7.4. Алгоритм прийняття управлінських рішень по забезпеченню безпеки підприємства
Відповідальний за прийняття рішення по забезпеченню безпеки на об’єкті складає перелік небезпек, які потрібно оцінити. Збирається вся необхідна інформація – статистичні дані по небезпечним подіям, експертні оцінки тощо. Особа, яка приймає рішення здійснює наступні дії:
- обмеження небезпеки встановленням просторових зон (у разі відсутності карти потенційних зон небезпеки їх визначають за науковими даними);
- перераховує всі наявні заходи безпеки та оцінює їх ефективність;
- ідентифікуються та характеризуються об’єкти потенційного впливу на безпеку;
- визначають декілька сценаріїв розвитку події - описують і визначають їх імовірності;
- визначаються сценарії наслідків на останньому етапі оцінки ризику: оцінюють очікувані збитки від втрати матеріальних цінностей та загибелі людей.
Результати представляються у вигляді графіків для подальшого аналізу.
Теми рефератів
1.Останні зміни у фінансуванні заходів з ліквідації наслідків НС.
2. Дослідження системи управління безпекою та захистом у НС в галузі.
Питання для самоконтролю
1. Назвіть послідовність дій в процесі управління ризиками та дайте їх характеристику.
2. Перелічте заходи, що сприяють зниженню реалізації потенційних небезпек.
3. Охарактеризуйте заходи організаційно-економічного характеру запобігання надзвичайних ситуацій.
4. Яка мета моніторингу надзвичайних ситуацій, порядок його проведення та чинники оцінки?
5. Поясніть основні критерії якісної оцінки потенційних наслідків НС.
6. Дії відповідальної особи при прийнятті рішень по забезпеченню безпеки підприємства.
7. Які методи існують для прогнозування масштабів НС?
Література: 3, 5, 6, 7, 14, 23, 26.
Лекція 8. Управління силами та засобами підприємства під час надзвичайної ситуації.
План лекції
8.1. Управління і прийняття рішень в умовах надзвичайних ситуацій. Стадії ліквідації наслідків.
8.2. Загальна характеристика рятувальних та інших невідкладних робіт під час надзвичайної ситуації.
8.3. Особливість ліквідації наслідків біологічної аварії, карантинні та інші санітарно-протиепідемічні заходи.
Організація життєзабезпечення населення в надзвичайних ситуаціях.
Питання для самостійної роботи
8.5. Організація оповіщення та інформування населення.
8.6. Надання гуманітарної допомоги потерпілим.
8.1. Управління і прийняття рішень в умовах надзвичайних ситуацій. Стадії ліквідації наслідків.
Координація діяльності та участь у формуванні і реалізації державної політики в галузі техногенно-екологічної безпеки, організації керівництва і проведення робіт з ліквідації НС на державному, регіональному, районному (міському), об'єктовому рівнях здійснюється постійними комісіями з надзвичайних ситуацій при виконавчих органах влади.
У межах конкретної території залежно від становища з надзвичайної ситуації за рішенням органів виконавчої влади певного рівня встановлюється один із режимів функціонування системи захисту населення:
1. Режим повсякденного функціонування (нормальні умови).
2. Режим підвищеної готовності (істотне погіршення обстановки).
3. Режим надзвичайної ситуації (у випадку виникнення НС).
4. Режим надзвичайного становища (вводиться відповідно до законів України).
Керівники об'єктів повинні передбачити управління надзвичайними ситуаціями і забезпечити безпеку людини. Стратегія управління в НС повинна включати здійснення 3-х цілей:
- запобігання причин виникнення;
- запобігання самих екстремальних ситуацій;
- пом'якшення, максимальне ослаблення наслідків НС.
Ціль першої стратегії – недопущення таких дій чи процесів, які несуть загрозу населенню. Вона здійснюється шляхом відмови від будівництва небезпечних об'єктів або знищенням чи перепрофілюванням виробництв — джерел підвищеної небезпеки.
