13.3. Завдання для перевірки знань

Для самостійної перевірки знань доцільно сформулювати докладні відповіді на поставлені запитання і перевірити їх повноту та правильність за допомогою матеріалів пропонованих літератур­них джерел.

1. Схарактеризуйте систему «нетто»-платежів.

2. Схарактеризуйте систему «бутто»-платежів.

3. Схарактеризуйте архітектуру системи електронних платежів (СЕП) України.

4. Основні принципи функціонування СЕП.

5. Призначення СЕП та її роль у банківській системі України.

6. Характеристика та призначення АРМ-3 в СЕП.

7. Характеристика та призначення АРМ-2 в СЕП.

8. Характеристика та призначення АРМ-1 в СЕП.

9. Які основні види робіт, що виконуються в режимі «Початок робочого дня»?

10. Які основні види робіт виконуються в режимі «Передавання та прийняття платіжних документів»?

11. Які основні види робіт виконуються в режимі «Кінець робочого дня»?

12. Які правила побудови імен файлів у СЕП?

13. Які файли вміщують інформацію про платежі банку? Їхній основний зміст та призначення.

14. Які файли можна віднести до технологічних?

15. Що таке файли-квитанції? Їхнє основне призначення та зміст.

16. Завдяки чому досягається унікальність ідентифікації файлів СЕП?

Тема 14. Автоматизоване оброблення інформації на фондовому ринку

14.1. Методичні поради до вивчення теми

Зміст теми. У цій темі розглядається комплекс питань, пов’язаних з автоматизацією розрахункових операцій з цінними паперами (ЦП) на фондовому ринку. Наводиться аналіз інфраструктури ринку ЦП. Розглядається склад й аналізуються функції учасників фондового ринку з погляду оброблення інформації. Наводиться схема взаємодій учасників фондового ринку та аналізуються інформаційні потоки, що виникають у процесі взаємодії учасників ринку. У темі наводиться загальна характеристика структури інформаційних систем фондового ринку. Розглядаються основні функції біржі, організаційна структура біржі, структура автоматизованої системи фондової біржі, а також етапи уніфікованої технології оброблення інформації на фондовій біржі.

Наводиться характеристика системи позабіржової торгівлі. Описується структура автоматизованої позабіржової фондової торгової системи. Розглядаються система електронного доступу до торгів, технологія розміщення замовлень торговцями в торговій системі.

Розглядаються основні функції та організаційна структура депозитаріїв, структура автоматизованої системи депозитарію, основні функції й організаційна структура реєстраторів, структура автоматизованої системи реєстраторів. Аналізується програмне забезпечення реєстраторської та депозитарної діяльності. Наводиться характеристика комплексів задач «Депозитарій» та «Зберігач». Характеризуються функції інвестиційної компанії по роботі з ЦП. Наводиться структура інформаційної підсистеми робо­ти з ЦП в інвестиційній компанії.

Пояснення до теми. Під час вивчення матеріалу цієї теми необхідно приділити особливу увагу дослідженню основних понять і структури фондового ринку, видів діяльності на фондовому ринку, аналізу функцій суб’єктів фондового ринку.

Фондовий ринок — це інститут або механізм, що зводить разом покупців (пред’явників попиту) і продавців (постачальників) фондових цінностей, тобто ЦП.

Поняття фондового ринку й ринку ЦП збігаються. Відповідно до визначення товаром, що обертається на даному ринку, є ЦП, що, у свою чергу, визначають склад учасників даного ринку, його місце розташування, порядок функціонування, правила регулювання і т. ін.

Слід зазначити, що майже всі ринки знаходять висвітлення в інструментах ринку ЦП. Наприклад, ринок знову зробленої продукції та послуг репрезентований коносаментами, товарними ф’ючерсами й опціонами, комерційними векселями; ринок землі й природних ресурсів — заставними листами, акціями, облігаціями, забезпеченням яких слугують земельні ресурси, і т. д.

У прийнятій у вітчизняній і міжнародній практиці фінансовий ринок прийнято розподіляти на грошовий і ринок капіталів.

Фондовий ринок є сегментом як грошового ринку, так і ринку капіталів, тому що також включає рух прямих банківських кредитів, перерозподіл грошових ресурсів через страхову галузь, внутрішньофірмові кредити і т. д.

У ринковій економіці ринок ЦП є основним механізмом перерозподілу грошових нагромаджень. Фондовий ринок створює ринковий механізм вільного, хоча й регульованого переливання капіталів у найефективніші галузі господарювання.

