5.4. Психологічна надійність людини та її роль у забезпеченні безпеки

У будь-якій діяльності людини виділяють два компоненти – фізіологічний і психологічний.

Людський організм – це сукупність тілесних і фізіологічних систем: нервової, серцево-судинної, травлення, кровообігу, дихання тощо. Головну роль у функціонуванні організму людини, як складної біоенергетичної системи відіграє нервова система, яка пов’язує всі системи і частини тіла в єдине ціле, бере участь у сприйманні, аналізі та опрацюванні всієї інформації, що надходить з внутрішнього та зовнішнього середовищ. У разі перевантажень організму саме нервова система формує його захисно-адаптаційні реакції.

Властивістю нервової системи людини є психіка. Психічні процеси невід’ємні від структури головного мозку. Кожна ділянка головного мозку відповідальна за життєдіяльність певного органу або системи (психологічний чинник). Функція лівої півкулі – оперування вербально-знаковою інформацією, читання, рахунок (логічний тип мислення), правої – оперування образами, орієнтування у просторі, розрізняння музичних тонів (художній, емоційний тип). При ураженнях (травмах) певних ділянок мозку порушується відповідний вид функціональної діяльності людини.

Функції нервової системи здійснюються шляхом урівноваження збуджувальних і гальмівних процесів. Порушення в одних пунктах супроводжується гальмуванням в інших.

Психіка людини проявляється в таких психічних явищах як:

- психічні процеси – короткочасні процеси отримання, переробки та обміну інформацією (відчуття, сприйняття, пам’ять, мислення, емоції, воля);

- психічні стани – тривалі душевні переживання, що впливають на життєдіяльність людини (настрій, депресія, стрес);

- психічні властивості – сталі душевні якості, що утворюються в процесі життєдіяльності людини і характеризують її здатність відповідати на певні дії адекватними психічними діями (темперамент, характер, досвід, інтелект).

Психіка людини тісно пов’язана з безпекою її життєдіяльності. Дослідами встановлено, що у 70 % нещасних випадків на виробництві винуватцями є самі люди (людський чинник). Причинами цього можуть бути внутрішні і зовнішні чинники.

Внутрішні психологічні чинники – це індивідуальні психологічні властивості людини, порушення емоційного стану, брак знань і досвіду.

Зовнішні психологічні чинники – це реакція людини на слова, явища, процеси, вчинки інших людей.

Основними психологічними особливостями людини з точки зору БЖД є пам’ять, увага, мислення, ризик і обережність, сенсомоторні реакції, воля.

Останні десятиліття зростає вплив людського чинника на травматизм і аварійність у виробничій і побутовій сферах життєдіяльності. Часто психофункціональний стан людини не відповідає складності і інтенсивності її матеріально-практичної діяльності, виникає нервово-емоційне напруження і, як наслідок, втома, перевтома, стрес. В такій ситуації виникає загроза реалізації небезпеки не тільки безпосередньо для виконавця, але і для інших людей. Більшість нещасних випадків пов'язана саме з психофізіологічними чинниками.

Психофізіологічні чинники потенційної небезпеки постійної дії:

- недоліки органів відчуття (дефекти зору, слуху);

- порушення зв’язків між сенсорними та моторними центрами головного мозку (неадекватна реакція на дію органів відчуття);

- дефекти координації рухів (для особливо складних рухів та операцій);

- підвищена емоційність;

- відсутність мотивації до трудової діяльності.

Психофізіологічні чинники потенційної небезпеки тимчасової дії:

- недостатність досвіду (неправильні дії, напруження нервово-психічної системи, побоювання ймовірної помилки);

- необережність;

- втома (фізіологічна і психологічна);

- емоційні явища (конфліктні ситуації, стреси)

Одноманітність при фізичній роботі і мала рухливість при розумовій викликає втомлюваність нервової системи і може спровокувати виникнення ряду захворювань: серцево-судинних, шлунково-кишкових, шкірних тощо. Найбільш сприятливі умови для нормальної діяльності нервової системи створюються при правильному чергуванні праці, активного відпочинку і сну. Профілактика втоми і перевтоми досягається чергуванням різних видів діяльності, творчою зацікавленістю працівника, його особистою активністю.