Ціль другої стратегії – недопущення виходу небезпечного процесу з-під контролю шляхом використання надійних аварійних систем, сигналізації, автоматики та інших заходів з підвищення надійності і стійкості роботи підприємств, а також завдяки заходам превентивної евакуації тощо.
Ціль третьої стратегії – орієнтація на ослаблення, локалізацію наслідків НС. Ця стратегія має пріоритет у керуванні стихійними лихами і ситуаціями «комбінованого» типу.
У практиці управління найбільший ефект дає спільне використання всіх трьох стратегій, особливо при промислових аваріях. У НС, викликаних стихійними лихами, пріоритет надається другій і третій стратегіям. Для реалізації кожної зі стратегій управління необхідно розробляти і приймати комплекс превентивних (завчасних) та оперативних заходів.
Превентивні заходи:
- аналіз і встановлення зовнішніх та внутрішніх причин, які ведуть до катастрофи;
- прогнозування осередків ураження, втрат і збитків на підприємстві;
- заходи з підвищення стійкості;
- обґрунтування сил і засобів для проведення дій з локалізації вогнищ поразки і пошуково-рятувальних робіт;
- навчання формувань і громадян способам захисту;
- підготовка надійного командного пункту управління.
Оперативні заходи:
- оповіщення про НС;
- проведення всіх видів розвідки й оцінка становища;
- проведення екстрених захисних заходів (укриття в захисних спорудах, евакуація, використання ЗІЗ);
- використання сил постійної готовності для локалізації катастрофи;
- надання першої медичної і першої долікарської допомоги; нарощування сил і засобів в ОП за рахунок залучення формувань підвищеної готовності;
- термінове постачання потерпілих продовольством та іншими життєво необхідними засобами;
- введення аварійно-відбудовних робіт.
При виникненні НС організовується надзвичайне управління, яке складається з чотирьох стадій ліквідації наслідків.
1. Стадія вжиття екстрених заходів. Мета задіяти механізм надзвичайного управління і вчасно зреагувати на НС. Основні завдання початкової стадії: встановлення факту НС, попередня оцінка обстановки в зоні лиха і масштабів наслідків, мобілізація і встановлення оперативних завдань органам надзвичайного управління, віддача розпоряджень на залучення мобільних сил пожежної охорони, швидкої медичної допомоги, охорони суспільного порядку й інших служб для допомоги потерпілим, сприяння місцевим органам влади в організації рятувальних робіт і локалізації зони нещастя власними силами; інформування населення та вищестоящих органів управління про НС і вжиті заходи. Тривалість початкової стадії 1–10 годин.
2. Стадія оволодіння ситуацією й організації механізму надзвичайного управління в зоні лиха, у плануванні і проведенні рятувальної операції відповідного масштабу. Завдання: детально оцінити становище, терміново прийняти обґрунтоване рішення й уточнити план ліквідації наслідків НС; розрахувати необхідні сили і засоби, ресурси для всього комплексу робіт у зоні лиха, організувати чітку взаємодію всіх залучених сил і аварійних служб. Тривалість другої стадії – від кількох годин до кількох діб.
3. Основна і визначальна стадія. Мета перебороти надзвичайний характер ситуації: відновити безпеку населення в зоні лиха, ліквідувати загрозу життю і здоров’ю всім потерпілим, створити мінімально необхідні умови для життєдіяльності населення, що залишилося. Завдання: розгортання в найкоротший термін рятувальних робіт на всіх потерпілих об’єктах зони лиха, надання допомоги потерпілим для захисту їхнього життя, здоров’я і підтримка життєздатності в екстремальних умовах; евакуація потерпілих із зони нещастя та їх життєзабезпечення; термінове проведення аварійно-відбудовних робіт на системах водо-, тепло-, газо-, електросистемах і зв’язку в зоні лиха. Тривалість кілька діб – кілька тижнів.
4. Стадія відновлення, тобто економічна, соціальна, культурна й екологічна реабілітація зони лиха. Органи надзвичайного управління вичерпали свою роль і передають функції постійної дії місцевим органам управління. Розробляється спеціальна програма з черговістю комплексу заходів для реабілітації зони нещастя.