Фондовий ринок складається з таких компонентів: суб’єктів ринку; власне ринку (біржовий, позабіржовий фондові ринки); органів державного регулювання і нагляду, саморегулювальних організацій (об’єднання професійних учасників ринку ЦП).

Суб’єктами ринку ЦП є: емітенти — держава в особі уповноважених нею органів, юридичні особи і громадяни, що залучають на основі випуску ЦП необхідні їм кошти і виконують від свого імені передбачені в цінних паперах зобов’язання; інвестори — громадяни або юридичні особи, що отримують ЦП у власність, повне господарське ведення або оперативне керування з метою здійснення засвідчених цими ЦП майнових прав; професійні учас­ники ринку цінних паперів — юридичні особи і громадяни, що здійснюють види діяльності, визнаної професійною на ринку ЦП.

Фондовий ринок поділяється на первинний і вторинний. Первинний ринок поєднує фазу конструювання нового випуску ЦП і їхнє первинне розміщення. Вторинний ринок — це ринок, на якому обертаються раніше емітовані на первинному ринку ЦП.

ЦП є товаром, що обертається на фондовому ринку. Тому, перш ніж перейти до розгляду особливостей побудови й функціонування фондового ринку, необхідно розглянути, що містить поняття ЦП і які документи можуть обертатися на ринку ЦП.

Отже, ЦП — це права на ресурси, що відповідають таким вимогам, як: обіговість, доступність для цивільного обігу, стандарт­ність і серійність, документальність, регулювання і визнання державою, ліквідність.

ЦП можуть існувати у формі відособлених документів або записів на рахунках.

Під час вивчення теми необхідно дослідити види професійної діяльності на фондовому ринку, що потребують автоматизації.

Так, професійна діяльність на фондовому ринку поділяється на такі види: перерозподіл грошових ресурсів і фінансове посередництво (брокерська та дилерська діяльність, діяльність щодо організації торгівлі ЦП); організаційно-технічне обслуговування операцій з ЦП (депозитарна діяльність, консультаційна діяльність, діяльність щодо ведення і збереження реєстру акціонерів, розрахунково-клірингова діяльність щодо ЦП, розрахунково-клі­рингова діяльність щодо коштів (у зв’язку з операціями з ЦП)).

Брокерською діяльністю визнається здійснення угод з ЦП на основі договорів комісії та доручення (фінансовий брокер).

Дилерською діяльністю визнається здійснення угод купівлі-продажу ЦП від свого імені і своїм коштом шляхом публічного оголошення цін купівлі і продажу ЦП із зобов’язанням купівлі і продажу цих ЦП за оголошеними цінами (інвестиційна ком­панія).

Діяльність щодо організації торгівлі ЦП — це надання послуг, що сприяють здійсненню угод з ЦП між професійними учасниками ринку ЦП (фондові біржі, фондові відділи товарних і валютних бірж, організовані позабіржові системи торгівлі ЦП).

Депозитарною діяльністю визнається діяльність щодо збереження ЦП і/чи обліку прав на ЦП (спеціалізовані депозитарії, розрахунково-депозитарні організації, депозитарії інвестиційних фондів).

Консультаційною діяльністю визнається надання юридичних, економічних та інших консультацій з приводу випуску й обігу ЦП (інвестиційний консультант).

Діяльність щодо ведення і збереження реєстру — це надання послуг емітенту з внесення імені власників іменних ЦП до відповідного реєстру (спеціалізовані реєстратори).

Розрахунково-кліринговою діяльністю щодо ЦП визнається діяльність з визначення взаємних зобов’язань з постачання (переказу) цінних паперів учасників операцій з ЦП (розрахунково-депозитарні організації, клірингові палати, банки і кредитні установи).

Розрахунково-клірингова діяльність щодо коштів — це діяльність з визначення взаємних зобов’язань і/чи з постачання (переказу) коштів у зв’язку з операціями з ЦП (розрахунково-депози­тарні організації, клірингові палати, банки і кредитні установи).

Відповідно до чинного законодавства професійні учасники ринку ЦП мають право поєднувати різні види діяльності, за винятком сполучення діяльності дилера або брокера з посередницькою діяльністю.

Державне регулювання фондового ринку України здійснюють: Міністерство фінансів України, Національний банк України, Антимонопольний комітет України, Фонд державного майна України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, яка забезпечує єдину державну політику у сфері фондового ринку.

