63. Порядок визначення суми податкового зобов'язання. Підстави для застосування непрямого методу його визначення.

Суми податкових зобов'язань платника податків визначаються за непрямими методами у разі, коли:

а)платник податків не подав у встановлені строки податкову декларацію, а його фактичне

місцезнаходження невідоме;

б)платник податків не подав у встановлені строки податкову декларацію і платник податків чи його

посадова особа не надає або надає не в повному обсязі інформацію, передбачену законодавством, або

провадить підприємницьку діяльність без державної реєстрації як суб'єкт підприємницької діяльності;

в)платник податків не подав у встановлені строки податкову декларацію і не веде податкового обліку

або не пред'являє визначені законодавством первинні документи;

г)під час перевірки або проведення аналізу наявної інформації податковим органом встановлена

розбіжність між документами, наданими платником податків, і документами (інформацією), одержаними

у встановленому законом порядку податковими органами з інших джерел.

Рішення про застосування непрямих методів визначення сум податкових зобов'язань приймає керівник податкового органу (його заступник) на підставі службової записки посадової особи податкового органу за місцем реєстрації платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.2 цієї статті. У рішенні обов'язково зазначаються підстави для його прийняття. Для визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами податковий орган може використовувати інформацію та документи, одержані в установленому законом порядку.

Для визначення податкових зобов'язань за непрямими методами в установленому порядку можуть залучатися фахівці, експерти, що мають спеціальні знання, професійні навики та не є заінтересованими особами щодо результатів застосування непрямих методів визначення податкових зобов'язань. На підставі встановлених за непрямими методами об'єктів оподаткування, інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов'язання щодо конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) відповідно до закону, підтвердження чи скасування пільг з оподаткування, визначається сума податкового зобов'язання із застосуванням ставок, механізмів справляння податків, зборів (обов'язкових платежів), встановлених законами з питань оподаткування.

При визначенні сум податкових зобов'язань за непрямими методами пільги, встановлені окремими законодавчими актами з питань оподаткування, до платників податків не застосовуються, крім пільг для фізичних осіб, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

64.Апеляційне узгодження суми податкового зобовязання

Податкові зобов'язання платника податків визначаються такими непрямими методами, як: метод економічного аналізу; метод розрахунку грошових надходжень; метод аналогії; метод контролю витрат та доходів фізичних осіб, у тому числі підприємців.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його* компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подасться у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків мас право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку.

Остаточне рішення вищого (центрального) органу контролюючого органу за заявою платника податків не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку. Якщо відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податки за причинами, не пов'язаними ІЗ порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення або відповіді контролюючого органу на скаргу, замість десятиденного строку, визначеного у абзаці першому цього підпункту.

Процедура адміністративного оскарження здійснюється тим контролюючим органом, який надіслав платнику податків податкове повідомлення, відповідно до своєї компетенції, визначеної цим Законом.

Заява, подана ІЗ дотриманням строків, зупиняє виконання платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні, на строк від дня подання такої заяви до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума податкового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою. З урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню.

Платник податків зобов'язаний письмово повідомляти контролюючий орган про кожний випадок судового оскарження його рішень.