Іі. Революційно-демократичні мистецькі напрями.

Наприкінці ХІХ ст. у мистецтві й літературі поступово занепадає романтизм. Внаслідок посилення соціальної проблематики в житті тогочасного суспільства, провідну позицію починає займати реалізм.

Реалізм (франц. realisme — матеріальний, предметний) — напрям у літературі і мистецтві, який полягає у правдивому, об'єктивному і всебічному відображенні дійсності на основі типізації життєвих явищ.

Провідним принципом реалізму є вірність реальній дійсності, погляд на історію як на прагнення відтворювати життя таким, яким воно є. Все ще зберігаючи певні елементи романтизму, зокрема зосередженість на житті селян, український реалізм розпочав дослідження соціальних і психологічних проблем. Реалізм у мистецтві і літературі пов'язаний з розкриттям історичної долі народних мас, з критикою соціальної несправедливості.

На зламі ХІХ і ХХ ст. утворилась нова модель світобудови, згідно з якою у мистецтві та літературі головний акцент переміщується з людини як індивідуального, неповторного мікрокосму на людство в цілому. Відповідно така реальність вимагала нових засобів її художнього аналізу. Це складне завдання вирішилось силами так званого «авангардного мистецтва», зокрема специфічним культурним феноменом ХХ ст. став модернізм.

Модернізм (від англ. modern – новий) – загальна назва великої кількості несхожих між собою, суперечливих напрямів мистецтва та літератури кінця XIX - поч. XX ст., що відображали кризу буржуазної культури і характеризували розрив із традиціями реалізму та естетикою минулого.

Основні риси культури модернізму: 1. Асоціальність (мистецтво не має зв'язку із суспільством); 2. Деформація (створення нової реальності, основаної на абсурді); 3. Суб'єктивізм (предмет є приводом для самовиразу); 4. Елітарність (орієнтація на невелику групу людей з особливим художнім сприйняттям); 5. Ірраціоналізм (визнання переваги за почуттями, інстинктами).

Модернізм виник у Франції наприкінці XIX ст. (П. Верлен, А.Рембо). Модерністи вважали, що не треба шукати у творі мистецтва якоїсь логіки, раціональної думки, тому мистецтво модернізму і носило переважно ірраціональний характер. Культура модернізму спирається на психологізм, зосередженість на внутрішньому світі людини й суб'єктивних враженнях героя.

Досі модернізм – термін не усталений: інколи тлумачиться як синонім авангардизму; як явище, що в час зародження інтегрувало в собі декадентство й авангардизм; як художній рух, що відмежовується від декадентства і має авангардизм своїм найрадикальнішим виявом тощо. Схиляємось до думки про поєднання декадансу та авангардизму.

Декаданс (від франц. decadence — занепад) – початковий етап модернізму, пов'язаний із відчуттям зневіри, відчаю, прагнення втекти від реальної дійсності. У період декадансу від критичного реалізму відбруньковується імпресіонізм та експресіонізм, а від романтизму - неоромантизм та символізм.

Авангардизм (від франц. avant — попереду, garde — передовий загін) з'явився в роки Першої світової війни і продовжує розвиватися сьогодні. Це мистецтво є формою протесту, руйнування банальної офіційної культури. Авангардизм складається з таких літературних течій, як абстракціонізм, кубізм, футуризм, дадаїзм, сюрреалізм, конструктивізм тощо.