Проаналізуйте інформаційні потоки між суб’єктами фондового ринку на підставі проведення дослідження функцій учасників фондового ринку. На рис 14.1 подано схему взаємодії учасників фондового ринку.

Рис 14.1. Схема взаємодії учасників фондового ринку

За даними журналу «Фондовий ринок України» за 2001 р., в Україні Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) були зареєстровані: 843 торговці ЦП, 403 реєстратори, 3 депозитарії (Національний депозитарій України, Міжрегіональний фондовий союз та Депозитарій НБУ для державних цінних паперів), 75 зберігачів, 5 бірж (Українська фондова біржа (УФБ), Київська міжнародна фондова біржа (КМФБ), Українська міжбанківська валютна біржа, Донецька фондова біржа, Придніпровська фондова бір­жа), 2 торговельно-інформаційні системи (Позабіржова фондова інформаційна система, Український центр сертифікатних аукціонів).

Надзвичайно важливу роль під час проектування, побудови, удосконалення інформаційних систем фондового ринку відіграє аналіз функцій, що підлягають автоматизації в кожній категорії систем фондового ринку.

Так, можна виокремити такі категорії інформаційних систем фондового ринку:

• інформаційні системи обліку прав власності на ЦП;

• інформаційні системи біржової торгівлі;

• інформаційні системи позабіржової торгівлі;

• інформаційні системи торговців ЦП.

Розглянемо основні функції інформаційної системи обліку прав власності на ЦП.

Облік прав власності на ЦП ведеться реєстраторами і депози­таріями.

Реєстратор — це юридична особа, суб’єкт підприємницької діяльності, який одержав у встановленому порядку дозвіл на ведення реєстрів власників іменних ЦП.

Роботу реєстраторів можна поділити на кілька етапів. На першому етапі проводиться реєстрація документа (присвоєння вхідного номера, дати й часу одержання документа), встановлюються категорія і тип акцій, щодо яких складено документ.

На другому етапі визначається призначення операції, яку необхідно зробити в реєстрі відповідно до цього документа. При цьому вказується тип операції: інформаційна, глобальна, технічна, перенесення ЦП з одного особового рахунка на інший, зазначаються дані про ініціатора операції (дані про зареєстровану особу). Відбувається повна підготовка документа до проведення операції, і він передається на оброблення.

На третьому етапі здійснюється проведення призначеної операції в реєстрі із зазначенням особових рахунків учасників операції та кількості акцій.

Саме ця технологічна конструкція здійснюється під час оброб­лення інформації в реєстраторів, що дозволяє найповніше реалізувати вимоги до обов’язків реєстратора щодо ведення реєстру і здійснювати постійний контроль за станом реєстру.

Отже, діяльність щодо ведення реєстру охоплює:

1. Ведення в хронологічному порядку реєстраційного журналу за кожною категорією ЦП.

Запис, який вноситься до реєстраційного журналу, має містити інформацію про:

а) номер запису (номер привласнюється послідовно за часом надходження документа, що є підставою для внесення запису до реєстру);

б) дату й час внесення запису (а саме дату й час одержання реєстратором документів, що є підставою для внесення запису до реєстру);

в) документ(и), що є підставою для внесення запису до реєстру;

г) тип операції з ЦП;

ґ) ім’я (найменування) особи, що вноситься до реєстру, із зазначенням, є вона власником, номінальним власником чи заставоутримувачем, і номер її особового рахунка;

д) зміну кількості та категорій (типу) цінних паперів, що враховуються на рахунку зареєстрованого чи осіб, обтяжених зобо­в’язаннями;

Реєстраційний журнал ведеться по кожній категорії оголошених емітентом іменних ЦП.

Відповідно до визначення реєстраційного журналу він є голов­ним документом системи ведення реєстру, тому що містить ос- новну сукупність даних, що забезпечують ідентифікацію зареєстрованих осіб і облік їхніх прав щодо ЦП, зареєстрованих на їхнє ім’я.

2. Ведення особових рахунків зареєстрованих осіб.

3. Ведення особових рахунків зареєстрованих заставоутримувачів.

4. Ведення обліку ЦП на рахунках емітента, пов’язаних із проведенням глобальних операцій і операцій з викуповування й погашення ЦП.

5. Ведення журналу обліку виданих, погашених і зниклих сертифікатів (у разі випуску документарних ЦП).

За документарних випусків видача сертифіката здійснюється на підставі документа, що засвідчує права власності, чи на запит зареєстрованої особи.

6. Ведення обліку запитів, отриманих від зареєстрованих осіб та зареєстрованих заставоутримувачів, і відповідей по них, зокрема відмовлень від перереєстрації прав власників і номінальних власників іменних ЦП у реєстрі.

7. Ведення обліку нарахованих доходів по ЦП.

У системах обліку прав власності на ЦП можна виокремити такі загальні функції: початкове формування реєстру або частини реєстру, яке охоплює облік емісії ЦП та облік первинного розміщення акцій; коригування інформації про випуск ЦП у результаті глобальних або корпоративних операцій над випуском ЦП; ведення особових рахунків і/або рахунків депо, яке охоплює облік особових рахунків акціонерів, облік заставоутримувачів і номінальних утримувачів ЦП, реєстрацію переходу права власності на ЦП, облік операцій з купівлі цінних паперів, облік операцій з продажу ЦП; формування вихідних даних щодо підтвердження прав власності, а саме виписки з реєстру для акціонера або рахунка — депо інвестора, реєстру акціонерів для проведення загальних зборів, звітності реєстратора, а також нарахування дивідендів.

У загальному вигляді інформаційна система реєстратора може складатися з таких АРМ: реєстратора документів, адміністратора, оператора, бухгалтерії.

Депозитарій ЦП — це юридична особа, яка провадить лише депозитарну діяльність і може здійснювати кліринг та розрахунки за угодами щодо ЦП.

Депозитарна діяльність пов’язана з наданням послуг щодо зберігання ЦП незалежно від форми їх випуску, відкриття та ведення рахунків у ЦП, обслуговування операцій на цих рахунках (включаючи кліринг і розрахунки за угодами щодо цінних паперів) та обслуговування операцій емітента щодо випущених ним ЦП.

Національна депозитарна система України складається з двох рівнів: нижчий — це зберігачі, які ведуть рахунки власників ЦП, та реєстратори власників іменних ЦП; вищий — це Національний депозитарій України і депозитарії, що ведуть рахунки для зберігачів та здійснюють кліринг і розрахунки за угодами щодо ЦП. Депозитарії та зберігачі ведуть реєстри власників іменних ЦП.

Обслуговування обігу державних ЦП, зокрема депозитарну діяльність щодо цих паперів, здійснює Національний банк України. Особливості депозитарної діяльності з державними ЦП встановлює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку спільно з Національним банком України.

Сферою діяльності Національної депозитарної системи є: стан­дартизація обліку ЦП згідно з міжнародними стандартами; уніфікація документообігу щодо операцій з ЦП й нумерація ЦП, випущених в Україні, згідно з міжнародними стандартами; відпові­дальне зберігання всіх видів ЦП як у документарній, так і в бездокументарній формах; реальна поставка чи переміщення з рахун­ка в ЦП з одночасною оплатою коштів відповідно до розпоря­джень клієнтів; акумулювання доходів (дивідендів, відсоткових виплат і виплат з погашення тощо) щодо ЦП, взятих на обслуговування системою, та їх розподіл за рахунками.

До компетенції Національного депозитарію належать: стандар­тизація депозитарного обліку відповідно до міжнародних норм; стандартизація документообігу щодо операцій з ЦП й нумерація (кодифікація) ЦП, випущених в Україні, відповідно до міжнародних норм; встановлення відносин і налагодження постійної взаємодії з депозитарними установами інших країн; укладання як двосторонніх, так і багатосторонніх угод про пряме членство або кореспондентські відносини для обслуговування міжнародних операцій з ЦП учасників Національної депозитарної системи; кон­троль за їх кореспондентськими відносинами з депозитарними установами інших країн.

Депозитарій «Міжрегіональний фондовий союз» (МФС) також має ієрархічну структуру: МФС, філіал МФС, учасник (зберігач).

Зберігачем є юридична особа (комерційний банк або торговець ЦП), яка має дозвіл на зберігання та обслуговування обігу ЦП і операцій емітента з ЦП. Зберігачі підписують з депозитарієм договір на відкриття рахунка в ЦП.

Інформаційна система депозитаріїв також складається з двох рівнів: комплексів задач «Депозитарій» та «Зберігач», що є складовими автоматизованої системи оброблення інформації Депозитарію (АСОІД).

