Структура групи і лідерства, групові ролі

Структура групи, з одного боку, чисто формальна (тренер і клієнти), з іншого — неформальна, тобто формована інтерперсональною взаємодією людей. Структура групи пов'язана з тими ролями, які виконують її (С313) учасники, а також тим соціометричним статусом, яким вони володіють. У міру розвитку групи і групової взаємодії ролева і статусна структури можуть змінитися.

Ролі — це поведінка, прийнята членами групи і розглядається ними як відповідне груповим інтересам.

Опираючись на власний досвід, кожна людина приходить в психокорекційну групу із вже певним настроєм на ту роль, яку він буде в ній грати. Роль клієнта в групі найчастіше відрізняється від тієї, яку він грає поза групою. Наприклад, поза групою клієнт — відповідальний працівник, керівник, голова сім'ї, а група визначає йому роль, не пов'язану з лідерством. Це вимагає від клієнта психологічної перебудови, розуміння необхідності нової ролі, а при її прийнятті — гнучкості в ролевій тактиці.

Потреба в тій або іншій ролі з'являється в процесі формування міжособистісних стосунків, особливо при виникненні в групі гострих ситуацій і конфліктів. Вже на самому початку формування групи в ній обов'язково з'являються певні персонажі.

Звичайно найбільш типові ролі відрізняються своєю полярністю, вони як би протиставлені один одному: гнів — кохання, сила — слабкість.

Прийнята кожним клієнтом нова роль допомагає психокорекційній групі виконувати свої основні завдання. Ефективна група потребує рівноваги позитивного і негативного. Підтримуюча коригуюча функція групи включає не лише дружні, але і недружні дії, не тільки згоду, але і незгоду. Чим гнучкішими, пластичними будуть учасники групи у своїх ролях, тим більше ефективна буде група в досягненні своєї кінцевої мети.

Групові ролі по р. Шиндлеру

а — лідер, який імпонує групі, спонукає її до дій, складає програму і додає відваги;

б — експерт, має потрібні групі або шановані нею спеціальні знання, навички або здібності. Поведінка його раціональна, самокритична, нейтральна і байдужа;

в—переважно пасивні і такі, що легко пристосовуються, члени групи, які прагнуть зберегти свою анонімність, більшість з них ототожнюється з а; (С314)

г— «найдальший» член групи, відстає від неї через відмінність від інших або страху, інколи ототожнюється і об'єднується із супротивником, що провокує групу. Супротивник — символічний представник протилежної ворожої групи або девіант.

У психокоректувальних групах прагнуть розпізнати ролі кожного учасника, оскільки невротики в природних групах часто неусвідомлено повторюють свої ролі, їх ролі є стереотипними, стійкими і мало адаптивними. Розпізнавання ролей в групі досягається за допомогою обговорення, надання зворотного зв'язку і прийняттям протилежних ролей. З цієї точки зору завдання групової психокорекції можна сформулювати як розширення репертуару ролей. Необхідно навчити індивіда різним способам поведінки, новим ролям, відмінним від тих, до яких він звик. Проте саму можливість нової поведінки в житті за межею психокорекційного середовища потрібно залишити на власний розсуд клієнта. Свобода вибору виникає у нього тоді, коли він вже оволодів новою роллю, коли вона вже у нього в репертуарі.

Виходячи з даних соціометрії, Д. Морено виділяє три основні ролі лідера в групі:

• Лідер по здібності до керівництва, який звичайно характеризується як спокійний, інтелігентний, раціональний, працелюбний, заслуговуючий довіри, самовідданий, активний, надійний.

• Лідер по популярності, ними стають люди товариські, веселі, захоплюючі, мирні, сердечні.

• «Чорна вівця» — людина, для решти членів групи неприваблива, байдужа, несимпатична і негативна.