3.4 Склад та структура вірусних нуклеїнових кислот.

Майже всі віруси рослин включають до свого геному рибонуклеїнову кислоту, але близько 80 вірусів включають ДНК. Обидві нуклеїнові кислоти довгі, спіралізовані і вміщують сотні, а частіше тисячі своїх субодиниць – нуклеотидів. Кожен нуклеотид складається із кільцевої структури, що називається основою, азотиста основа в свій час зв’язана із п’ятивуглецевим цукром – рибозою в РНК, та дезоксирибозою в ДНК, який в свою чергу зв’язаний із фосфорною кислотою. Цукровий залишок одного нуклеотиду реагує із фосфатом другого нуклеотиду, і так повторюється багато разів, формуючи ланцюг РНК або ДНК. Так, в молекулі РНК вірусів тільки одна із чотирьох основ – аденін, гуанін, цитозин та урацил можуть контактувати із кожною молекулою рибози. Перші два – А та Г – це пуріни, а інші – У та Ц – піримідини. Хімічні формули цих основ, що представлені в молекулі РНК представляють собою слідучі структури. Структура ДНК подібна до РНК, але є дві маленькі відмінності, які дуже важливі – одна молекула кисню відсутня в гідроксильному радикалі цукру, та друге – урацил переструкторований в метилурацил, краще відомий як тиамін – Т. Розміри і РНК і ДНК виражаються в Дальтонах (як до речі і білки), або в кількості основ – в кілобазах – кб – для одноланцюгових РНК або ДНК і в парних кілобазах – пкб – для дволанцюгових РНК чи ДНК. Дуже важливим фактом являється те, що рослини та неінфіковані їхні клітини вміщують тільки дволанцюгову ДНК і одноланцюгову РНК. Більшість рослинних вірусів (-540) вміщують одноланцюгову РНК, але 40 фітовірусів вміщують і дволанцюгову форму РНК, 30 штук вміщують дволанцюгову ДНК, і біля 50 вміщують одноланцюгову ДНК.

3.5 Інші складові вірусів.

Крім води, рослинна клітина вміщує багату кількість різноманітних невеликих по масі складових субстанцій. Всі вони включені до таких клітинних процесів, як метаболізм, синтез амінокислот, основ нуклеїнових кислот, цукрів, жирних кислот та ін., що використовуються в синтезі макромолекул для будови клітинних структур. Багато клітин також, вміщують невеликі за масою субстанції, що включені в спеціалізовані клітинні процеси. Для прикладу, віруси – вміщують дуже мало таких субстанцій. Такі віруси, що мають суперкапсид – капсид із білку з ліпідами, вміщують ту ж саму пропорцію води, що і клітини – біля 3 – 4 г/г сухої маси. А віруси, що немають такого ліпопротеїну – біля 0,7 – 1,5г, так само як і розчинні клітинні білки. Деякі рослинні віруси вміщують двовалентні іони металів, часто Кальцій 2+, в специфічних ділянках своєї структури, що позитивно впливає на увторення стійкої структури вірусного капсиду. Деякі фітовіруси мають специфічні домени – цинковий палець, в білку, що включений до упаковки нуклеїнової спіралі, що специфічно зв’язаний із атомом цинку. Декілька вірусів вміщують поліаміни, які допомогають їм у стабілізації РНК в вірусній частці. На заключення, віруси мають слідуючі характеристики, в порівнянні із клітинами: - Крім води, вірус складаєтья із одного виду нуклеїнової кислоти і білку (чи білків), які структурно побудовані із тих же самих нуклеотидів та амінокислот, що знайдені в клітинах. - Деякі віруси мають ліпопротеїновий капсид з ліпідами, що звично мають клітинне походження і складають клітинні мембрани. - Кількість води залежить від того, чи має вірус ліпопротеїн побудований за схожістю до клітини, або до розчинних клітинних білків. - Як і клітини, віруси вміщують низькомолекулярні компоненти, відмінні від води. Невеличкі кількості іонів металів та поліамінів, що можуть бути присутніми у вірусах, мають більше відношення до структурної організації вірусу ніж до його метаболічних функцій.