Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Вікова фізіол._ Гречко_ 2015стЗНУ.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
868 Кб
Скачать
☆

Додатки

Додаток 1

Стандартна ЕКГ

ЕКГ - запис складається з 5 зубців (латинськими літерами Р, Q, R, S, Т, іноді є 6 зубець U), сегментів і інтервалів. Амплітуда зубців вимірюється від нульової лінії (ізолінії) в мілівольтах, а тривалість - в секундах.

Зубець Р відбиває збудження (деполяризацію) передсердя. Загальна тривалість зубця Р складає 0,06-0,11 секунди.

PQ-сегмент. Сегмент PQ - час передсердно-шлуночкової провідності, що вимірюється від початку зубця Р до початку першої відповіді, і відповідає діастолі серця. Він складається з зубця Р і сегмента PQ, який розміщений на нульовий лінії і відображає поширення хвилі збудження по провідній системі. Нормальна тривалість інтервалу PQ - від 0,12 до 0,20 секунди і залежить від частоти серцевих скорочень.

QRS-комплекс. Зубці Q, R, S, Т складають шлуночковий комплекс. Інтервал QRS характеризує поширення збудження по міокарду шлуночків, вимірюється від початку зубця Q до кінця зубця S, тривалість його коливається від 0,06 до 0,10 секунди. Всякий додатний зубець цього комплексу позначають як зубець R, за ним йде від’ємний зубець S.

ST-сегмент. Сегмент ST-відрізок від кінця комплексу QRS до початку зубця Т вказує на те, що міокард шлуночків повністю охоплений збудженням. Сегмент ST у відведеннях від кінцівок звичайно розміщений на ізоелектричній лінії. Допустиме зміщення ST донизу до 5 мкВ і догори до 10 мкВ.

Т-зубець. Зубець Т відповідає процесам припинення збудження шлуночків. Сегмент QRST, що називається електричною систолою, вимірюється від початку зубця Q до кінця Т. Тривалість цього інтервалу залежить від статі, віку та частоти серцевих скорочень.

U-зубець. Інколи за зубцем Т через 0,02 - 0,04 секунди після його закінчення йде зубець U - змінюваний і невеликий. Визначається здебільшого в відведеннях V2-V4.

Інтервали та сегменти нормальної ЕКГ

Накладання електродів при стандартних відведеннях ЕКГ (І, ІІ, ІІІ ) та схема грудних відведень ЕКГ і криві, що отримують при цих відведеннях

Додаток 2

Будова ока (в розрізі)

1 - рогівка;

2 - передня камера;

3 - кришталик;

4 - райдужна оболонка;

5 - війкове (целіарне) тіло;

6 - склера;

7 - судинна оболонка;

8 - сітківка;

9 - скловидне тіло;

10 - центральна ямка жовтої плями сітківки;

11 - зоровий нерв.

Око є складною оптичною системою. Воно має форму кулі з трьома оболонками. Зовнішня товста білкова оболонка (6) називається склерою, а її передня прозора частина (1) - рогівкою. За склерою розташована друга, судинна (7) оболонка. Передня частина судинної оболонки, яка лежить за рогівкою, називається райдужною (4), в центрі якої є отвір, що називається зіницею. Райдужна оболонка виконує функцію діафрагми.

За райдужною оболонкою, навпроти зіниці, розташований кришталик (3), який можна порівняти з двоопуклою оптичною лінзою. За кришталиком, заповнюючи всю порожнину ока, розташоване скловидне тіло (9).

Промені світла, проникаючи в око, проходять через рогівку, кришталик та потрапляють на внутрішню оболонку ока - сітківку (8). Вона вистилає задню половину ока. В ній знаходяться світлочутливі рецептори - палички та колбочки. Палички є апаратом ахроматичного зору, а колбочки - хроматичного. Від кожної колбочки та від декількох паличок відходить одне нервове зорове волокно, яке в складі зорового нерва досягає зорового центру головного мозку.

Світло, яке проникло в око, впливає на фотохімічну речовину елементів сітківки і розкладає її. Продукти розкладу подразнюють нервові закінчення, які містяться в паличках та колбочках. Імпульси, які при цьому виникають, надходять по волокнах зорового нерва в нервові клітини зорового центру, і ми можемо бачити колір, форму та величину предметів.

Для того, щоб бачити предмети, необхідно чітко розрізняти їх контури. Така здатність ока називається гостротою зору. Гострота зору вимірюється мінімальним кутом (від 0,5 до 10°), при якому дві крапки ще сприймаються окремо на відстані 5 м.

Узгоджений рух очей здійснюється за допомогою трьох пар м’язів, які повертають очне яблуко, внаслідок чого осі обох очей завжди скеровані на одну точку фіксації. Око розрізняє сім основних кольорів та близько сотні їх відтінків. Кольорові відчуття викликаються впливом світлових хвиль довжиною 380-780 нм. Межі довжин хвиль, що відповідають певним кольорам, такі:

- 380-455 нм - фіолетовий;

- 455-470 нм - синій;

- 470-500 нм - блакитний;

- 500-550 нм - зелений;

- 540-590 нм - жовтий;

- 590-610 нм - оранжевий;

- 610-780 нм - червоний.

