- •Конституційне право україни
- •Поняття та предмет галузі конституційного права.
- •Місце та роль конституційного права в системі національного права України.
- •Конституційно-правові норми та їх специфіка.
- •Суб’єкти та об’єкти конституційно-правових відносин.
- •Конституційно-правові інститути та їх характеристики.
- •Поняття та система джерел конституційного права України.
- •Специфічні джерела конституційного права України (?)
- •Конституційно-правова відповідальність.
- •Види конституцій та способи їх ухвалення.
- •Історія конституційного розвитку України.
- •1) До незалежності України, тобто до 16 липня 1990 року;
- •2) Після проголошення незалежності України, починаючи з 16 липня 1990 року.
- •1) 16 Липня 1990 р. - 26 жовтня 1993 р.
- •2) 10 Листопада 1994 р. - 8 червня 1995 р.
- •3) 8 Червня 1995 р. - 28 червня 1996 р.
- •4) 28 Червня 1996 р. - теперішній час
- •Загальна характеристика Конституції України 1996 року.
- •Поняття конституційного ладу та його основні характеристики.
- •Основні засади суспільного ладу України.
- •Конституційне закріплення форми Української держави.
- •Форма державного устрою України.
- •Форма державного правління України.
- •Політичний режим в Україні.
- •Конституція України 1996 року про основні функції і обов’язки Української держави.
- •Політичні, економічні і соціальні засади конституційного ладу України.
- •Конституційні принципи культурної і мовної політики України.
- •Державна символіка України.
- •Основні принципи правового статусу людини і громадянина та їх конституційне закріплення.
- •Громадянство України: поняття та ознаки.
- •Єдність і відмінність понять «людина», «особистість», «громадянин».
- •Визнання громадянства України.
- •Підстави набуття громадянства України.
- •Умови прийняття до громадянства України.
- •Припинення громадянства України.
- •Повноваження державних органів та посадових осіб щодо вирішення питань громадянства України.
- •Поняття, природа та риси конституційних прав, свобод та обов’язків людини і громадянина.
- •Поняття невід’ємних прав людини.
- •Єдність та відмінність прав людини і прав громадянина.
- •Класифікація конституційних прав і свобод людини і громадянина.
- •1. Особисті права і свободи людини (громадянські, природні) безпосередньо пов'язані з сутністю людини, як фізичної особи:
- •3. Економічні, культурні, соціальні, екологічні та сімейні права людини:
- •Загальна характеристика конституційних прав і свобод людини і громадянина з України.
- •Соціально-економічні права та свободи.
- •Культурні права та свободи.
- •Особисті права і свободи.
- •Політичні права і свободи.
- •Гарантії забезпечення та механізм захисту прав і свобод особистості в Україні.
- •Основні конституційні обов’язки громадян України
- •Правовий статус іноземців в Україні.
- •Права та обов’язки іноземців в Україні.
- •Статус біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту в Україні.
- •Право та притулок, депортація та екстрадиція іноземців.
- •Форми здійснення народного суверенітету.
- •Поняття та суть інституту виробничого права.
- •Основні виборчі системи світу.
- •Основи виборчого законодавства України.
- •Особливість виборчої системи України.
- •Порядок організації та проведення виборів в Україні.
- •Поняття та види референдумів.
- •Законодавство про референдум.
- •Предмет референдуму.
- •Порядок організації та проведення референдумів в Україні.
- •Інші види безпосередньої демократії.
- •Конституційне регулювання питань організації і діяльності органів державної влади.
- •Поняття та принципи парламентаризму. Види парламентів.
- •Статус і структура Верховної Ради України.
- •Комітеті і комісії Верховної Ради: склад, порядок формування, функції та повноваження.
- •Депутатські групи та фракції.
- •Строки повноважень Верховної Ради України. Дострокове припинення повноважень Верховної Ради.
- •Статус народного депутата України.
- •Функції та повноваження Верховної Ради України.
- •Поняття та стадії законодавчого процесу.
- •Суб’єкти права законодавчої ініціативи у Верховній Раді України.
