9.3. Методи оцінювання вартості бізнесу суб’єктів підприємництва
Оцінка вартості капіталу (майнового комплексу) підприємства
Капітал є ключовою категорією фінансів підприємства. Загальна вартість капіталу, що є у розпорядженні підприємства, визначає бізнесову потужність його як суб’єкта підприємництва.
Конкретний капітал уособлює виражену в грошовій оцінці загальну сукупність засобів праці (устаткування, будівлі, споруди тощо), предмети праці (сировина, матеріали тощо) та працю. Окрім безпосередньо матеріальних, підприємство має також певні нематеріальні ресурси (патенти, права, ноу-хау, технології, бренд, товарні марки тощо). Загальна вартість конкретного капіталу відображена в активах підприємства. До активів також входять грошові кошти (фінансові ресурси), інвестовані у підприємство.
Абстрактний капітал – неідентифікована вартість капіталу, що відображена в балансі підприємства як грошовий вираз абстрактної (сукупної) вартості капіталу. Під абстрактним капіталом розуміють загальну сукупність усіх позицій пасиву балансу як вартісного виразу надходжень капіталу у розпорядження підприємства від усіх джерел (власного та запозиченого), інакше кажучи, абстрагуються від видів надходження вартості.
Оцінка вартості капіталу підприємства – це визначення вартості залучення фінансових ресурсів у господарський оборот підприємства. Доцільність розширення бізнесової діяльності суб’єкта господарювання шляхом додаткового залучення фінансових ресурсів в оборот (власних, зовнішніх інвестицій чи кредитів) визначається шляхом порівняння рівня рентабельності капіталу підприємства із середньою нормою прибутку на капітал галузі або народного господарства в цілому.
Підхід до оцінки капіталу на основі вартості активів (asset based approach) – загальний спосіб визначення вартості діючого підприємства як функціонуючого комплексу капіталу. У рамках даної концепції існує декілька способів обрахунку величини вартості, заснованих безпосередньо на обчисленні вартості активів підприємства за вирахуванням зобов’язань, регламентованих стандартом BSV-IV.
Серед зазначених способів оцінки капіталу, передбачених стандартом BSV-IV, найбільш поширеними є затратний і ринковий (порівняльний).
Затратний підхід до оцінки вартості капіталу (майнового комплексу). Цей метод заснований на використанні принципу чистих активів і принципу ліквідаційної вартості. Обидва принципи означають, що вартість капіталу (майнового комплексу) здійснюється на підставі фактичного вкладу коштів у створення матеріально-технічної бази підприємства (з урахуванням амортизації і збільшення вартості у випадках відшкодування експлуатаційного зносу). Фіксується у балансі підприємства в частині вартості активів.
Затратний спосіб оцінки капіталу – оцінка за фактом наявності певної вартості капіталу на основі обліку. Використовується в умовах малорозвинутості ринку вартості об’єктів бізнесу, тобто тоді, коли предметом купівлі-продажу як своєрідного товару підприємства ще не виступають і не існує їх ринкової ціни.
Первісна вартість активів – вартість окремих елементів активів діючого майнового комплексу, за якою вони були придбані свого часу і занесені на баланс. Ця вартість включає всі витрати, понесені підприємством у процесі формування майнового комплексу (придбання, виготовлення, доставка, спорудження, монтаж, страхування, державна реєстрація, реконструкція, модернізація тощо), що визначило вартість активів за балансом.
Відновна вартість активів – вартість об’єкта оцінки на дату оцінки. Вона розраховується шляхом множення первісної вартості активів на коефіцієнт індексації. Цей коефіцієнт виражає поточну діагностику фактичного стану об’єктів оцінки на дату оцінки з урахуванням ступеня фізичного і морального зносу. При цьому враховується величина зносу та залишкова величина вартості. Проте залишкова величина вартості аж ніяк не може відповідати ринковій ціні активів, адже це лише розрахункова величина оцінюваного об’єкта, який в реальній дійсності уже може бути цілком не функціональним і оцінюватись за ціною їх ліквідації (наприклад, обладнання – за вартістю металобрухту, будівлі – за вартістю щебеню тощо).
Середньозважена вартість капіталу (майнового комплексу) – найбільш важливий метод оцінки вартості діючого підприємства (СЗВ). У фінансовій діяльності сприймається як WACC (Weighted Avreage Cost of Capital). Він визначається як середня арифметична величина суми вартостей окремих джерел надходження фінансових ресурсів при формуванні майнового комплексу, з урахуванням на їх частки у сукупному капіталі цього суб’єкта підприємництва:
(9.1)
де Квк – вартість власного капіталу підприємства;
Кпк – вартість позикового (залученого) капіталу підприємства;
ВК – сума власного капіталу підприємства;
ПК – сума позикового (залученого) капіталу;
К – сума сукупного капіталу підприємства.
Ціна залученого капіталу. Визначення ціни (вартості) джерел позичкового капіталу (зовнішніх інвестицій) включає аналіз фінансових аспектів цивільно-правових угод (господарських договорів) з кредиторами (інвесторами).
Ціна власного капіталу. Розрахунок її ускладнюється тим, що правове забезпечення залучення власного капіталу не регламентоване ні у відносинах власників, ні у визначенні абсолютних величин виплати винагороди капіталодавцю.
Ринковий (порівняльний) підхід до оцінки вартості підприємства. Оцінка вартості підприємства (капіталу, майнового комплексу) в умовах ринку здійснюється шляхом зіставлення його з іншими бізнес-аналогами. Ринково-порівняльний метод оцінки підприємства може застосовуватись по відношенню до подібних підприємств однієї і тієї ж галузі (правило № 4 МСО “Оцінка бізнесу”).
Метод зіставлення мультиплікаторів полягає у зіставленні величин окремих показників аналогічних підприємств (чиста виручка, прибуток, грошовий потік тощо). Допускається припущення про рівність окремих мультиплікаторів на підприємствах-аналогах.
Визначення вартості підприємства за ринково-порівняльним методом та способом зіставлення мультиплікаторів здійснюється за формулою:
ВПм = По х М, (9.2)
де ВПм – вартість підприємства як майнового комплексу;
По – величина порівнюваного показника підприємства-аналога як фінансового коефіцієнта;
М – мультиплікатор (значення порівнюваного показника підприємства-аналога як фінансового коефіцієнта).
Метод зіставлення продажів (транзакцій) заснований на принципі претендента, означає використання інформації про ціну аналогічного фактично проданого об’єкта.
Гудвіл (від англ. goodwill – доброзичливість, добра воля, марка фірми) – визначається як різниця між вартістю активів підприємства (сукупного капіталу, майнового комплексу) і ринковою вартістю фірми при аукціоні.