Ця інформаційна система призначена для автоматизованого обліку, зберігання та обігу ЦП, випущених у документарній і бездокументарній формах на рівнях депозитарію та зберігачів, і вирішує такі завдання:

• автоматизоване ведення узагальнених рахунків у ЦП зберігачів і рахунків емітентів на рівні депозитарію;

• автоматизоване ведення рахунків у ЦП депонентів зберігачів — юридичних та фізичних осіб;

• автоматизоване виконання депозитарних операцій — адміністративних, облікових, інформаційних, глобальних на рівнях депозитарію та зберігачів;

• забезпечення системи захисту інформації, що передається між учасниками СЕР у вигляді електронних документів по каналах передавання даних.

Технологія оброблення інформації організована за принципом формування послідовності операційних днів та перевір- ки балансів по ЦП зберігачів і стану узагальнених рахунків цих зберігачів у депозитарії наприкінці кожного операційно- го дня.

Автоматизована інформаційна система зберігача зазвичай складається з АРМ «Зберігач», АРМ завідувача фінансової служби, АРМ бухгалтера, АРМ операціоніста в бек-офісі.

Розгляд інформаційної системи біржової торгівлі слід розпочати з вивчення основних понять та функцій фондової біржі.

Біржа являє собою ринок позичкових капіталів, на якому відбувається торгівля ЦП — акціями, облігаціями, паями і т. ін.

Основна роль фондової біржі полягає в обслуговуванні руху капіталів, що опосередковує розподіл і перерозподіл національного доходу як у цілому в народному господарстві, так і між соціальними групами та галузями економіки.

Фондова біржа виконує такі функції:

• мобілізацію і концентрацію тимчасово вільних грошових нагромаджень і заощаджень продажем ЦП біржовим посередникам на первинному і вторинному фондових ринках;

• кредитування і фінансування держави і приватного сектору купівлею їхніх ЦП на первинному ринку і перепродажем на вторинному, а також кредитування і фінансування біржових спекулянтів здійсненням угод на вторинному ринку;

• концентрацію операцій з ЦП, установлення на них цін, що відображають рівень і співвідношення попиту та пропозиції.

Учасники біржового ринку, що ведуть торги на біржі, можуть безпосередньо перебувати в торговельному залі біржі або брати участь у торгах через посередництво віддаленого термінала, що з’єднаний з торговельною підсистемою біржі.

Уніфікована технологія роботи фондової біржі складається з кількох взаємозв’язаних етапів:

• передторговельного;

• проведення торгів;

• проведення розрахункових операцій;

• завершального.

На передторговельному етапі відбувається розв’язання питань, пов’язаних з: допуском підприємств і фізичних осіб до торгівлі на біржі, допуском ЦП до офіційного котирування.

Основними параметрами допуску до офіційної біржової торгів­лі на більшості бірж є: загальний обсяг акцій, що допускаються до котирування, час функціонування емітента акцій, що допускаються до торгівлі, як підприємства.

Допуск ЦП на біржу включає лістинг ЦП та котирування.

Результати лістингу публікуються в бюлетенях біржі та відоб­ражаються на інформаційних серверах бірж.

На вітчизняних біржах у відділ лістингу біржі подаються: заявка на бланку, дані про реєстрацію випуску ЦП (найменування, номінал, номер випуску), повідомлення про згоду з правилами допуску до котирування, нотаріально завірена копія статуту, копія свідоцтва про державну реєстрацію емітента, копія проекту емісії, бухгалтерський баланс, звіт про розподіл прибутків за останній фінансовий рік.

Отже, на передторговельному етапі виконуються: формування та нагромадження всієї інформації, що передує та супроводжує біржовий процес, а також видача біржової інформації та результатів аналізу біржового процесу, формування та приймання замовлень на здійснення операцій з ЦП.

Біржове котирування акцій має важливе значення для компанії, тому що однією з передумов одержання кредитів і позик нею слугує сприятлива картина біржових показників її акцій (ринковий курс, дивіденди, загальний прибуток на акції і т. д.).

Для того щоб ЦП котирувався на біржі, він повинен бути допущений до котирування рішенням відповідного органу фондової біржі.

Методи котирування можуть бути зведені до двох основних:

• визначення єдиного середнього біржового курсу, за яким може бути виконано більшість поданих замовлень (єдиний курс вважається найрепрезентативнішим і публікується у пресі);

• фіксації курсів, за якими були фактично укладені угоди (у цьому разі публікують або всі зміни курсів, або тільки граничні їхні відхилення, тобто вищий і нижчий курси, за якими фактично було укладено угоди).

