Охарактеризуйте розвиток наукових знань та освіти в Україні в 17 ст.

Розвиток освіти. Шкільна освіта в цей період тісно пов’язувалася з церквою, навчання було просякнуте християнським віровченням. У школах, що існували при монастирях, церквах, благодійних установах та в маєтках приватних державців, навчались діти не лише феодальної знаті і багатого міщанства, а й селян та ремісників. Поряд із слов’яно-руською мовою вивчалась латинська. Учителями, що називались наставниками або уставниками, найчастіше були дяки. Становище шкільної освіти на Україні ускладнилось у другій половині XV ст., після Флорентійської унії та у зв’язку, з активним наступом католицької реакції. Українці прагнули зберегти національний характер школи з навчанням та вихованням тогочасною українською, або, як тоді її називали, слов’яно-руською мовою. Православні руські школи існували в Острозі, Володимирі-Волинському, Львові, Уневі, Холмі, Києві. Серед них визначне місце посідала Острозька школа на Волині – греко-слов’яно-латинська колегія, яку сучасники називають академією. Вона виховала плеяду видатних політичних і культурних діячів України, які розгорнули плодотворну діяльність у першій половині XVII ст. Серед них відомий письменник, філолог, ректор Київської братської школи М. Смотрицький, козацький гетьман П. Конашевич-Сагайдачннй, герой Хотинської війни 1621 р. У школі працювали вчителями відомі культурні діячі І. Княгиницький. Дем’ян Наливайко – брат керівника антифеодального народного повстання 1594-1596 pp. Северина Наливайка. Після смерті князя Костянтина Острозького (1608), засновника цієї першої вищої школи на Україні, вона занепала. Важливу роль у загальнокультурному процесі на Україні відіграли братства – громадські організації православних міщан у кінці XVI та XVII ст., коли розгорнулась уперта боротьба з католицькою реакцією. Відомі Львівське братство, засноване близько 1585 p., Київське братство (близько 1615), Луцьке братство (1617) та інші. За статутом братств, їх членом міг бути кожний православний, що записався, незважаючи на місце проживання і соціальне походження.

Охарактеризуйте українську культуру доби становлення тоталітаризму (сталінізму) в 1929-1939 р.

Наприкінці 1920-х - початку 1930-х рр. радянська влада розгорнула наступ проти українського народу, його мови і культури, джерелом яких протягом багатьох століть було українське селянство. Суцільна колективізація, масова організація колгоспів, експропріація заможних господарств та постійне виконання завдань хлібозаготівельного плану стали початком активної руйнації традиційного способу життя селянських родин, які виселяли, розкуркулювали, карали, заарештовували, репресували, та у яких забирали худобу, реманент, зерно, ужиткові речі, руйнували господарські будівлі тощо. На думку сталінського керівництва, вирішальною передумовою розвитку сільського господарства України та його технічної реконструкції у 30-х рр. XX ст., стало вирішення проблем підготовки кваліфікованих сільськогосподарських працівників та піднесення культурного рівня селянства, ключем до розв'язання яких стали ліквідація неписьменності і малописьменності дорослого населення, а також запровадження загального обов'язкового початкового навчання. Відтак, підвищення рівня народної освіти в роки перших п'ятирічок стало не лише необхідною передумовою подальшого розвитку культури, мистецтва, літератури, науки й техніки, а й можливістю забезпечити безперервний технічний прогрес і потрібний рівень технічних знань виробничих сил українського суспільства.

Найбільшу увагу культармійцями було приділено піднесенню культурного рівня механізаторів, які в умовах технічної реконструкції сільського господарства стали провідними фахівцями-аграрниками.