Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

1. Завдання державного регулювання промислового виробництва

При розгляді першого питання слухачам необхідно визначити об'єкти та суб’єкти державного регулювання промислового виробництва.

Залежно від типу галузей і форм власності державне регулювання промислового виробництва здійснюється у вигляді прямого державного управління об'єктами (підприємствами-товаровиробниками) і регулювання підприємницької діяльності у сфері виробництва промислової продукції.

Пряме управління промисловим виробництвом передбачає управління з боку міністерств об'єктами, що залишились у сфері державної власності, організацію монопольного виробництва деяких видів промислової продукції, індикативне планування, контроль і розподіл державою частини промислово продукції, що виробляється.

Важливими складовими плану є виробництво і поставка продукції до державних потреб, які забезпечуються через державний контракт і державне замовлення. Система державного контракту і державного замовлення в промисловості має задовольнити потреби держави у виробництві продукції виробничо-технічного призначення, товарах народного споживання, а також державну підтримку найважливіших галузей народного господарства та виконання міждержавних угод.

До методів регулювання підприємницької діяльності в промисловому виробництві відносять:

- державні дозволи та контроль розміщення промислових підприємств на основі адміністративних важелів;

- залучення промислових підприємств незалежно від форм власності до виконання державних та регіональних цільових комплексних програм;

- антимонопольні заходи;

- застосування системи податків (податку на добавлену вартість, акцизного збору, податку на прибуток або доходи) і податкових пільг;

- грошово-кредитне регулювання;

- регулювання цін на деякі види промислової продукції аж до встановлення державних цін;

- використання норм амортизації та інших норм та нормативів.

2. Державне регулювання розвитку агропромислового комплексу

При розгляді другого питання спочатку необхідно засвоїти сутність агропромислового комплексу України як цілісної народногосподарської системи взаємопов'язаних в своєму розвитку галузей, які забезпечують виробництво сільськогосподарської сировини та продовольства, їх заготівлю, зберігання, переробку і реалізацію населенню.

Метою державного регулювання функціонування та розвитку агропромислового комплексує забезпечення населення продуктами харчування, а також іншими товарами з сільськогосподарської сировини в поєднанні з вирішенням соціальних та економічних проблем АПК в умовах становлення ринкових відносин і багатоукладності економіки.

Держава в особі відповідних органів управління виконує такі функції з регулювання розвитку АПК:

- визначає пріоритетні напрями розвитку АПК та пріоритетні напрями спрямування інвестицій на його розвиток;

- регулює земельні відносини;

- здійснює заходи щодо стабілізації продовольчого постачання; здійснює підтримку пріоритетних галузей і сфер АПК через пряме бюджетне фінансування, механізм дотацій, цільове субсидіювання;

- сприяє здійсненню процесів роздержавлення, приватизації та розвитку нових форм господарювання;

- встановлює механізм формування державних замовлень та контрактів на поставку до державних ресурсів сільськогосподарської продукції та сировини;

- здійснює індикативне планування розвитку АПК;

- регулює ціни на деякі види продовольства; визначає рівень орієнтовних закупівельних стартових цін і механізмів їх індексації відповідно до інфляційних процесів.

Цінове регулювання в сфері АПК здійснює департамент цінової політики Міністерства економіки України, у складі якого функціонує відділ цін на продовольчі товари та продукцію сільського господарства.

Як і стосовно інших товаровиробників — Міністерство фінансів та Національний банк України встановлюють механізм фінансово-податкового і грошово-кредитного регулювання. Для цього використовують систему економічних важелів — податків і податкових пільг, диференційованих умов кредитування.