3. Реальні доходи населення та їх регулювання

При вивченні третього питання необхідно засвоїти, що одним з індикаторів економічного розвитку країни й найважливішим показником добробуту населення є реальні доходи населення. Загалом розрізняють номінальні та реальні доходи. Номінальні доходи — це фактично отримані гроші. Реальні доходи — це кількість товарів і послуг, які можна придбати за одержані номінальні доходи. На основі даних про реальні доходи населення прогнозується загальний обсяг, структура і динаміка споживання населенням матеріальних благ і послуг, склад і джерела доходів населення, розмір і рівень диференціації доходів окремих соціальних груп.

В основу розрахунків реальних доходів населення покладено балансові розрахунки. Баланс грошових доходів і витрат населення (БГДіВН) характеризує обсяги і джерела грошових доходів і витрат населення, а також грошовий обіг між домашніми господарствами та підприємствами (установами, організаціями) інших секторів економіки. БГДіВН — це вартісний баланс. Він розробляється по окремих адміністративно-територіальних утвореннях, а також по Україні в цілому.

Реальні доходи обчислюють по окремим соціальним групам населення в розрахунку на одного зайнятого за сферами діяльності (виробництва) або на душу населення у такій послідовності:

1. Грошові доходи, всього.

2. Грошові доходи, що не реалізуються на придбання товарів.

3. Зміна збережень населення.

4. Сальдо операцій за переказами та акредитивами.

5. Грошові доходи, які реалізуються на придбання товарів.

6. Натуральні доходи громадян.

7. Матеріальне споживання у сфері послуг.

8. Продукція індивідуального і житлово-кооперативного будівництва.

9. Кінцеві (реально використовувані) доходи у цінах відповідного року.

10. Індекс цін і тарифів.

11. Кінцеві (реально використовувані) доходи у порівнянних цінах.

12. Середньорічна чисельність населення, млн.чол.

13. Реальні доходи, грн.

14. Реальні доходи в базовому році, грн.

15. Індекс зростання реальних доходів.

В основі реальних доходів переважної більшості населення є реальна заробітна плата робітників і службовців, реальні доходи селян від власного та колективного господарства. Належний рівень заробітної плати стимулює продуктивність праці, спонукає працівників підвищувати свою кваліфікацію, є індикатором узгодження інтересів підприємців і найманих працівників.

4. Регулювання ринку праці та зайнятості населення

При вивченні четвертого питання слухачам необхідно врахувати, що державне регулювання ринку праці в Україні здійснюється на підставі законодавчих актів, основним з яких є Закон України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI. Закон визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття.

Цей закон гарантує всім працездатним особам працездатного віку: право здійснювати будь-яку законну економічну діяльність; захист від дискримінаційної практики найму на роботу і звільнення; безоплатну допомогу в пошуках роботи відповідно до інтересів, здібностей, освіти та вмінь особи, ураховуючи потреби суспільства; грошову компенсацію, пов'язану із направленням на роботу до інших регіонів; вихідну грошову допомогу у разі втрати постійної роботи; безкоштовне навчання й перенавчання безробітних; надання роботи за фахом випускникам державних професійних навчальних закладів; визначення осіб, які зараховуються до категорії безробітних, а також осіб, яким надається спеціальний захист.

Основні функції з регулювання ринку праці в Україні здійснює Міністерство соціальної політики України. Державна служба зайнятості України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції.