Балінтовські групи

У 50-х роках в лондонській клініці Тевісток під керівництвом М. Балінта стали проводитися дискусійні дослідницько-навчальні групові семінари для практикуючих лікарів. Свій узагальнений досвід Балінт виклав в книзі «Лікар, його пацієнт і його хвороба». (С385)

Спочатку балінтовскі групи були орієнтовані в основному на лікарів загальносоматичної практики (пізніше — для лікарів-психіатрів, психотерапевтів) і ставили перед собою дослідницькі і навчальні (тренінгові) завдання, роблячи наголос на відносини «лікар — хворий». Згодом на перший план виступила навчальна і мета, що підвищує кваліфікацію. Сам Балінт проводив семінари із студентами-медиками і асистентами лікарів для того, щоб зорієнтувати їх на «пацієнт-центровану|» медицину, протиставляючи їй «хворобо-центровану».

Метод Балінта виявився корисним не лише для підвищення кваліфікації лікарів, але і для навчання і розвитку представників інших професій, заснованих на взаємодії з людиною. В даний час існують варіанти балінтовських груп для психологів, вчителів, соціальних працівників, сімейних консультантів, юристів і ін. Це викликано, з одного боку, потребою в допомозі, що зростає, при аналізі відносин, що складаються в діаді «спеціаліст—клієнт», і, з іншого — адекватністю методу для цих цілей. Робота ведеться як індивідуально, так і в групах.

Центральний об'єкт дослідження в класичній балінтівській групі — відносини «спеціаліст—клієнт». Вони є об'єктивними, оскільки клієнт переносить на фахівця певні відносини (емоційні і поведінкові стереотипи), схожі з його ставленням до об'єктів свого реального життя (значущим особам, найближчого оточення). Аналіз цих відносин дає можливість більш повно зрозуміти клієнта у всьому різноманітті його зв'язків і взаємодій з реальним світом. В той же час фахівець в своїй практиці нерідко стикається з фруструючими ситуаціями. Тому йому необхідно опрацьовування вказаних феноменів в колі колег під керівництвом кваліфікованого керівника, що також дає можливість пройти навчання і набути нового досвіду. У балінтівській групі фахівець може прояснити свої почуття і ставлення| до клієнта і те, як він насправді сприймає клієнта.

Разом з класичним варіантом проведення балінтівської групи існують її екзистенціальні та інші варіанти. Так, бельгієць А. Моро, описуючи екзистенціальну систему ведення балінтівської групи, підкреслює необхідність участі в ній керівника як активного учасника обговорення. Він відкидає психоаналітичний метод інтерпретації матеріалу, що виявляється в ході обговорення, і (С386) вважає завданням учасників групи лише вираження своїх переживань, вболівання інших членів групи, розраховуючи, що в цьому відобразяться відносини «спеціаліст—клієнт», що допомагають краще зрозуміти останнього.

Якщо, по Балінту, «хворого слід осмислити одночасно в інтелектуальному і емоційному плані», то Моро вимагає відмови від інтелектуальних пояснень, оскільки для нього важливий не діагноз, а суб'єктивне буття клієнта, що осягається не раціональним шляхом, а чуттям. Для того, щоб навчити цьому фахівців, учасникам групи слід говорити не про те, що вони думають, а про те, що відчувають у взаємостосунках «спеціаліст—клієнт». Фахівців вчать бути з клієнтами невимушеними, закликати останніх говорити менше про свою проблему, а головним чином — про своє емоційне ставлення до неї. Створенню емоційного настрою служать спеціальні прийоми, наприклад, метод зустрічі — програвання ролей попарно учасниками групи, в яких один з них представляє клієнта.

Екзистенціальний варіант балінтівської групи, згідно Моро, не лише сприяє покращанню емоційного контакту фахівця з клієнтами, але і вчить його відповідати на питання, від яких фахівці в своїй практиці звичайно ухиляються, наприклад на питання невиліковно хворого клієнта про неминучу смерть.

Балінтівська група — ефективна форма підготовки і професійного зростання психологів. При цій формі роботи йдеться не про зміну особистості психолога, а про необхідну трансформацію його професійного «Я». У такій групі психолог може прояснити власні почуття, стереотипи професійної поведінки, виявити ті прогалини, які заважають йому в розумінні і вирішенні складних ситуацій з клієнтами.

Можна виділити наступні особливості роботи балінтівських груп:

• акцент на практичному використанні результатів обговорення;

• у центрі уваги перебувають не емоційні потреби учасників, а проблеми їх відносин з клієнтами;

• у основі роботи групи лежить прийом сензитивного слухання, що сприяє глибшому сприйняттю власної особистості фахівцем;

• акцент в роботі робиться на живому, пов'язаному з практикою взаємному навчанні. (С387)