§ 4. Керівництво психокоректувальною групою

Важливу роль в груповій корекції грає поведінка психолога, яка значною мірою визначається його теоретичною орієнтацією. Та загалом його позиція може бути охарактеризована як директивна і недирективна.

Основні завдання групового психолога

• Спонукання членів групи до прояву відносин, установок поведінки, емоційних реакцій і їх обговорення й аналізу, а також розбору запропонованих тем.

• Створення в групі умов для цілковитого розкриття клієнтами своїх проблем і емоцій в атмосфері взаємного прийняття, безпеки, підтримки і захисті.

• Розробка і підтримка в групі певних норм, гнучкість у виборі директивної і недирективної техніки дії.

Засоби дії, використовувані груповим психологом, можна умовно розділити на два види: 1) вербальні і 2) невербальні.

До вербальних відносяться:

структуризація ходу занять (одна з найважливіших функцій психолога). Це всі висловлювання, які визначають хід програми заняття. Наприклад: «Про що ви сьогодні хотіли б говорити?»; «Чия сьогодні чергу розповідати про себе?»; «Тема сьогоднішньої нашої розмови така-то і така-то». Висловлювання направлені на обмеження непродуктивної активності групи: «Чи не відвернулися ми від теми?»; «Ви це сказали у зв'язку з тим-то і з тим-то» і т.ін.

збір інформації. Психолог використовує свої питання про різні параметри суб'єктивної модальності або повторює питання інших учасників групи;

інтерпретація як найпоширеніший і неоднозначний прийомів словесної дії. Вона може відноситися як до хвулого, так і до актуального сьогодення клієнта. Це можуть бути прийоми відображення емоцій клієнта, конфронтація з ним, власне інтерпретація як (С323) постановка гіпотез про причини і наслідки поведінки клієнтів;

• переконання, які здійснюються безпосередньо і опосередковано;

• надання інформації;

• постановка завдань, які повинні виконувати клієнти. В даному випадку йдеться не стільки про активність психолога, скільки про стимуляцію членів групи до певного виду активності.

Висловлювання психолога визначають стосунки в групі у скрутних ситуаціях, до яких можна віднести наступні:

Агресивний клієнт в групі. Ефективним може бути прийом обговорення його проблематики, якщо клієнт сидить спиною до групи поза колом. Психолог обговорює цю ситуацію як етичне і психологічне завдання.

Клієнт, прагнучий до домінування і суперництва з психологом. Ефективним може бути прийом поперемінного ігнорування некоректувальних висловлювань, поведінки клієнта і несподіваного обговорення їх.

Наявність в групі пасивних клієнтів. У цій групі звичним буває тривале мовчання. Мовчання може бути використане як спосіб демонстрації клієнтам ролі їх власної активності в груповій психокоррекції, прагнення допомогти усвідомити свою відповідальність за протікання групових процесів. Тривале мовчання призводить до падіння напруги, яку воно створює спочатку, і зниженню мотивації участі в груповій психокоррекції.

Небажання клієнта говорити про себе. Психологу необхідно в цьому випадку стимулювати обговорення в групі цілей і завдань групової психокоррекції і захисних установок.

Об'єднання окремих клієнтів в підгрупи — форма відмови від групової роботи. Ці факти психолог використовує як матеріал для обговорення в групі. Ці труднощі зменшуються у міру розвитку групи, коли активність психолога зменшується і переходить до клієнтів. Завданням психолога є орієнтування активності групи, її стимулювання.

У принципі психолог, з одного боку, емоційно приймає кожного окремого клієнта, з іншою — пред'являє групі певні вимоги. Звідси, необхідний постійний контроль над співвідношенням згуртованості і напруженості в групі. Крім того, поведінка (С324) психолога повинна бути свого роду моделлю, зразком поведінки в груповій ситуації. Уважно слухаючи, звертаючи увагу на одне, ігноруючи інше, психолог сприяє створенню умов для появи змін у свідомості і самосвідомості клієнтів.

До невербальних засобів відносяться: міміка, пантомимика, жестикуляція, інтонація, проксеміка.