39. Проблема математизації та комп’ютерного моделювання психодіагностиної діяльності

Більшість проблем психодіагностики за своїм характером є інформаційними, а тому вирішуватися вони повинні методами і засобами інформаційних технологій.

Комп’ютиризацію психології необхідно почапати з психодіагностики, перетворенням її в психодіагностику комп’ютерну за методологічною і технологічною основою інструментарію, але ніяк не за змістом досліджень.

Комп’ютерна психодіагностика – це психодіагностика із широким застосуванням комп’ютерної техніки та комп’ютерних технологій, по можливості на усіх станах психодіагностичних досліджень (від пред’явлення стимулів, до інтерпретації і узагальнення результатів дослідження).

Основними напрями вирішення проблем психодіагностики і одночасно основними завданнями комп’ютерної психодіагностики є: -формалізація, по можливості усіх процесів постановки психологічного діагнозу;-стандартизація та нормалізація психодіагностичних методик;-автоматизація, по можливості усіх існуючих методик психодіагностики, починаючи з автоматизації пред’явлення стимулів і реєстрації реакцій (відповідей) на них на першому її етапі, розробка нових, з урахуванням новітніх комп’ютерних технологій, автоматизованих методик психодіагностики; - розробка і впровадження спеціалізованого математичного апарату аналізу результатів застосування психодіагностичних методик та створення програмних продуктів на їх основі; - розробка інтерпретаційного блоку психодіагностичних методик з урахуванням логіко-математичного апарату сучасних комп’ютерних технологій ; - їх реалізація у програмних продуктах спеціального програмного забезпечені і розробка методів і засобів комп’ютерного психодіагностичного моделювання; - створення і експлуатація індивідуальних, регіональних і глобальних комп’ютеризованих баз, банків даних, баз знань, їх уніфікація і стандартизації; - створення мереж обміну психодіагностичною інформацією по типу або на основі Інтернет; -розробка, застосування і забезпечення методів дистанційного психодіагностування; - забезпечення інтерактивних нарад, симпозіумів фахівців психодіагностики для оперативного обміну досвідом; - забезпечення інтерактивних консиліумів фахівців психодіагностики для постановки кваліфікованих діагнозів; - створення інтелектуальних психодіагностичних систем та ін.

40. Філософські засади реконструкції історії психології. Актуальність ревізії методології історії психології

Основним методом історії психології є теоретична реконструкція, опис і критичний аналіз наукових систем минулого. Такий аналіз спирається на методологічні принципи історичного дослідження і проводиться з позиції і по відношенню до досягнень і проблем сучасної психології. Його результатом є ретроспективне відтворення наукових концепцій, проблем, дослідницьких методів в їх історичній послідовності відповідно до логіки предмета. Психологічні знання, що виникають на певному етапі розвитку суспільства у зв’язку з виділенням нового способу реконструкції дійсності, науки і включають цілеспрямований процес збору та аналізу психологічного фактажу, логічні форми його пояснення і докази, перехід від описової стратегії і методів дослідження до пояснювальної наукового знання. У свою чергу, наукові психологічні знання, що зародилися вперше в античному світі, самі проходять тривалий шлях еволюції – від існування в лоні інших наук (філософії, історії, природознавства) і до виділення і подальшого їх розвитку в рамках самостійної наукової дисципліни (друга половина XIX ст .).

За методом психолого-історична реконструкція розвитку психологічного знання належить до історичних наук. Носієм наукової фактажу в галузі історії психології є історичні джерела і тому історія психології тісно пов’язана з джерелознавством. Як область знання, що займається вивченням розвитку наукового знання в окремій галузі знання, історія психології є розділом науковедення. Логіка дослідження і генезис становлення психологічного знання визначають зв’язок історії психології з філософією, природознавством, культурологією, а також її опору на дані, отримані в таких розділах психології, як психологія особистості, психологія творчості, психологія розвитку та історична психологія. Звідси випливає необхідність реалізації комплексної стратегії дослідження в історії психології, залучення даних різних наук, їх методичного та теоретичного арсеналу і дослідницьких можливостей для розкриття та пояснення динаміки психологічного пізнання.