Теми рефератів

1. Економічний тероризм.

2. Причини демографічних проблем в Україні.

3. Психіка людини і безпека життєдіяльності.

Питання для самоконтролю

1. Перелічте глобальні проблеми людства.

2. Види соціально-політичних конфліктів та їх характеристика.

3. Охарактеризуйте соціальні небезпеки, їх класифікацію та характер прояву в Україні і світі.

4. Які фізіологічні та психологічні властивості притаманні людині?

5. Перелічте та охарактеризуйте психофізіологічні чинники потенційної небезпеки для людини.

6. Небезпеки загальної інформатизації суспільства.

Література: 9, 14, 26, 27.

Змістовний модуль 2. Оцінки небезпечних ситуацій та попередження їх виникнення. Управління та державний нагляд за безпекою життєдіяльності.

ЛЕКЦІЯ 6. РИЗИК, ОЦІНКА РИЗИКУ, ПРИЙОМИ ПОПЕРЕДНЬОГО АНАЛІЗУ НЕБЕЗПЕК.

План лекції

6.1. Загальний аналіз ризику і проблем безпеки. Індивідуальний і груповий ризик.

6.2. Методичні підходи до визначення ризику.

6.3. Критерії оцінки рівня ризику.

6.4. Прийоми попереднього аналізу небезпек.

Питання для самостійної роботи

6.5. Розподіл підприємств за ступенем ризику господарської діяльності.

6.6. Задачі забезпечення безпеки за критеріями ризику.

6.1. Загальний аналіз ризику і проблем безпеки.

Індивідуальний і груповий ризик.

Ризик завжди є супутником будь-якої людської діяльності. Прихована (потенційна) небезпека проявляється за певних, часто важко передбачуваних умов і реалізується у формі надзвичайних ситуацій, захворювань чи травм. Кількісна оцінка небезпеки називається ризиком. Це ключове поняття у БЖД. Застосування показника ризику дозволяє порівнювати дію шкідливих і небезпечних чинників різної природи і різного виду, визначати інтегральний ступінь небезпеки будь-якого обєкту, системи, технології, проету, діяльності тощо з урахуванням внеску кожного фактора. Існує длекілька тлумачень розуміння терміна "ризик".

Найбільш розповсюдженим і прийнятим поняттям ризику у сучасній теорії і практики БЖД є визначення, що ризик – це частота реалізації небезпеки.

Класифікація ризиків залежно від основної причини виникнення ризику:

– природні ризики (стихійні лиха – повені, бурі, посухи, тощо);

– техногенні ризики (реалізуються від технічних систем);

– соціальні ризики (небезпеки у соціальній сфері – наприклад тероризм);

– екологічні ризики (забруднення довкілля, екологічні катастрофи, тощо).

При аналізі ризику і управлінні безпекою розрізняють індивідуальний і соціальний ризик.

Індивідуальний ризик – це ризик, якому піддається індивідуум (одна людина) в результаті дії досліджуваних чинників небезпеки. При визначенні індивідуального ризику необхідно враховувати термін часу перебування в «зоні ризику» і постійне місце проживання індивідуума.

Значення індивідуального ризику поділено на 3 категорії:

- побутові ризики (ризики, яким піддається кожен житель країни незалежно від професії і способу життя);

- професійні ризики (ризики, пов’язані з професійною діяльністю);

- добровільні ризики (ризики, що стосуються особистого життя, наприклад – заняття альпінізмом, дайвінгом, тощо).

Індивідуальний ризик визначається кваліфікацією індивідума і готовністюдо дій в надзвичайній ситуації, його захищеністю.

Соціальний ризик (точніше, груповий) – це ризик для групи людей.

Соціальний ризик – це залежність між частотою виникнення подій і числом уражених при цьому людей. Соціальний ризик, на відмінність від індивідуального, менше залежить від географічного розташування.