Основні форми роботи гештальт-груп

1. Клієнт-центрована терапія.

2. Групо-центрована терапія.

3. «Майстерня». (С398)

Принципи і технічні процедури, використовувані в гештальткорекції, пов'язані з сьогоденням.

Основні принципи гештальткорекції

1. Принцип «тут і зараз». Це функціональна концепція того, що робить індивід в даний момент. Наприклад, акт спогаду далекого минулого є частиною «зараз», а те, що відбувалося кілька хвилин тому, не є «зараз». «Живи зараз, хай тебе турбує сьогодення, а не минуле або майбутнє».

Гештальткорекція виходить з того, що люди витрачають свою енергію на жаль про минуле або на тривоги і побоювання, пов'язані з майбутнім, замість використання енергії для вирішення насущних завдань. «Тут і зараз» виступає істотним моментом психологічного процесу, коли психолог спонукає клієнта залишатися в потоці актуальних переживань, не виходячи з нього і тим самим навчаючись співвідносити своє переживання ситуації самою ситуацією.

2. Принцип «Я— ти» виражає прагнення до відкритого і безпосереднього контакту між людьми. Часто свої висловлювання члени коректувальної групи спрямовують не за адресою, не конкретному учаснику, а убік або в повітря, що виявляє їх побоювання і небажання говорити прямо і однозначно.

Психолог спонукає учасників групи до безпосереднього спілкування, просить адресувати конкретні висловлювання конкретним особам. Пряма конфронтація мобілізує афект і жвавість переживання.

3. Принцип суб'єктивізації висловів. Психолог пропонує клієнту замінювати об’єктивізовані форми типу: «Щось давить у мене в грудях», на суб’єктивізовані: «Я пригнічую себе». Це допомагає клієнту розглядати себе як активного суб'єкта, а не як пасивний об'єкт, з яким робляться різні речі.

4. «Континуум свідомості» є невід'ємною частиною всіх технічних процедур, але може використовуватися як окремий метод. Це концентрація на спонтанному потоці змісту переживань, метод підведення індивіда до безпосереднього переживання і відмови від вербалізації і інтерпретації. Усвідомлення почуттів, тілесних відчуттів і спостереження за рухами тіла сприяють орієнтації людини в самому собі і в своїх зв'язках з оточенням. (С399)

101