9. Джерела фінансового права.

Джерело галузі права — це спосіб вираження правових норм. Джерелами фінансового права є закони. Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, накази та інструкції центральних виконавчих органів, рішення органів місцевого самоврядування, тобто фінансові нормативно-правові акти, що регулюють фінансові відносини. Вони різняться за органами, що їх видають, і, отже, за юридичною силою.

Конституція України містить, зокрема, основні принципи, на яких базується галузь фінансового права, визначає відправні засади нормативної регламентації фінансових відносин і є базою для фінансового законодавства. Конституційні норми, як основне джерело фінансового права, умовно можна позначити двома групами: норми безпосе¬редньої дії, що регулюють фінансові відносини, і норми, які є базою розгалуженого фінансового законодавства.

У фінансовому праві нормативно-правові акти поділяють на постійно (довгостроково) діючі (таких більшість) і періодичні, прийняті на один річний (бюджетний) період. Серед законів України джерелами фінансового права с щорічні закони України «Про Державний бюджет України», Бюджетний кодекс України, розгалужене податкове законодавство. Значне місце серед джерел фінансового права займають Укази Президента з фінансових питань. Крім того, джерелами фінансового права є постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України з фінансових питань. Самостійну групу джерел фінансового права утворюють рішення органів місцевого самоврядування з фінансових питань. їхньою особливістю є територіальна обме¬женість і самостійність у прийняті рішень, що стосуються місцевих бюджетів, установлення місцевих податків і зборів (ст.ст, 142 і 143 Конституції України). Рішення органів місцевого самоврядування обов'язкові для розташованих на їхній території підприємств, організацій, посадових осіб і громадян.

10. Фінансово-правові норми: поняття, структура та види.

Широке коло відносин, ню виникають у процесі фін нансової діяльності при мобілізації розподілі й використанні грошових фондів держави й органів місцевого самоврядування, регулюгться фінансово-правовими норма-ми ВОНИ встановлюються державою за суворо визначе_,ним порядком,у певній формі, мають заі альнообов'язковий характер. Держава примусово забезпечує їх функціонування. Фінансово-правові норми регулюють тільки ні що^сили в галузі фінансової діяльності й містять приписи й заборони, установлені державою із приводу порядку збо-ру, розподіл) й використання коштів централізованих і децентралізованих фондів. Вони мають імперативний, категоричний характер, що виключає зміну змісту норми за волевиявленням суб'єктів фінансових відносин,' оскільки нони містять державні веління.Категоричність зобов'язуючої норми поля гаг в тому, що вона пропонує виконати визначені в ній дії, пов'язані з мобілізацією, розподілом або використанням коштів фондів. 'Забороняюча норма зобов'язує не чинній дій, які порушують фінансову дисципліну. В уповноважуючих нормах категоричність проявляється своєрідно. Суб'єкти " фінансових правовідносин у межах компетенції, устаної леної нормативно-правовими актами, можуть користува тися уповноважуючою нормою і конкретизувати припис держави. Таким чином, змістом фінансово-правових норм ді яльність держави і органів місцевого самоврядування і регулювання фінансових відноснії шляхом їх офіційного закріплення у формі прав і обов'язків суб'єктів цих від носин. Гіпотеза фінансово-правової норми визначає дотримання правил поведінки, причому ці умови завжди виражаються конкретно. Основою норми є диспозиція що містить вимоги, установлює обов'язки суб'єктів фінансових правовідносин і завжди виражена в безумовно визначеній формі. Санкція фінансово-правової норми містить вказівки на міру невигідних для її порушника наслідків, які виражаються в застосуванні спеціального фінансового впливу (неня, штраф, припинення фінансування, закриття поточних рахунків та ін.). За своїм змістом норми фінансового права поділяють-хя на матеріальні га процесуальні. Матеріальні фінансово-правові норми закріплюють види і обсяг коштів, які по-'винні надійти до централізованих і децентралізованих фондів, і обсяги видатків, які будуть профінансоваш за рахунок цих фондів, тобто вони містять у собі матеріальне значення юридичних прав і обов'язків суб'єктів фінансових правовідносин. Процесуальні фінансово-правові норми визначають процедуру діяльності державних орга^нів і органік місцевою самоврядування з мобілізації КО-ШТІВ і порядок реалізації обов'язків щодо внесення котіггів і втрачання їх юридичними й фізичними особами. Отже, фінансово-правоні норми — це загальнообов'язкові приписи компетентних державних органік і оргащів місцевого самоврядування з приводу мобілізації, розподілу і використання коштів централізованих і децентралізованих фондів які виражені в категоричній формі та забезпечені примусовою силою держави.