34. Проблема істинності та обгрутнованості психологічного знання

Істинність знання на думку раціоналістів полягає в інтуїтивному мисленні. Загальні поняття існують або у вигляді ідей (Декарт), або у вигляді їх передумов (Лейбніц). Загальність законів у світі ідей і речей є основою істинності знань (Спіноза). Пізнавальна активність людини обумовлює суб’єктивність її знань, що не суперечить з їх істинністю (Лейбніц). Психологи-раціоналісти виділяли у процесі пізнання два етапи. Перший етап, який складався із декількох ступенів, полягав, як і у сенсуалізмі, усходженні від часткового до загального при переході від сприйняття до логічного мислення. Важливою відмінністю було те, що поняття, яке формувалось таким чином, раціоналісти не вважали закінченим, а головне – об’єктивним, що передавало суттєві ознаки, властивості оточуючого світу. Для осягнення загального недостатньо чуттєвого досвіду, вважали вони, виділяючи ще один етап пізнання – інтуїтивне мислення, яке черпає знання із розуму, миттєво актуалізуючи в ньому поняття, усвідомлюючи всезагальні закони і властивості предметів.

Англійський філософ і політичний діяч Френсіс Бекон (1561-1626) сформулював основи психологічного напрямку, який отримав назву емпіризм. На відміну від сенсуалізму, з яким він безпосередньо зв’язаний, в емпіризмі стверджується, що істинне знання базується не тільки на чуттєвому досвіді, але й на експерименті, тобто дані наших почуттів повинні доповнюватися і перевірятися результатами експериментів. Основа знання – безпосереднє чуттєве пізнання і досвід.

Для Декарта основою достовірності знань був розум. Таким чином, філософсько-етичні погляди Декарта щільно пов’язані з його теорією пізнання: мудрість полягає у тому, щоб виконувати те, що визнане за краще, доброчесність - у твердості, а гріх - у непостійності. Доброчесність одночасно є істиною.

Істинне пізнання явищ за Кантом проходить головним чином при експериментальному дослідженні, як більш точне і достовірне, чим звичайне спостереження. Він пов’язував це з тим, що у психології, на відміну від природознавства, неможливе експериментальне дослідження.

Біхевіоризм – дослідження психічних процесів можливе через зовнішнє об’єктивне спостереження. Прихильники цього напрямку розраховували, що, спираючись па дані експериментів, вдасться пояснити будь-які природні форми поведінки людей. Основа ж усього - закони навчання.

Психоаналіз – істина знання находиться в підсвідомих пластах психіки. Справжні причини від свідомості приховані, але вони правлять поведінкою. До того ж людина і соціум знаходяться в постійній боротьбі.

Вивчаючи мислення людини, гештальт-психологи доводили, що розумові операції при вирішенні творчих завдань підпорядковані особливим принципам організації гештальта («угруповання», «центрування» тощо), а не правилами формальної логіки.

Свідомість було представлено в гештальт-теорії як цілісність, збудованого динамікою пізнавальних структур, які перетворюються з психологічних законам.

Теорію, близьку до гештальтизм, але стосовно до мотивів поведінки, а не психічним образам (чуттєвим і розумовим) розвивав К. Левін (1890-1947). Він назвав її «теорією поля».