Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Державне регулювання економіки ФПО 2013.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
587 Кб
Скачать
☆

Рекомендована література

[2, 3, 4, 6, 7, 14]

Тема 8. Державне регулювання цін та інфляції План вивчення теми

1. Ціни як інструмент державного регулювання економіки .

2. Контроль за дотриманням державної дисципліни цін та тарифів.

Навчальні цілі

Цілями вивчення теми навчальної дисципліни є: закріплення, поглиблення знань слухачів про сутність, мету, завдання та інструменти державного регулювання цін та інфляції; формування здатності чітко осмислювати нову інформацію та давати її тлумачення; уміння демонструвати розуміння загальної структури дисципліни і зв’язок між її розділами; оволодіння методами та інструментами регулювання інфляції; розвиток самостійного мислення; вміння чітко виражати свої думки, мати свій погляд на проблему і вміння відстоювати свою точку зору з питань, що стосуються регулювання цін та інфляції.

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

1. Ціни як інструмент державного регулювання економіки

При розгляді першого питання слухачі повинні засвоїти, що ціна є одним з найважливіших інструментів регулювання економіки. Її регулювальний вплив на економіку охоплює багато напрямів. За допомогою цін виробництво підпорядковується суспільним потребам, вираженим у формі платоспроможного попиту, ціни стимулюють зниження витрат на виробництво і реалізацію товарів, запровадження досягнень НТП, підвищення якості товарів тощо.

Державне регулювання цін — це засіб досягнення певних цілей державної економічної політики. Можна виділити декілька найтиповіших цілей, кожній з яких відповідають певні методи державного впливу на ціноутворення:

1. Запобігти руйнівному впливу цін на економіку.

2. Стримати інфляцію за допомогою політики доходів.

3. Забезпечити доступ до товарів першої необхідності всім верствам населення незалежно від рівня їхніх грошових доходів.

4. Захистити внутрішній ринок від негативного впливу зовнішньої конкуренції.

5. Стримати монополізм і забезпечити конкурентне середовище на ринку.

Державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення:

1. державних фіксованих цін і тарифів;

2. граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

Розрізняють прямі та непрямі методи державного регулювання цін.

Прямі методи (адміністративне встановлення цін):

а) спостереження — здійснюється центральними статистичними управдліннями з метою виміру зростання вартості життя для визначення індексу щорічєного номінального підвищення зарплати і пенсій, а також впливу цін на собівартість та конкурентоспроможність;

б) державні субсидії — зниження ціни через спеціальні доплати виробникам чи споживачам;

в) звільнення експортерів від податків як заохочення експорту (наприклад, 0% ставка ПДВ);

г) встановлення регульованих цін;

д) державне втручання в процес ціноутворення шляхом завищення витрат виробництва через прискорену амортизацію;

е) встановлення фіксованих цін на товари і послуги — на електроенергію з державних електростанцій, поштово-телеграфні тарифи, мінеральну сировину з державних шахт, тарифи залізниць. Державні фіксовані і регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які здійснюють значний вплив на загальний рівень і динаміку цін; на товари і послуги, які мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію монопольних утворень (р.1. ст. 9 Закону «Про ціни і ціноутворення»).

Непрямі методи — це включення в ціну непрямих податків (акцизного збору, ПДВ, мита), а також опосередковане втручання держави в процеси ціноутворення.

Непряме регулювання відбувається за допомогою таких економічних важелів, як:

- податки;

- фінансово-кредитний механізм;

- оплата праці;

- валютне регулювання.

В Україні державне цінове регулювання регламентується:

- Господарським кодексом України;

- Законом України «Про ціни і ціноутворення» № 5007-VI від 21.06.2012 р. (закон визначає основні засади цінової політики і регулює відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення);

- Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V від 05.04.2007 р.;

- наказами Президента України № 19/2012 «Про Державну інспекцію України з контролю за цінами» та № 236/2012 «Питання реалізації державної політики з контролю за цінами»;

- постановою Кабінету міністрів України № 803 від 13.06.2002 «Про заходи щодо проведення моніторингу цін і тарифів на споживчому ринку»;

- постановою Кабінету міністрів України № 869 від 01.06.2011 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» та іншими постановами, що регулюють формування тарифів та цін на окремді товари та послуги;

- наказами Мінекономрозвитку;

- наказами Мінтрансзвязку України;

- наказами Мінжитлокомунгоспу.

З метою здійснення цінової політики держава створює спеціальну систему органів ціноутворення, до якої в Україні входять загальнодержавні, регіональні та відомчі установи.