6. Фінансова система України: поняття та структура.

Виділення форм фінансових відносин характеризує відносне відокремлення певних складових фінансів. Сукупність цих складових визначається терміном "фінансова система". Як і будь-яка інша система, вона є не простим набором, а сукупністю взаємозв'язаних елементів, що мають однорідні ознаки. Фінансова система взагалі трактується як сукупність відносин, що існують в межах даної суспільно-економічної формації. В більш вузькому розумінні вона розглядається як система фінансових установ держави. Основу фінансової системи складають грошові фонди. Під грошовими фондами (чи грошовими, фінансовими активами) слід розуміти певні суми грошей або інших цінних паперів, які мають, по-перше, відповідні й чітко визначені напрямки формування, по-друге, такі ж відповідні й чітко окреслені напрямки використання. Фінансова система пронизує всю національну економічну систему, починаючи від домогосподарств, індивідуальних і партнерських підприємств, корпоративних підприємств і закінчуючи державою. У країнах ринкової економіки фінансова система включає такі ланцюги: державний бюджет, місцеві фінанси, спеціальні фонди, фінанси державних корпорацій (підприємств). Фінансову систему можна розглядати за внутрішньою будовою та організаційною структурою. За внутрішньою будовою фінансова система являє собою сукупність відносно відособлених взаємозв'язаних сфер і ланок фінансових відносин, які відображають специфічні форми й методи обміну, розподілу і перерозподілу ВВП. За організаційною структурою фінансова система є сукупністю фінансових органів та інститутів, які керують грошовим потоками. Організаційна структура фінансової системи характеризується сукупністю фінансових органів та інститутів, які відображають систему управління фінансами. Необхідність розподілу й перерозподілу ВНП є об'єктивним явищем, форми і методи фінансових відносин відображають систему управління фінансами. Необхідність розподілу й перерозподілу ВНП є об'єктивним явищем, форми і методи фінансових відносин відображають установлену в світовій практиці внутрішню структуру фінансової системи. Водночас рух грошових потоків здійснюється не сам собою, а керується певними управлінськими структурами, юридичними і фізичними особами. Це суб'єктивна сторона побудови фінансової системи, яка, маючи певні закономірності, відображає умови конкретної країни.

В основі виділення органів управління фінансовою системою лежить її внутрішня структура. Загальне керівництво фінансовою діяльністю в будь-який країні складають органи державної влади й управління.

7. Поняттяв, предмет та метод фінансового права.

Фінансове право - галузь національного права, норми якої регулюють відносини, які складаються в процесі мобілізації, розподілу, перерозподілу та використання державних коштів. Фінансове право - це галузь публічного права. Як і будь яку галузь права, фінансове право характеризують: предмет правового регулювання; метод правового регулювання; система законодавства. Специфіка відносин, що регулюються нормами фінансового права, полягає в тому, що вони складаються в особливій сфері життя суспільства - фінансовій діяльності держави. Предметом фінансового права є суспільні відносини, що виникають, змінюються та припиняються у сфері фінансової діяльності держави. Ознаки суспільних відносин, що складають предмет фінансового права

— мають влйдно-майновий характер;

— направлені на утворення, розподіл і використання державних фінансових ресурсів;

— однією із сторін завжди виступає держава або її орган

Фінансові відносини, що є предметом фінансового права, виникають при:

— встановленні бюджетної, податкової, грошово-кредитної систем держави;

— складанні, розгляді та затвердженні актів про бюджет;

— розподілі доходів і видатків між окремими ланками бюджетної системи;

— виконанні державного та місцевих бюджетів;

— збиранні податків, зборів, інших обов'язкових платежів;

— фінансуванні та кредитуванні;

— обов'язковому державному майновому й особистому страхуванні;

— відносинах державного кредиту;

— регулюванні грошово-кредитної та валютної систем. Критерієм розмежування галузі в системі пуава є метод правового регулювання, під яким розуміють сукупність юридичних засобів впливу, за допомогою яких забезпечується правове регулювання якісно однорідних, відособлених суспільних відносин.

Основним: методом правового регулювання фінансового права є метод владних розпоряджень (імперативний, командно-вольовий). Для державно-владних приписів у сфері фінансової діяльності характерні такі риси, як категоричність та відсутність оперативної самостійності. У нормах фінансового права жорстко закріплюються вимоги держави в області фінансової діяльності

Це пояснюється тим значенням, яке надає держава фінансам для її стабільного функціонування та забезпечення суверенітету.

Більша частина таких розпоряджень йде від фінансово-кредитних органів держави, створених спеціально для здійснення фінансової діяльності.