- •Прийняття, оприлюднення та введення в дію законів України.
- •Державні органи, створювачі Верховною Радою України
- •Уповноважений Верховної Ради України з прав людини: функції та повноваження.
- •Конституційний статус Рахункової палати.
- •Апарат Верховної Ради.
Форми здійснення народного суверенітету.
Суверенітет народу означає, що саме йому належить суверенна державна влада, яка має такі властивості, як верховенство і незалежність; народу належить вся повнота влади на території країни, його воля обов'язкова для всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових осіб.
У ст. 5 Конституції України зазначається: носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Основний Закон закріплює, таким чином, дві форми здійснення народного суверенітету: безпосередню демократію і представницьку демократію.
Безпосередня (пряма) демократія — це безпосередня участь громадян в управлінні справами суспільства і держави, безпосереднє здійснення державної влади в межах усієї країни або в межах окремої її частини. Основними формами прямої демократії за конституційним правом України є вибори та референдуми. Право брати участь у виборах і референдумах закріплене лише за громадянами України, які мають відповідний зіковий ценз.
Форми безпосереднього волевиявлення можуть мати не лише обов'язковий характер (результати виборів, референдумів), але й дорадчий, консультативний характер (обговорення проектів законів, резолюції зборів, мітингів тощо).
Представницька демократія — це форма здійснення народного суверенітету, для якої характерним є те, що громадяни беруть участь в управлінні державою і суспільством через представників, обраних в органи державної влади та місцевого самоврядування.
Першою в історичному плані була безпосередня (пряма) форма народовладдя. В умовах первісного суспільства вона здійснювалася у вигляді загальних зборів членів конкретної спільноти, а у перших державних утвореннях — у вигляді народних зборів, в яких брали участь усі громадяни (крім рабів, які громадянами не вважалися). Класичним прикладом народних зборів як форми прояву безпосередньої демократії була організація державної влади в античних Афінах.
Із розвитком суспільних відносин, збільшенням чисельності населення держав і його майновим розшаруванням виникають нові форми прояву безпосередньої демократії.
Так, у Стародавньому Римі населення розподілялось на кілька центурій, до однієї з яких належав кожний вільний громадянин. У центуріях відбувалися загальні збори їх членів. Рішення центурій формулювалися відповідно до більшості учасників зборів. Загальнодержавним визнавалося рішення, яке підтримувалося найбільшою кількістю центурій.
З розвитком і зміцненням держав, ускладненням їхніх політичних систем стало неможливим вирішувати всі питання загальнодержавного значення шляхом залучення всього населення, чисельність якого постійно збільшувалася. За цих умов набула поширення представницька форма народовладдя. За такої організації більшість загальнодержавних питань вже вирішуються не усіма громадянами держави, а лише їх певними групами. Останні є повноважними представниками населення, від імені і за дорученням якого вони приймають рішення, що стають обов'язковими до виконання.
Група, яка представляє все населення держави, утворює загальнодержавний орган, що дістає право виступати від імені всієї держави і приймає рішення, обов'язкові до виконання на всій її території. Такі представницькі органи можуть називатися по-різному — парламент, народні збори, федеральні збори, національні збори, конгрес, сейм тощо. В Україні представницьким органом, уповноваженим приймати загальнообов'язкові в межах усієї держави рішення (закони), є Верховна Рада України.
Поряд з колективними загальнодержавними органами можуть створюватися і одноособові органи, уповноважені виступати від імені держави. В Україні, як і в багатьох інших країнах, це є Президент.
Група ж осіб, яка виступає від імені певної частини населення держави, утворює орган місцевого самоврядування (місцеву раду, муніципалітет тощо), який може приймати рішення, що є обов'язковими до виконання у межах відповідної частини території країни.
У теперішній час представницьке народовладдя повсюди і постійно застосовується для повсякденного управління справами держави. Однак безпосереднє народовладдя не виключається з державно-правової практики, а подекуди значення його зростає.
З різних форм здійснення безпосереднього народовладдя найбільшого поширення набули вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.