11. Загальна характеристика Конституції України 1996 року.

Конституція України складається з преамбули та 15 розділів, які містять 161 статтю.

У преамбулі зазначаються цілі прийняття Конституції України.

Розділ І «Загальні положення» містять статті, що визначають основи суспільного ладу, громадянства, стосуються суверенітету України, соціального захисту її громадян, екологічної безпеки, а також статті, що визначають державну символіку.

Розділ ІІ «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина» містить норми, що визначають фундаментальні права та свободи громадян України, гарантії їх реалізації, а також обов’язки громадян перед державою і суспільством.

Розділ ІІІ «Вибори. Референдум» присвячені регулюванню порядку здійснення і проведення таких основних форм народного волевиявлення, як вибори та референдум.

Розділ ІV «Верховна Рада України» закріплює порядок утворення, роботи, повноваження, склад єдиного органу законодавчої влади – Верховної Ради України, а також статус народного депутата України.

Розділ V «Президент України» містить норми, що реалізують порядок обрання, компетенцію, правовий статус, умови припинення повноважень Президента України, порядок формування та функції Ради національної безпеки і оборони України.

Розділ VI «Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади» закріплює порядок утворення, діяльності, компетенції та склад Уряду України, місцевих органів влади

Розділ VII «Прокуратура» формулює завдання, повноваження та структуру органів прокуратури.

Розділ VIII «Правосуддя» містить норми, що регулюють порядок утворення та функціонування органів правосуддя, визначають статус суддів.

Розділ IX «Територіальний устрій України» закріплює основні принципи та систему адміністративно-територіального устрою України.

Розділ Х «Автономна Республіка Крим» визначає становище цієї республіки та її компетенцію, принципи відносин з Україною, повноваження органів цієї республіки

Розділ ХІ «Місцеве самоврядування» містить норми, що визначають систему органів місцевого самоврядування, їхній склад, статус депутатів, а також повноваження цих органів.

Розділ ХІІ «Конституційний Суд України» визначає склад, повноваження Конституційного Суду України, встановлює гарантії незалежності та недоторканості суддів.

Розділ ХІІІ «Внесення змін до Конституції України» визначає порядок внесення змін і доповнень до Конституції України, процедуру їх розгляду.

Розділ ХIV «Прикінцеві положення» вказує, що Конституція України набуває чинності з дня її прийняття. День прийняття Конституції України є державним святом – День Конституції України.

Розділ ХV «Перехідні положення» закріплює положення щодо чинності законодавства в частині, що не суперечать Конституції України, та порядок вирішення інших питань, які виникли у зв’язку з прийняттям нової Конституції України.

12. Поняття конституційного ладу та його основні характеристики.

Конституційний лад – це цілісна система соціально-правових відносин та інститутів, які встановлюються й охороняються конституцією та іншими прийнятими на її основі та згідно з нею конституційно-правовими актами держави.

Основні характеристики:

Суверенність – означає суверенітет народу (його повновладдя, що закріплене державно-правовими актами, здійснюється через систему владних структур різного рівня – центральних, регіональних, місцевих) і держави (верховенство, самостійність і незалежність державної влади як усередині країни так і за її межами)

Демократизм – означає, передовсім, існування необмеженої влади народу.

Гуманізм – полягає в закріпленні в Конституції України порядку, що ґрунтується на реальній і всебічній повазі до особи, людини і громадянина, збереженні й гарантуванні її прав і свобод.

Реальність – конституційний лад має бути не формальним, символічним, а справжнім, дійсним, тобто реально відображати наявні на момент прийняття та в перспективі суспільні відносини.

Системність – послідовність, логічність, усебічність, повнота закріплення в Основному Законі інститутів суспільства і держави.

Науковість – теоретичні основи конституційного ладу базуються на досягненні світової конституційної думки.

Історизм і наступність – у конституційному ладі сучасної України акумульовано весь той прогресивний досвід, накопичений в українському державотворенні, в державному та суспільному ладі України в минулому.

Програмний характер – той конституційний лад, який закріплений Конституцією України, є не тільки реальним, але й повною мірою утворює програму подальшого розвитку держави, суспільства та її окремих інститутів.

Гарантованість – наявність системи гарантій конституційного ладу (організаційно-правових, нормативно-правових тощо)