Література до і розділу:

1.С.Б.Кримський. Архетипи української культури// Феномен української культури.-К.-1996.-С.97-98.     

2. Є.Головаха. Майбутнє соціології і типологія соціальних феноменів//  Круглий стіл. Суспільство і соціологія на межі третього тисячоліття// Соціологія: теорія, методи, маркетинг.-№3.-1999.-С.8.

3. К.Г.Юнг. Воспоминания. Сновидения. Размышления. - К,1994.-С.374 та ін.; Синхронистичность.- М.-К.,1997.

4. Р.А.Уилсон. Психология эволюции.- К.-1998р.

5. Р.Генон. Кризис современного мира.- М.,1991.

6. О.А.Донченко. Социетальная психика.-.-1994.

7. Gordon Lawrence. People types and tiger stripes. A practical guide to learning styles. Center for applications of psychological types, ins.1989

8. А.Т.Фоменко. Глобальная хронология.- М.,1997.

9. А.В.Букалов. Архетипы, принцип синхронистичности К.Г.Юнга и феномен периодичности человеческой истории// Соционика, ментология и психология личности.-№5.-1997; А.В.Букалов. О связи психоинформационного пространства со структурой событий в физическом пространстве-времени. Синхроника// Там же.- №4.- 1999.

10. Термін Бенуа Б. Мандельброта (Фрактальная геометрия природы. 1982р.). Див. Фракталы в физике. Труды Международного симпозиума.- М.,1988; Е.Федер. Фракталы.-М., 1991 та ін.

11. Е. Durkheim: Les formes elementaires de la vie religieuse, P.U.F., Paris, 1968, p.167; La division du travail social, P.U.F., Paris, 1978, p.VI.

2. Архетип соцієтальної психіки.

                   Як  говорилося попереду, індивід, індивідуальність, особистість в ході людської історії - вторинне явище. Дуже довгий час було лише “ми”: група, сім”я тощо. За цей час в людській психокультурі зформувалася величезна кількість цінностей, норм, установок, імпринтів, архетипів, які й досі відіграють роль латентних мотивів в поведінці окремого індивіда. Недарма індивідуальна психіка не може протистояти соцієтальній. Остання сильніша у своїй регулятивній функції. Будь-яка, навіть найталановитіша людина, в якийсь момент пасивно підкорюється  рішенням свого начальника або іншої вищестоячої особи, без міркування приймає думку своїх друзів, сусідів або партії, манеру говорити і поводитися, смаки свого оточення  тощо. А в натовпі навіть дуже поміркована людина може приєднатися до крайніх форм насильства, паніки, жорстокості або ентузіазму. Через “я” людини  завжди говорить “ми” соціуму ( див. Г.Ле Бон, Г.Тард, з.Фрейд, С.Московичи та ін.).

         Таким чином суспільство, соціум через набуті властивості історичного “ми” постійно чинить вплив на індивіда через свої структури, інституції, мову, символіку та інші “внутрішні” закони колективного підсвідомого. В цьому сенсі в діях та вчинках особистості  відсутня риса індивідуального вибору (свободи волі), вони є простим відображенням логіки співвідношення елементів основних соціальних практик (соціальної волі) (див.Ю.Хабермас, М.Фуко, Ж.Лакан, Ж.Дерріда, Л.Альтюсер та ін.).

         Історичне і сучасне “ми” проявляється і у такому феномені як буденна масова свідомість, де завжди переплітаються неусвідомлювані архетипічні установки і такі, що в нашу технізовану епоху свідомо формуються тими чи іншими зацікавленими агентами за допомогою ЗМІ та інших засобів масової комунікації. На особистість діють квантовані порції  світосприймання, сконцентровані у соціальних стереотипах (схематичних і спрощених уявленнях про ті чи інші явища, події, ситуації), головна функція яких - швидке знання без прикладених власних зусиль. Зрозуміло, що тут є як позитивний, так і негативний аспект, питома вага яких залежить від інтересів та потреб тих, хто маніпулює масовою свідомістю.

          Сучасна людина повинна мати багату інформацію, бути обізнаною в багатьох галузях знання для того щоб нею не могли маніпулювати і застосовувати в своїх корисних інтересах інші. В більш-менш стабільному демократичному суспільстві це зробити простіше, а в умовах перманентної глобальної кризи інформація, яка діє  в суспільстві і впливає на індивіда, набуває таких внутрішніх суперечностей, з якими індивідуальна психіка не може самостійно розібратися. І виникає прекрасний грунт для вкрай свавільного маніпулювання нею через масову свідомість.

         В сучасній Україні на людину діє подвійний суперечливий інформаційний квант -  вимоги влади бути “автономно-ринковими” і “злими” до життя, та історична, масова свідомість, в якій відсутні такі патерни поведінки.  Пересічній людині важко сформувати власне ставлення до проблеми незалежності, якщо тривалий час існує вкрай суперечливе ставлення до переваг незалежного розвитку країни у різних груп населення. Вже не кажучи про можливості вибору “своєї” кандидатури майбутнього президента України чи ліквідації парламенту: підкорення інформаційного простору з метою ірраціоналізації масової свідомості, примітивізації образу реальності для пропагандистського забезпечення необхідного діючій владі сценарію - з одного боку і набуті властивості кризової масової свідомості - з другого, спричинює і кризу  індивідуальної свдомості, її фрустрованість. На рівні індивіда - це політична апатія і відхід від громадських проблем поряд із високим рівнем тривожності, невпевненості і пасивності у власному житті. На рівні суспільства - це ціннісно-моральний дефолт.

         Всі ці явища нелегко збагнути. Може, архетипічний підхід до цієї проблеми торкнеться таємниці суспільного життя. Всі ми йдемо по колу життя, все повертається і саме в цьому, в вічних повтореннях, криється розгадка багатьох психосоціальних проблем.