку. У ній мають вестися депозитні (вкладні) рахунки клієнтів банку. Основними завданнями підсистеми є: облік операцій з готівкою, облік безготівкових операцій, облік цінних бланків, нарахування відсотків за депозитними рахунками, а також формування звітних форм щодо роботи з депозитними вкладами.

У деяких АБС «Управління депозитами» не виділяється в окрему функціональну підсистему, а інтегрується в комплекс, який має назву «Управління кредитно-депозитними операціями».

Характеристика підсистеми «Управління цінними паперами». Комерційні банки можуть виконувати такі операції з цінними паперами:

  • випускати і продавати власні акції;

  • купувати, продавати і зберігати цінні папери (акції, облігації, векселі тощо);

  • проводити операції з цінними паперами за дорученням клієнтів.

У підсистемі «Управління цінними паперами» виокремлюються такі основні напрями автоматизації робіт:

  1. Автоматизація обліку операцій із власними акціями банку.

  2. Автоматизація обліку операцій з державними цінними паперами.

  3. Автоматизація обліку операцій з іншими цінними паперами (акціями підприємств, векселями, сертифікатами і т. ін.).

  4. Автоматизація депозитарної та реєстраторської діяльності.

  5. Автоматизація управління портфелем цінних паперів, моделювання та прогнозування стану фондового ринку.

Характеристика підсистеми «Управління касою». Ця підсистема потрібна для обліку готівки й організації роботи обмінних пунктів. Підсистема являє собою міні-банк, що має свій баланс, рахунки й документацію, у якій відображаються готівкові кошти. У підсистемі виконуються такі основні функції:

  • ведення довідника касових символів;

  • ведення та оброблення прибуткових касових документів;

  • ведення та оброблення видаткових касових документів;

  • формування та ведення касового журналу;

  • формування звітних форм з обліку роботи каси.

Підсистема може працювати в одній локальній мережі з підсистемою «Операційний день банку» або може бути територіально віддаленою і взаємодіяти з банком за допомогою електронної пошти.

У підсистемі «Управління касою» вирішуються такі основні завдання:

  • формування касового плану (АРМ бухгалтера-економіста каси);

  • облік надходження коштів до каси (АРМ касира з обліку надходжень);

  • облік видатку коштів з каси (АРМ касира з обліку видатків);

  • інкасація коштів у банку (АРМ нічного касира та бухгалтера з інкасації);

  • облік роботи обмінних валютних пунктів (АРМ працівника з контролю та нагляду за роботою обмінних валютних пунктів);

  • облік наявності коштів у касі банку (АРМ завідуючого касою).

Характеристика підсистеми «Внутрішньобанківський облік». Підсистема охоплює завдання, пов’язані з обліком у самому банку. До цієї підсистеми належать такі основні завдання:

  • облік праці та нарахування заробітної плати працівникам банку;

  • облік власних основних засобів банку;

  • облік нематеріальних активів;

  • облік амортизації основних засобів і нематеріальних активів;

  • облік господарських і експлуатаційних витрат;

  • податковий облік;

  • формування бухгалтерської звітності.

Характеристика підсистеми «Управління розрахунками з використанням пластикових карток». Метою роботи цієї підсистеми є автоматизація безготівкових розрахунків з використанням пластикових карток. Основні напрями робіт у підсистемі такі:

  • обслуговування локальних платіжних карткових систем;

  • обслуговування міжнародних платіжних карткових систем;

  • обслуговування національних платіжних карткових систем.

Картковий бізнес у банках України зараз дуже інтенсивно розвивається. Крім локальних платіжних карткових систем, більшість яких обслуговують зарплатні карткові проекти певного банку-емітента, багато банків є учасниками міжнародних карткових проек­тів і емітують картки типу ViSA International, Europay International, American Exspress та ін. Здебільшого ці системи побудовані на карт­ках з магнітною смужкою.

В Україні стартувала національна система масових електрон­них платежів (НСМЕП), яка орієнтована на картки з мікропроцесором, які називаються смарт-картками. Основною метою НСМЕП є впровадження відносно дешевої, надійно захищеної автоматизованої системи безготівкових розрахунків. Картки НСМЕП завдяки мікропроцесору дають змогу більшість операцій виконувати в режимі off-line. Учасниками НСМЕП може стати будь-який банк України. Картками НСМЕП для проведення платіжних карткових операцій можуть користуватися як фізичні, так і юридичні особи.