Метод встановлення єдиного курсу називають ще фіксинговим котируванням. Англійській термін Fixing означає зіставлення в певний час (один чи кілька разів на тиждень, але не більш як один раз на день) реального попиту та пропозиції ЦП.

Під час проведення фіксингового котирування використовуються два типи котирування — спеціальне та нормальне.

Спеціальне котирування — це особливий стан котирування, який здійснюється обчислювальною системою із застосуванням відповідного програмного забезпечення. У разі використання цього типу котирування дані щодо курсів ЦП уводяться в автоматизовану систему вручну.

Нормальне котирування — це робочий тип фіксингового котирування, який здійснюється обчислювальною системою із застосуванням відповідного програмного забезпечення в автоматичному режимі.

Проведення котирування ЦП здійснюється на етапі проведення торгів. На цьому самому етапі фіксуються угоди з ЦП.

На етапі проведення торгів відбувається безпосередній контакт покупця та продавця ЦП, а також укладання угоди, встановлення рівноважних ринкових цін (поточних курсів) і т. д.

На етапі проведення розрахункових операцій як між покупцями й продавцями, так і між біржею й учасниками торгів відбувається залік зобов’язань, оформлення та реєстрація угод і т. д.

На завершальному етапі формуються звіти за здійсненими та зареєстрованими угодами, звіт про наявність та видатки коштів учасників і т. д.

Здійснення угод із ЦП та підтримка технологічних етапів забезпечуються рядом функціональних підсистем.

До складу біржової торгової системи УФБ входять: АРМ адміністратора системи, АРМ брокера, АРМ маркетмейкера, АРМ офіцера охорони.

Розгляд інформаційних систем позабіржового ринку необхідно також розпочати з розгляду визначень позабіржового ринку та його функцій.

Існує кілька визначень позабіржового ринку, з яких найпростішим є таке: позабіржовий ринок — це купівля-продаж ЦП (здійс­нення угод із ЦП) поза фондовою біржею.

Отже, під інформаційною системою позабіржової торгівлі розуміють інформаційну систему, що підтримує здійснення угод з ЦП поза фондовою біржею і реалізує операції з ЦП в межах позабіржових технологій фондового ринку.

Позабіржової ринок сприяє розвитку послуг інвестиційного консультування й керування портфелями ЦП, що наближає фондовий ринок передусім до дрібного інвестора і його інтересів.

Основна різниця між біржовими й позабіржовими технологіями полягає в тому, що учасники позабіржової торгівлі працюють зі «своїми» депозитаріями, реєстраторами, банками, а не одержують депозитарні, розрахунково-клірингові послуги в одному місці — на біржі.

Позабіржовий ринок може бути різною мірою впорядкованим. Це може бути і «неорганізований» контакт покупця та продавця, і використання таких сучасних досягнень у сфері інформаційних систем, як електронні торгові інформаційні системи, що є прикладом «організованого» позабіржового ринку.

Сучасні інформаційні технології позабіржової торгівлі дозволяють учасникам торгувати зі свого робочого місця, надають одні й ті самі послуги, необхідні для здійснення торгівлі, об’єднують учасників торгів за допомогою комп’ютерних мереж.

До основних функцій інформаційної системи позабіржової тор­гівлі належать: моніторинг ринку в режимі реального часу, надання інформації щодо переліку ЦП, що допущені на торги, про емітентів, щодо котирування ЦП, проведення переговорів між учасниками торгів на екранах дисплеїв у режимі реального часу, здійснення торговельної операції, фіксування угоди, формування повідомлень для розрахунково-клірингової та депозитарної систем і реєстраторів.

Система електронного доступу до торгів дозволяє проводити розміщення замовлень безпосередньо в торговій системі, оминаючи брокера.

Крім того, торгівля з використанням системи електронного доступу надає можливості одержання докладної інформації про стан ринку; доступу до котирувань ЦП та інших фінансових інструментів у реальному часі; аналізу ринку на більш якісному рів­ні за допомогою додаткової інформації про замовлення маркет­мейкерів на ринку; одержання інформації про рух цін акцій у вигляді графіків, про стан основних фондових індексів, а також додаткової інформації, зокрема, про стан торгового рахунка, облік усіх угод, ордерів, позицій, прибутків, збитків в автоматичному режимі.