Зоровий аналізатор характеризується спектральною чутливістю, яка проявляється через відносну видність монохроматичного випромінювання. Найбільша видність вдень відповідає жовтому кольору, а вночі або в сутінках - зелено-блакитному. Гама переходів від білого кольору до чорного утворює ахроматичний ряд.

Відчуття, викликане світловим сигналом, зберігається протягом певного часу після зникнення сигналу. Інерція зору складає 0,1-0,3 с.

При дії переривчастого подразнювача виникає відчуття блимань, які, при певній частоті зливаються в рівне неблимаюче світло. У випадку, коли блимання світла використовується як сигнал, то оптимальна частота у цьому випадку - 3-10 Гц. Інерційність зору зумовлює стробоскопічний ефект. Він виникає тоді, коли час, який розділяє дискретні фази спостереження, менший, ніж час згасання зорового образу. В цьому випадку спостереження суб’єктивно відчувається як неперервне. Може виникнути ілюзія руху при переривчастому спостереженні окремих об’єктів або ілюзія нерухомості, чи сповільненості руху, коли рухомий об’єкт періодично опиняється в попередньому положенні.

Сприйняття об’єктів у двовимірному та тривимірному просторах характеризується полем зору та глибинним зором.

Додаток 3

Нормальна спірограма

Спірографія - метод графічної реєстрації змінення об’єму легенів при диханні, який дозволяє отримати ряд показників, що характеризують діяльність дихальної системи людини. На рис. показана нормальна спірограма, на якій:

ДО (дихальний об’єм) - об’єм повітря, що надходить в легені за один вдих при спокійному диханні;

РОвд (резервний об’єм вдиху) - максимальний об’єм, який можна додатково вдихнути після спокійного вдиху;

РОвид (резервний об’єм видиху) - максимальний об’єм, який можна додатково видихнути після спокійного видиху;

Євд (ємність вдиху) - характеризує здатність легеневої тканини до розтягування;

ЖЄЛ (життєва ємність легенів) - максимальний об’єм, який можна вдихнути після максимально глибокого вдиху;

ФЖЄЛ (форсована життєва ємність легенів) - об’єм повітря, який можна видихнути на форсованому видиху після максимального вдиху.

МВЛ - максимальна вентиляція легень.

Застосовують багато методів оцінки функції дихання. Найважливіші з них - це спірографія, пневмотахометрія і пневмотахографія, загальна плетизмографія, дослідження вмісту газів і кислотно-основного стану крові. Спірографія дає можливість оцінити ефективність легеневої вентиляції при спокійному та форсованому диханні. Результати спірографічного дослідження залежать від багатьох чинників, тому його виконують за стандартною методикою у спокої і після дозованого фізичного навантаження.