За даними НБУ, станом на 1 січня 2003 р. в Україні емітовано близько 6,3 млн платіжних карток, 4,87 млн з них — це міжнарод­ні картки, 1,455 млн — картки НСМЕП.

Характеристика підсистеми «Звітність банку». У підсистемі формується бухгалтерська, фінансова та статистична звітність про діяльність комерційного банку. Джерелом інформації для цієї підсистеми є база даних, сформована в ОДБ. У кожному комерційному банку встановлено АРМ-Статзвітність, яке є програмним продуктом НБУ. За допомогою цього АРМ формується вся статистична звітність комерційних банків у вигляді окремих файлів показників і передається в депозитарій статистичної звітності до НБУ, де ці показники обробляються і де формуються необхідні звітні форми. Структура та зміст файлів звітності регламентовані відповідними інструктивними матеріалами НБУ.

Характеристика підсистеми «Аналіз діяльності банку». Ця підсистема акумулює у своєму складі всі аналітичні завдання. До основних аналітичних завдань підсистеми можна віднести:

  • аналіз балансу (агрегованого та за класами, розділами, групами й балансовими рахунками);

  • аналіз пасивів банку (структура пасивів, структура власних коштів, структура залучених коштів);

  • аналіз активів банку (структура активів, структура кредитного портфеля);

  • аналіз нормативів банку (ліквідність, платоспроможність, достатність капіталу, валютна позиція тощо);

  • аналіз доходів, видатків і прибутку банку (нарахування і фактично отримані доходи, рентабельність, доходи від банківських послуг, прибутковість банку);

  • аналіз виконання фінансового плану доходів і витрат;

  • аналіз та контроль формування і використання фондів банку.

Модульний підхід до структуризації АБС. Структуризація задач АБС за функціональною ознакою дає змогу з’ясувати й чітко визначитися з функціями управління, що підлягають автоматизації при управлінні комерційним банком. З огляду на це така структуризація повинна мати своє місце при розробці АБС. Проте враховуючи тісні функціональні взаємозв’язки банківських задач та їх методологічну й алгоритмічну спорідненість, під час реалізації задач користуються модульним підходом до структури­зації АБС.

Прикладом такої структуризації, що є досить повною й обґрунтованою, можна назвати систему RS-Bank.

Розробниками банківських систем компанії R-Style при виділенні банківських задач у новій версії системи RS-Bank 5.0 пропонується модульна побудова АБС. Модулі АБС відповідно до сучасних уявлень про архітектуру банківських систем, яка передбачає розподіл функціональних можливостей, поділяються на два класи: модулі «front-office» та модулі «back-office» — і групуються за основними напрямками діяльності комерційного банку.

Наприклад, завдання формування кредитного договору — це завдання «front-office», а аналіз кредитного портфеля — завдання «back-office».

Загальна характеристика інтерфейсних систем АБС. Інфор­маційний взаємозв’язок на вході та виході АБС забезпечують інтерфейсні системи. Інформаційний зв’язок на АБС з клієнтами банку забезпечує система «Клієнт—банк», за допомогою якої є мож­ливість передавати платіжні документи до банку у вигляді електронних файлів безпосередньо з офісу клієнтів. Система «Клієнт — банк» установлюється банком в офісах територіально віддалених клієнтів чи тих, які мають значні обсяги платіжної документації.

Шлюзом, який забезпечує зв’язок ОДБ банку із системою електронних платежів (СЕП), є апаратно-програмний комплекс АРМ-3, через який передаються та приймаються міжбанківські платіжні документи. Для обміну інформаційними повідомленнями в СЕП використовується електронна пошта NBU-mail. Електронна пошта для передачі повідомлень використовує телефонні мережі зв’язку і має таку саму швидкість доступу, як і телефон.

Підсистема «Управління цінними паперами» повинна мати обов’язковий вихід на електронний депозитарій НБУ, взаємодія з яким забезпечується АРМ «Депо-облік».

Для інформаційного зв’язку із західними банками-корес­пондентами та транспортування банківських валютних документів банки використовують міжнародну міжбанківську фінансову телекомунікаційну мережу SWIFT. Вихід на цю систему має підсистема «Управління валютними операціями» та інші підсистеми, що потребують інформаційного зв’язку із західними банками-кореспондентами.

