9. Види конституцій та способи їх ухвалення.

На сьогодні у світі налічується близько 300 конституцій. Існують різні критерії їх класифікації.

За часом виникнення всі конституції поділяються на конституції «старого» та «нового» покоління:

«Старе покоління»: конституції, що були прийняті, переважно в 18-19 століттях, а також деякі конституції, прийняті в 20 столітті до Другої світової війни. Наприклад, Конституція США, Конституція Норвегії (1814), Конституція Бельгії (1831) та Люксембургу (1869). Та до початку 20 століття більшість країн світу не мали конституції.

«Нове покоління»: конституції прийняті після Другої світової війни. Італія (1947), Японія (1950) тощо. До цієї ж групи належать також конституції всіх країн, які одержали незалежність у результаті розпаду колоніальних імперій, а також СРСР, Югославії, Чехословаччини та інші.

За формою вираження виділяють конституції писанні, неписані, змішані:

Писана конституція: один (Конституція України, Німеччини, РФ, США) чи кілька документів (законів), які визначені власне як конституція держави (Конституція Швеції, що складається з трьох актів);

Неписана конституція: група політико-правових уявлень, концепцій, доктрин, звичаїв щодо організації державного життя та суспільних відносин (Нова Зеландія, Оман).

Змішана конституція: у ній органічно поєднуються елементи писаної та неписаної конституції (Англія).

За порядком (процедурою) прийняття виділяють даровані, народні, договірні конституції:

Даровані конституції (октройовані) – підготовлені та введені в дію одноособовим актом монарха, диктатора, хунти (Непал – 1962, Зімбабве – 1979, Саудівська Аравія - 1992).

Народні конституції – приймаються загальновизнаними демократичними способами: всенародним референдумом (Росія – 1993, Казахстан - 1995) або ж парламентом (Україна - 1996).

Договірні конституції – приймаються через укладання відповідної угоди між різними суб’єктами конституційного процесу (Конституція СРСР - 1924).

За порядком внесення змін і доповнень конституції поділяються на гнучкі, жорсткі, змішані:

Гнучка конституція – зміни та доповнення до неї вносяться в порядку, встановленому як і для будь-якого іншого закону (Конституція Англії).

Жорстка конституція – внесення змін і доповнень передбачає складну процедуру, а деякі статті та розділи взагалі не підлягають зміні (Конституція США, Конституція РФ).

Змішані конституції (чи напівжорсткі) – містять статті, що змінюються та доповнюються, як звичайні закони, а також статті, зміна й доповнення котрих ускладнені (наприклад, Конституція України, де зміни та доповнення статей І, ІІІ, ХІІІ розділів передбачають ускладнену процедуру).

За часом дії розрізняють конституції тимчасові та постійні:

Тимчасові конституції – приймаються на певний термін або до настання певної події (наприклад ,тимчасова Конституція Південноафриканської республіки 1994 року була прийнята строком на 5 років).

Постійні конституції – приймаються на невизначений термін (Конституція України 1996 року).

За характеристикою форми державного устрою – федеративні конституції (США, Росія), конституції суб’єктів федерації (США – 50 штатів, у РФ – конституції мають автономні республіки), конституції унітарних держав (Франція, Польща, Болгарія).

За формою державного політичного режиму:

Демократичні конституції – діють в багатьох країнах, закріплюють принципи демократичної, правової, соціальної держави, різноманітні форми власності

Авторитарні – надмірно зміцнюють виконавчу владу, обмежують права людини, містять антидемократичні положення.

Тоталітарні – у країнах тоталітарного соціалізму закріплюють юридичні передумови для створення неподільної політичної системи під конституційно закріпленим керівництвом однієї партії.

За формою державного правління:

Монархічні – Іспанія, Данія, Норвегія, Судан

Республіканські – Україна, Франція, Італія

Найбільш поширені способи прийняття конституцій:

Найвищим представницьким органом влади (Конституція СРСР 1977 року, Конституція Китаю 1982, Конституція України 1996 року).

Спеціально створеним для прийняття конституції органом, який може називатися по-різному – Конституційні збори, Установчі збори та ін. Саме Установчі збори прийняли Конституції Португалії (1976), Бразилії (1988), Болгарії (1991), Румунії (1991).

Безпосередньо народом на референдумі (голосуванням виборців), оминаючи парламент або за його відсутності. Так, не зважаючи на парламент була прийнята Конституція Франції 1958 року, за відсутності парламенту, попередньо розпущеного Указом Президента – Конституція РФ 1993 року, Конституція Казахстану – 1995 року.

Може вводитися безпосередньо найвищою державною особою одностороннім актом – октройована (дарована) Конституція (Непал 1962, Саудівська Аравія 1992, Зімбабве 1979 року)