Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Посібник з НАН.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
14 Мб
Скачать
☆

3.4.3. Розрахунок розсіювання домішок в повітрі при викидах з наземних джерел

Якщо викид домішок здійснюється на рівні землі (наземний викид), то максимум концентрації спостерігається безпосередньо в області розташування джерела і значення максимуму тим більше, чим слабше вертикальне і горизонтальне розсіювання, тобто чим більшою є стійкість приземного шару атмосфери і меншою - швидкість вітру.

Наземні джерела можуть створюватися внаслідок аварій і несправності газопроводу, при аваріях промислових трубопроводів для транспортування різних газів і токсичних речовин, при гірських і вибухових роботах т. ін.

Приблизний розрахунок концентрацій від наземних джерел може бути виконано на основі аналітичних і численних рішень рівнянь турбулентної дифузії. Однак особливість цих рішень у тому, що при неприємних метеорологічних умовах (приземна інверсія температури, послаблення швидкості вітру до нуля) приземна концентрація безмежно зростає на всіх відстанях від джерела. Необхідно враховувати нестаціонарність процесу перемішування в цих умовах.

Розподіл максимальних концентрацій См на відстані х і при часі дифузії t [t≤min(T1, T2), де T1 - час дії джерела фіксованої потужності Q’, а T2 – час підтримки метеорологічних умов] описується наступним чином [7]:

См = A’. Q’. t/x3

(3.4.3.1.)

при чому в умовах штилю для разової концентрації A’0,11.

При розсіюванні домішки з лінійного наземного джерела потужністю Q’’ максимальна наземна концентрація СМ виражається наступним чином:

См = A’’. Q’’ . t/x2

(3.4.3.2.)

де для штилю A’’0,17.

Наведені формули не описують фактичне поле концентрації поблизу джерела (при х=0), бо розрахункові концентрації переходять в цій області в нескінченість. Реальні концентрації відрізняються від нескінченно великих, але все ж є достатньо великими, тому при нормуванні викидів з наземних джерел більш зручно виходити з визначення розміру санітарно-захисної зони, на границях якої і в подальшому не повинні перевищуватися відповідні норми вмісту шкідливих речовин у повітрі при відповідних реальних умовах розсіювання. Умовами найгіршого розбавлення для наземних джерел потрібно вважати умови помірної і сильної стійкості атмосфери і малої швидкості вітру.

У випадку наземного точкового джерела потужністю Q’ для визначення границь санітарно-захисної зони відповідно до формули (3.4.3.1.) маємо:

L ’ = [A’. Q’ . T/ГДК]1/3

(3.4.3.3.)

де T – для нестаціонарного джерела – це найменший термін із часу дії джерела і часу збереження неприємних метеорологічних умов, а для безперервно діючого джерела – максимальний час збереження неприємних метеологічних умов у районі, що розглядається.

Аналогічно для лінійного джерела:

L’’ = [ A’’. Q’’ . T/ ГДК ]1/2

(3.4.3.4.)

При заданому значенні санітарно-захисної зони L можна нормувати величину викиду від точкового джерела, користуючись умовою:

Q’ ≤ ГДК . L’3 / [ A’. T]

(3.4.3.5.)

а величину викиду від лінійного джерела, користуючись умовою:

Q’’ ≤ ГДК . L’’2 / [ A’’. T]

(3.4.3.5.)