Банки також можуть користуватись послугами міжнародних інформаційних агентств, які надають інформаційні послуги в бан­ківській і фінансовій сферах. Зокрема, таким інформаційним агентством є REUTERS, послугами якого користуються більшість банків України. Засобами цієї інформаційної системи банки користуються для отримання фінансової інформації щодо курсів валют, котирувань цінних паперів та інших фінансових інструментів, а також для укладання угод на здійснення фінансових операцій з валютою та цінними паперами.

Перспективні банківські технології та їхня характеристика. З метою розширення збуту банківських послуг, залучення нових клієнтів, підвищення рейтингу банку та зменшення собівартості банківських послуг у своїй діяльності банки використо­вують засоби Інтернету (Інтернет-банкінг) та телефонного банкін­гу. Використання цих передових інформаційних технологій за- безпечує такі переваги:

  • зручність для клієнтів;

  • можливість цілодобового надання послуг;

  • надання потенційним і діючим клієнтам можливості в режимі реального часу ознайомлюватися з наборами банківських продуктів.

Основні напрями використання Інтернет-банкінгу такі: електронне обслуговування корпоративних клієнтів; електронне обслуговування на дому (houm banking) для приватних осіб і малого бізнесу; віртуальний банк — це доступ майже до всіх банківських продуктів через Інтернет.

Електронне обслуговування на дому (houm banking) у будь-який час дає змогу клієнту:

  • виконувати моніторинг, аналіз і управління своїм банківським портфелем;

  • виконувати нефінансові операції (надсилати різні інформа­ційні запити, листи у відділ з роботи з клієнтами і т. ін.);

  • виконувати перекази коштів між своїми рахунками в режимі on-line;

  • виконувати поточні клієнтські платежі за електроенергію, за комунальні послуги і т. ін.;

  • розміщувати капітали на фінансових ринках;

  • виконувати платіжні карткові операції по своїх картках;

  • випробувати роботу з демоверсіями різних банківських продуктів.

Віртуальний банк — це надання комплексних банківських послуг через Інтернет. Організація віртуального банку в World Wide Web значно дешевша, ніж організація широкої мережі філій та відділень банку. Як правило, за допомогою такого банку можна здійснювати будь-які безготівкові платежі, купувати і продавати валюту, оплачувати комунальні послуги, рахунки операторів стільникового й пейджингового зв’язку і т. д.

Значною перевагою Інтернет-банкінгу є те, що замість спеціалізованих програм можна використовувати стандартний Інтернет-броузер. Клієнтові немає потреби встановлювати спеціальне програмне забезпечення, досить отримати в банку ім’я з паролем для входу в систему й дискету з ключем для електронно-цифрового підпису (ЕЦП) своїх розпоряджень. Користувач одержує по Інтернету безліч додаткових послуг, до того ж має можливість керувати своїм рахунком з будь-якого місця планети, де є доступ до www. Проведення транзакцій через Інтернет значно заощаджує час і гроші: у банків відпадає необхідність в операційних відділах для спілкування з клієнтами. Ця економія дозволяє їм знижувати комісійні на проведення транзакцій.

Головна вада Інтернет-банкінгу — процедура внесення грошей на рахунок. Якщо банк «напіввіртуальний» (тобто надає послуги і через Інтернет, і через off-line), то цю проблему легко розв’язати, відвідавши реальний банк. Якщо ж клієнт хоче поповнювати рахунок без візитів, то ця операція потребує додаткових витрат (банківські та поштові перекази обкладаються комісійними).

Ще одним сучасним перспективним видом сервісу, який можуть надавати банки клієнтам, є телефонний банкінг. Банківські центри телефонного обслуговування на Заході називаються Call-центрами. Українські банки також почали створювати такі центри. Найпоширенішим сервісом, який надають Call-центри клієнтам, є отримання довідки про банківські продукти та послуги, інформації про курси валют та про стан особових рахунків. Розвитком телефонного банкінгу є використання засобів мобільного зв’язку. Використовуючи SIM-карту, яка вставляється в мобільні телефони, що підтримують стандарт GSM, мобільний телефон стає своєрідним комп’ютерним терміналом. На SIM-карту можна завантажити меню банківського продукту й виконувати в дистанційному режимі певні операції. Мобільні телефони стандарту GSM мають засоби криптографічного захисту каналів зв’язку. За допомогою мобільного телефону можна отримувати SМS-повідомлення. Служба коротких SMS-повідомлень, що є в будь-якого оператора стільникового зв’язку, може надавати клієнтові всю інформацію про стан залишків на його рахунках, а також виписки по рахунках за необхідний період.