Додаток 4

Коректурна таблиця В.Я. Анфімова

С

X

Б

В

С

X

Е

В

И

А

X

Н

А

И

С

Н

X

В

X

В

К

С

Н

А

К

С

Я

X

В

X

Е

Н

А

И

В

Н

X

И

В

С

Н

Л

В

С

Л

В

С

Н

А

Е

К

Е

А

X

Е

К

Е

X

С

Я

С

И

А

И

С

М

И

С

И

X

И

С

X

В

X

Е

К

В

X

И

В

X

Е

И

С

Н

Е

И

Н

А

И

Е

Н

К

X

К

И

К

X

Е

К

Е

X

А

К

Н

X

С

К

А

И

С

В

Е

К

В

X

Н

А

И

С

Н

X

Е

К

X

И

С

С

Н

А

К

С

К

В

К

И

С

Н

А

И

X

А

Е

X

К

И

С

Н

А

X

Е

К

Е

X

Е

И

С

Н

А

X

К

С

К

Е

К

X

Е

В

С

С

Н

А

Я

С

В

Н

К

X

В

А

И

С

Н

А

X

К

Е

X

С

Н

А

К

С

А

Е

Е

В

Б

Л

И

С

Н

А

К

X

С

Е

К

Н

В

И

С

Н

В

Е

X

С

Н

А

И

С

К

Е

С

И

К

Н

А

С

С

Н

К

X

К

В

И

X

А

И

С

Н

А

Е

X

К

В

Е

Н

Н

X

В

Е

А

И

С

Н

К

А

И

К

Е

В

Н

О

Н

К

В

X

А

В

Е

К

А

X

В

Е

И

И

В

Н

А

X

И

Е

Н

А

И

К

В

И

Е

А

К

Е

И

А

А

К

С

В

Е

И

К

С

3

Н

К

Е

С

Н

К

С

О

X

И

Е

С

В

X

К

Н

К

В

С

К

В

Е

Б

К

Н

И

Е

С

А

В

К

Е

X

Е

К

Е

И

В

К

А

И

С

Н

А

С

Н

А

И

С

X

А

К

В

Н

Н

А

К

С

X

А

И

Е

Н

А

С

Н

А

Я

Е

В

X

А

К

X

С

Н

Е

И

С

Н

А

И

С

К

В

Н

А

К

X

В

Е

К

Е

В

К

В

Н

А

И

С

С

Н

А

В

С

Н

А

К

X

А

С

Е

С

Н

А

И

С

Е

С

X

К

В

А

И

С

Н

А

С

А

Е

К

X

С

К

Е

И

В

И

К

В

Е

Н

А

И

Е

Н

Е

К

X

А

В

И

X

Н

В

И

X

К

X

Е

X

Н

Б

И

С

Н

В

С

А

В

Н

К

Е

X

В

И

В

Н

А

Е

В

И

С

Н

Б

И

А

Е

Н

X

В

X

В

И

С

Н

А

Е

И

Е

К

А

И

В

К

Е

И

Н

С

Н

Е

С

А

Е

И

X

В

К

Е

В

И

С

Н

А

Е

А

Н

С

Н

К

В

X

Г

К

X

Н

К

Е

С

А

К

А

Е

К

X

Е

В

С

К

X

Е

К

X

Н

А

И

С

Н

К

А

В

Е

В

Е

С

Н

А

И

С

Е

К

X

И

С

Н

Е

И

С

Н

В

И

Е

X

К

В

X

Е

И

В

Н

А

К

И

С

X

А

И

Е

В

К

Е

К

И

Е

X

Е

В

X

В

А

К

С

И

С

Н

А

И

А

И

Е

Н

А

К

С

X

К

И

В

X

И

И

К

С

Н

А

И

В

Е

С

Н

С

Н

А

И

К

В

Е

X

К

X

В

Е

С

К

Н

С

X

И

А

С

Н

А

К

С

X

К

О

X

Б

X

Е

А

Е

С

Е

К

X

Е

К

Н

А

И

В

К

В

К

X

Е

И

К

X

И

С

Н

А

И

К

X

А

К

Е

Н

А

И

Е

Н

В

К

И

С

Н

А

И

Е

И

К

X

А

К

Е

Н

И

В

А

И

Е

В

К

И

X

В

А

Н

Б

X

И

Н

И

Н

В

И

К

X

В

Е

К

К

С

И

К

Е

X

А

И

Е

К

С

Н

А

И

И

Е

X

С

Е

X

С

К

Е

Н

И

С

В

Н

Е

К

А

В

Е

Н

А

X

И

А

К

В

Е

И

В

Е

А

И

К

В

А

В

И

X

Н

А

В

X

К

С

Е

В

X

X

Е

К

С

И

А

В

Е

С

К

В

X

Е

К

С

Н

А

К

X

В

С

Н

X

С

В

Е

X

К

А

С

Н

В

X

Н

И

С

А

К

Е

В

С

X

Н

В

И

X

Н

В

К

А

И

С

Е

Н

К

X

И

А

Н

Е

К

А

С

И

В

С

И

И

X

А

К

К

И

С

Н

Н

Е

К

Н

В

И

С

X

X

А

И

В

Е

Н

Н

А

Н

А

И

X

Н

И

X

К

В

X

А

И

Е

Н

К

И

С

Н

К

Е

Н

К

X

А

И

Н

А

В

И

С

И

В

Е

Н

К

А

И

С

X

А

И

С

Е

Н

А

В

Н

А

И

С

К

А

И

В

К

X

А

К

И

Н

Е

И

В

И

С

К

X

А

И

X

В

К

А

И

С

X

В

А

С

К

В

Г

Н

А

И

С

И

X

С

К

В

К

И

С

Н

А

И

Е

М

X

Н

А

И

С

В

Е

X

А

Е

К

А

И

С

X

И

В

Методика “Коректурні спроби” за В. Анфімовим (2000 знаків у 50 рядках) проводиться для піддослідного в часовому інтервалі 10 (чи 5) хвилин без зупинок. Підраховується кількість знаків, що переглянув піддослідний (продуктивність його уваги), кількість правильно викреслених літер (Т), кількість літер, які необхідно було викреслити (П), точність виконання завдання у % за формулою:

Усі величини переводяться в бали за таблицею стійкості уваги (табл.).

Продуктивність

Точність

Знаки

Бали

%

Бали

менше 1010

1

менше 70

1

1011-1175

3

70-71

2

1176-1340

5

72-73

3

1341-1505

7

74

4

1506-1670

9

75-76

5

1671-1835

10

77

6

1836-2000

11

78-79

7

2001-2165

12

80

8

2166–2330

13

81

9

2331-2495

14

82-83

10

2496-2660

15

84

11

2661-2825

16

85

12

2826-2990

17

86–67

13

2991-3155

18

88

14

3156-3320

19

89-90

15

3321-3485

20

91

16

3486-3650

21

92

17

3651-3815

22

93-94

18

3816-3980

23

95

19

3981-4145

24

96

20

4146-1310

25

97-98

21

більше 4310

26

більша 98

22

1-116 – низький рівень,

1-76 – низький рівень

12-186 – середній рівень.

8-146 – середній рівень,

19-266 – високий рівень

15-226 –високий рівень

Додаток 5

Кільця Ландольта