В Україні на сьогоднішній день найбільшим організатором торгівлі на позабіржовому ринку є Перша фондова торговельна система (ПФТС). Програмне забезпечення ПФТС складається з інформаційних систем «ПФТС-інформ» і «ПФТС On-line» та систем організації торгів, таких як програми торговельних терміналів «Ринку замовлень», «ПФТС Аукціон», «ПФТС Вексель», «ПФТС Банк».

Проведіть дослідження функцій торговців ЦП.

Зауважимо, що торговцем ЦП вважається юридична особа, яка отримала дозвіл на здійснення діяльності щодо випуску й обігу ЦП як виключної. Торговці організаційно оформленого ринку згідно із світовою практикою іменуються брокерами (якщо вони здійснюють комісійну діяльність) або дилерами (якщо вони проводять комерційні операції, здійснюючи купівлю-продаж від свого імені та за свій рахунок). Комісійною (або брокерською) діяльністю щодо ЦП вважається здійснення цивільно-правових угод щодо ЦП, які передбачають поставку ЦП новому власнику на підставі договорів доручення чи комісії за рахунок своїх клієнтів.

Основними функціями інформаційної системи торговців ЦП є: документальне оформлення угод щодо ЦП, облік виконання зобо­в’язань компанії по угодах з клієнтами, формування звітів про рух грошових коштів і ЦП компанії та клієнтів, звітності для керівництва та для клієнтів, формування та надання звітності для контролюючих органів, постійний зв’язок з біржею ЦП та по- забіржовими торговельними системами, організація роботи з ЦП клієнтів на біржі, аналіз діяльності компанії з управління портфе­лем ЦП.

Автоматизована система торговців ЦП може складатися з таких АРМ: завідувача фінансової служби, операціоніста бек-офісу, бухгалтера, систем, що дозволяють отримувати інформацію з бірж і позабіржових систем.

АРМ завідувача фінансової служби. виконує операції, пов’язані з обліком і контролем виконання фінансового плану компанії.

АРМ операціоніста бек-офісу виконує операції, пов’язані з реєстрацією клієнтів та угод з ними, обліком ЦП, оформленням операцій по руху ЦП та наданням інформації у вигляді звітності.

АРМ «Біржа» здійснює операції, пов’язані із зовнішньою діяль­ністю компанії на біржі. Тут відбуваються і фіксуються всі опе­рації щодо купівлі-продажу ЦП, власні операції компанії на тор­гах біржі, встановлюється зв’язок з біржею для передачі замов­лень брокеру.

АРМ бухгалтера виконує операції щодо перевірки та оформлення операції руху ЦП, розрахунок податків.

АРМ «Аналітик» проводить аналіз фінансової звітності, допомагає виробити стратегію роботи на біржі, здійснює аналіз та управління портфелем ЦП.

До складу програмного забезпечення торговців також входять програми технічного аналізу фондових ринків.

Державне регулювання ринку ЦП — це здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком ЦП та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері. Державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Державна комісія з ЦП та фондового ринку (ДКЦПФР).

Основними завданнями Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку є: формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування ринку ЦП та їх похідних в Україні; сприяння адаптації національного ринку ЦП до міжнародних стандартів; координація діяльності державних органів з питань функціонування в Україні ринку ЦП та їх похідних; здійснення державного регулювання та контролю за випуском і обігом ЦП та їх похідних на території України, додер­жанням законодавства у цій сфері; захист прав інвесторів вживанням заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку ЦП, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень; сприяння розвитку ринку цінних паперів; узагальнення практики застосування законодавства України з питань випуску й обігу ЦП, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення.

Інформаційна система ДКЦПФР повинна забезпечувати облік і контроль за випуском та обігом ЦП в Україні; облік виданих дозволів на обіг ЦП українських емітентів за межами України; облік учасників ринку ЦП, а саме: облік даних про державну реєстрацію фондових бірж та позабіржових торговельно-інформацій­них систем, облік даних про державну реєстрацію саморегулю- вальних організацій, що створюються особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку ЦП, облік підготовки фахівців з питань фондового ринку, облік та аналіз звітності учасників фондового ринку.

Основу інформаційного забезпечення ІС ДКЦПФР становить уніфікована та специфічна звітність, що надходить від суб’єктів фондового ринку: емітентів, інвестиційних фондів та інвестиційних компаній, торговців ЦП.