Лекція № 4. УКраїнська культура в епоху відродження та реформації (хіv – хvіі ст.).

Питання:

1. Суспільно-політичні та історичні умови в Україні ХІV-ХVІ ст.

2. Основні характеристики епохи Відродження. Гуманізм.

3. Релігійне життя ХІV-ХVІ ст. Реформація.

4. Українські гуманісти і книгодрукування в ХІV-ХVІ ст.

5. Діяльність братств та культурно-освітніх осередків.

6. Готичний та ренесансний стилі у храмовій архітектурі та живописі.

Мета: здобуття основних понять про культурно-політичні орієнтації

українського суспільства ХІV-ХVІІст.

Література:

1. Греченко В. А., Чорний І. В. Світова та українська культура: довідник для школярів та студентів / В. А. Греченко, І. В. Чорний. – К.: Літера ЛТД, 2009. – 416 с.

2. Історія української культури: нац. Підручник / В. А. Качкан, О. Б. Величко, Н. М. Божко та ін.; за ред. В. А. Качкана. – К.: ВСВ «Медицина», 2014. – 368 с.

3. Кордон М. В. Українська та зарубіжна культура: Підручник. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 584 с.

4. Культурологія / [Гриценко Т. Б., Гриценко С. П., Кондратюк А. Ю. та ін.]; за ред. Т. Б. Гриценко. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 392 с.

5. Культурологія: українська та зарубіжна культура: Навч. посіб. / М. М. Закович, І. А. Зязюн, О. Л. Шевнюк та ін; за ред. М. М. Заковича. – К.: Знання, 2009. – 589 с. – (Вища освіта ХХІ століття).

6. Художня культура України: Навч. посіб. / Л. М. Масол, С. А. Ничкало, Г. І. Веселовська, О. І. Оніщенко; За заг. ред. Л. М. Масол. – Х.: Вид-во «Ранок», 2010. – 240 с.: іл.

І. Суспільно-політичні та історичні умови в Україні хiv-XVI ст. (5 хв.)

Із занепадом Галицько-Волинського князівства українські землі не становили єдиного державного цілого, їх політичний статус, культурний розвиток знижується до периферійного рівня, створюється своєрідний вакуум влади, і ця криза надовго затягується.

Ліквідація феодальної роздробленості була необхідною для прискорення розвитку суспільно-політичного та культурного життя. На основі цього північно-східні руські князівства об'єднуються навколо Москви і у ХVст. формується феодальна Московська держава, що зростає та зміцнюється.

У цей же час з'являється нове державно-політичне об'єднання, що швидко набирало могутності, – Литва. Почав об'єднувати литовські племена у ХІІІст. князь Міндовг, однак він загинув у цій боротьбі. Остаточно об'єднав і створив на початку ХІVст. Литовську державу Гедемін. В час загального занепаду українських земель він розпочинає їх широке завоювання і приєднання. Литовське завоювання не викликало в українського населення бажання від нього захищатися: воно несло звільнення від татаро-монгольського ярма; у литовському князівстві українці були рівноправні з литовцями, переважали їх за кількістю та рівнем цивілізації.

Оскільки литовці на час завоювання давньоруських земель були язичниками, багато литовських магнатів прийняли православ'я. Староукраїнська (руська) мова була визнана офіційною. У верхніх колах суспільства відбувалося масове творення змішаних, в основному аристократичних литовсько-руських шлюбів. Литовці залишили недоторканими політичний устрій Галицько-Волинського князівства та переймали культурні здобутки давньоруських земель, зокрема не руйнували удільної системи князівства, однак багатьох удільних князів замінили на литовських. Литовські князі не втручалися в існуючі порядки, дотримуючись правила: “Ми старовини не рушимо, а новини не вводимо». Литва прагнула узаконити традиції київської державності, зокрема впровадила Литовський статут, різні редакції якого упродовж тривалого часу були основним законом держави, що увібрав багато правових норм, але в основу його було покладено «Руську правду» Ярослава Мудрого.

(Перегляд відео – «Історія України. 72 серія. – Литовські статути»).

У кінці ХІVст. сталася подія, яка призвела до надзвичайного зростання польського впливу на Литву і долю українського народу. Шлях полонізації України відкрила Кревська унія 1385р. між Литвою та Польщею, яким однаково загрожував Тевтонський орден. Умовами унії були: одруження литовського князя Ягайло на польській королеві Ядвізі, проголошення Ягайло польським королем, прийняття литовським населенням католицтва, спільна зовнішня політика двох держав. Отже, Кревська унія відкрила шлях до полонізації українських земель та експансії католицизму. Утім, скасувати повністю незалежність Литовського князівства Польщі не вдалося. Опір чинили литовські феодали, які керували Київським та Подільським князівствами.

Остаточне поневолення українського народу сталося з підписанням Люблинської унії у 1569р. За умовами унії Литва об'єднувалась з Польщею в єдину державу – Річ Посполиту. За ухвалами Люблинської унії майже всі українські землі (Галичина, Холмщина, Волинь, Поділля, Брацлавщина, Київщина) опинилися під владою Польщі. Поза межами Польщі залишилась закарпатська Україна в складі Угорщини та Буковина – під владою Молдови. Особливої гостроти після Люблинської унії набули проблеми віри (наступ католіцизму), мови (полонізація української шляхти), закріпачення селян.

(Перегляд відео – «Історія України. 71 серія. – Люблінська унія»).